WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Еволюційні і революційні форми суспільного розвитку - Реферат

Еволюційні і революційні форми суспільного розвитку - Реферат

панувало сталінське визначення
нації, яке було покладене в основу "історико-економічної" теорії. Спираючись на аналіз
проблем нації К.Ка-утським та О.Бауером, Й.Сталін дав таке визначення нації: "Нація - є
стійка спільність людей, що історично склалася, яка виникла на базі спільності мови,
території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності
культури". Розглядаючи дані ознаки нації, Сталін всіляко їх канонізував, догматизував, що,
зокрема, проявилось в абсолютизації ролі класового принципу, закріплювало, шляхом
політизації національного життя, ділення націй на "державні" та "недержавні",
недооцінювало роль національного чинника, зокрема етнічного в національному. Діставши
назву "марксистсько-ленінського" (як відомо, ні засновники марксизму, ні В.І.Ленін
визначення нації не давали), сталінське визначення нації зберігається в більшості
підручників, словників і досі.
У сучасній науковій, навчальній, довідковій літературі, зокрема західній націоналогії,
даються різні визначення нації. За основу беруться ті чи інші ознаки нації, які, на думку
авторів, є властивими для неї. Так, автори "Міжнародного видання американської
енциклопедії" стверджують, що нація - це "велика кількість людей, які вважають себе
спільністю. Вони часто мають одну чи кілька таких ознак: мову, культуру, релігію, політичні
та інші інститути, історію та віру в спільність долі. Вони, як правило, займають суміжну
територію". Упорядники "Словника американської спадщини англійської мови"
стверджують, що "нація - це населення певної території, котре має спільні звичаї, походження, історію і часто мову". Вебстерівський міжнародний словник англійської
мови визначає націю як "спільність людей, які складаються з однієї чи кількох
національностей, що мають більш-менш певну територію та уряд". Автори
словника-довідника "Межнациональные отношения. Термины и определения" категорію
"нація" визначають як "етносоціальну" (і не завжди кровнорідну) спільність зі сталою
самосвідомістю своєї індентичності, що склалася (спільність історичної долі, психології та
характеру, прихильність до національних матеріальних та духовних цінностей, національної
символіки, національно-екологічні почуття), а також (переважно на етапі формування)
територіально-мовною та економічною єдністю, яка далі під впливом інтеграційних та
міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, часто втрачаючи своє визначальне
значення, хоч і не зникає.
Таким чином, нація являє собою надзвичайно складний динамічний організм, який
перебуває в безкінечному русі та розвитку. Ті чи інші ознаки нації певною мірою
"працюють" на різних етапах її розвитку. Так, на етапі становлення нації особливо важливу
роль відіграють такі її ознаки, як територіально-мовна та економічна єдність. У процесі
подальшого розвитку, зокрема міграційних процесів, можливі відгалуження нації у вигляді
діаспори; в цьому разі зазначені вище ознаки нації вже не відіграють такої суттєвої ролі, як у
період її становлення. Посилюється значення різноманітних чинників, складових
національної самосвідомості, зокрема таких видових ознак, як гуманістична спрямованість
їхньої життєдіяльності та цивілізованість.
У розвитку соціально-етнічних спільностей, зокрема націй, національних та міжнаціональних
відносин спостерігаються дві взаємопов'язані тенденції. Перша - це етнічна диференціація,
тобто процес виділення, обособления тієї чи іншої соціально-етнічної спільності, що
відображає її прагнення до утвердження національної незалежності, суверенітету. Друга
тенденція - це інтеграція, яка передбачає злом національних перегородок, розвиток,
розширення зв'язків між різними націями, соціально-етнічними спільностями, поглиблення
економічних, культурних відносин між народами.
Ці дві тенденції відображають об'єктивний процес розвитку етно-суспільних відносин; вони
спрямовані на задоволення багатогранних потреб того чи іншого народу, а також сприяють
прогресу етносус-пільного буття, оскільки ведуть до внутрішнього саморозвитку етносу,
самореалізації його потенціалу, до взаємозбагачення соціально-етнічних спільностей.
Діалектика розвитку процесів етносуспільного буття
Соціально-етнічні спільності як суб'єкти суспільних відносин реалізують свої бага- тогранні
потреби та інтереси в процесі розвитку етносуспільного буття. Етносуспільне буття являє собою сукупність реальних, об'єктивно існуючих зв'язків, відносин, форм спілкування людей, що відбуваються в процесі освоєння ними сфери етнонаціонального, міжнаціонального, загальнолюдського. Воно є реальним процесом життєдіяльності етносоціальних спільностей, етнічних індивідуальностей, спрямованим на задоволення своїх інтересів потреб.
Етносуспільне буття означає насамперед природно-історичний процес розвитку та
фнукціонування основних сфер життя суспільства, що зумовлюють, детермінують процес
розвитку суспільних, зокрема етноекономічних, етнополітичних та етнодуховних, відносин.
Разом з тим етносуспільне буття - це процес індивідуальної самореалізації етносоціальних
цінностей, що відбувається на основі свідомої самодетермінації і посідає надзвичайно
важливе місце в реалізації етно-соціального потенціалу особистості та суспільства.
Етносуспільне буття включає в себе насамперед особливе та неповторне буття особистості,
етнічної індивідуальності. Творчо освоюючи та збагачуючи сферу етносуспільного буття,
особистість, етнічна індивідуальність творить своє особливе, тільки їй властиве буття в сфері
національного, міжнаціонального, загальнолюдського. Без самобутньо існуючого
еносуспільного буття конкретної етнічної індивідуальності, максимально повного розкриття
його змісту, створення всебічних умов для самореалізації неможливі й нормальне
функціонування та розвиток такого буття в цілому. А тому специфічні особливості розвитку
етносуспільного буття пов'язані з виділенням з усіх сфер суспільного життя, що
детермінуютьпроцес його функціонування, процесу формування людини, особистості як
етнічної індивідуальності, як самоцінного суб'єкта, основної умови прогресу сфери
національних, міжнаціональних та загальнолюдських відносин, важливого фактора
історичного творчого процесу.
Етносуспільне буття - саморегульована система. Процес його розвитку та функціонування
грунтується на діалектичному поєднанні об'єктивного та суб'єктивного - об'єктивної
саморегуляції та свідомих механізмів саморегулювання; на аналізі такого буття, як складної
самоорганізованої системи, якій властива своя відносно самостійна внутрішня логіка
саморозвитку, що має системний характер. Проявом системної самоорганізації,
саморегуляції етносуспільного буття (як і етносуспільного потенціалу взагалі) є його
нерівномірність, не-лінійність, відкритість, здатність до постійної перебудови внутрішньої
структури відповідно до зміни умов.
Водночас механізм дії процесів саморегуляції етносуспільного буття являє собою
багаторівневу систему, в якій відбуваються складні процеси
Loading...

 
 

Цікаве