WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Теорія соціального поля як засіб інтерпретації злочинності - Реферат

Теорія соціального поля як засіб інтерпретації злочинності - Реферат

намагається досягти своїх цілей та використати інших акторів. Основні цілі та дії конфліктують між собою, актори ладні об'єднуватися і створювати коаліції. Так, у суді злочинець об'єднується з адвокатом, свідками від захисту; жертва - із слідчим, прокурором та своїми свідками. Іноді жертва йде на домовленість із злочинцем або починає йому співчувати. У корумпованому правовому полі угрупування можуть мати зовсім інший вигляд, наприклад, суддя, поліцейський (слідчий) можуть об'єднатися проти жертви. Ставки у боротьбі досить високі: гроші, майно, свобода, життя, добре ім'я тощо. Це зумовлює запеклість і безпощадність боротьби, яка може виливатися у брутальне насилля та застосування з різних боків зброї.
Фізична локалізація. "Кримінально-правове поле" як гносеологічна категорія має сенс у разі, якщо вона відображає конкретну емпіричну реальність. Стосовно реального простору таке поле має кілька принципів локалізації: інституційно-галузевий, територіальний, общиний або соціально-груповий. У першому випадку поле конструюється в межах того чи іншого інституту, галузі народного господарства або конкретної організації. Це може бути роздрібна торгівля, енергоринок, медицина, освіта, військо тощо. Поле також можна сконструювати на базі крупного виробництва, шахти або металургійного підприємства чи бавовняної фабрики. Територіальна локалізація - це прив'язка до місцевості, адміністративного району, певного міста або села, міського кварталу, паркової зони тощо. В цьому сенсі поле може бути неоднорідним. Починаючи з відомих робіт соціологів чиказької школи (соціальна екологія), кримінологи складають спеціальні карти місцевості, на яких позначаються пересічні показники злочинності.
Числові показники. Кримінально-правове поле, співвідношення між його частинами, динаміка можуть бути визначені за допомогою системи числових показників. Цьому сприяє конкретність та емпіричність поняття поля. Показники стосовно конкретного поля формуються із урахуванням двох загальних умов: вони враховують фізичну локалізацію кримінально-правового поля і часові обмеження. Числові характеристики можна поділити за кількома критеріями та напрямками. Перший напрямок - поділ на показники, що стосуються посягань і показники, які мають стосунок до захисту. Другий - поділ на числові характеристики агентів поля та індикатори соціальних дій. Усі вищезгадані показники можуть бути чотирьох видів: 1) такі, що відображають абсолютну кількість, 2) відносні (коефіцієнти), 3) структурні (питома вага),
Динаміка і соціальний час. Як кожне реальне соціальне явище, кримінально-правове поле змінюється у часі. Воно є потоком змін і існує доти, доки в ньому щось відбувається. Системотворчим елементом поля, як це не парадоксально, виступають кримінальні дії. Якщо вони відсутні (наприклад, на підприємстві не зафіксовано розкрадань, економічних та інших злочинних актів), то кримінально-правове поле не виникає, а отже й не змінюється. Соціальне поле можна розглядати як ланцюг подій (взаємодій). Під подією, відзначає П.Штомпка, розуміється "моментальний стан соціального поля (або його сегмента)" [12, с.28]. Подія фіксує процеси, поведінку агентів, що спричинені базовою для даного контексту соціальною дією. Коли відбувається злочин, то базовою є злочинна дія, якщо відбувається затримання злочинця, то базовою виступає дія правоохоронців або населення. Перший і другий випадок - складні акти, де є свої сценарії та місце для різних акторів. Таким чином, хронологічний ряд можна вибудувати як за подіями, так і за ключовими діями, що визначають характер події. Час кримінально-правового поля не збігається повністю із загальносоціальним календарем. Він залежить від інтенсивності подій або базисних дій. Соціальний час для особи, що стала жертвою важкого злочину, протікає вже в іншому часовому вимірі, ніж раніше, як і змінюється соціальний простір, до якого вона звикла. Життя тепер поділяється на "до цього" і "опісля". Людина знайомиться з агентами кримінально-правового поля, працівниками правоохоронних органів, судово-медичної експертизи, суддями, кримінальним або кримінально-процесуальним кодексом тощо. Час для неї спливає в іншому ритмі.
Латентність. Злочин за своєю природою є утаємниченою дією. Ідеальним для злочинця є повністю анонімний злочин, коли тривалий час (або іноді назавжди) відповідна подія залишається таємницею для оточення, отже, не помітні (відсутні) усі сліди та докази; не відоме ім'я злочинця та його місцеперебування; вмілоприховуються шкідливі наслідки тощо. До цієї ідеальної моделі злочину спрямовує свої дії кожний розумний злочинець. Потерпілі також з різних причин часто воліють не розголошуватите, що з ними трапилося. Практика засвідчує: більшість порушень закону ніколи не фіксуються правоохоронними органами, але вони відбуваються фактично і їх не варто викреслювати з подій поля. Латентність є специфічною рисою, яка не притаманна у таких обсягах звичайним соціальним полям. Ця риса, до речі, становить об'єктивні труднощі для аналізу та дослідження поля.
Ситуація "входу - виходу". Злочинець живе у різних полях, він не прикутий ланцюгом до кримінально-правового поля. Навпаки, здійснивши злочин, він прагне бодай скоріше його покинути, перейти у "нормальне поле". Тобто особливість кримінально-правового поля полягає у раптовій зміні позицій, що нагадує приховування обличчя на карнавалі або зміну акторами масок у стародавньому грецькому театрі. Чому так важко "вирахувати" серійного вбивцю? Тому що вчинивши черговий жахливий злочин, він повертається до родини, служби, звичайного законослухняного життя.
Символічна боротьба. Це - боротьба за визначення, класифікації, звання та титули. Для кримінально-правового поля вона є вельми актуальною, бо на його теренах у безкомпромісних поєдинках стикаються занадто різні суб'єкти. Головна ставка цієї боротьби - визнання або не визнання підозрюваного злочинцем, що перетворюється на умовну стигму. Були часи, коли злочинців певним чином калічили, щоб не тільки покарати, але й назавжди позначити їх стигмою - рвали ніздрі, відрубали руки або таврували як худобу. Суспільство, держава зацікавлені в тому, щоб піднести статус правоохоронців, суддів, і, навпаки, - принизити тих, хто перебуває "по інший бік барикади". Злочинці відповідають приблизно тим самим, намагаючись перевизначити позиції поля: "менты поганые", "волки позорные" - не просто емоційні сплески, це спроба самоутвердитися шляхом приниження свого ворога. 90-ті рр. були позначені певним реваншем, коли злочинний світ завдяки допомозі маскультури та ЗМІ почав нав'язувати свою філософію, світогляд, жаргон, фольклор широкій публіці.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Семаков Г.С. Криминология: Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - С.128. 2. Фролова О.Г., Титаренко Ю.Л. Покарання як спосіб боротьби зі злочинністю / Навчальний посібник. - Донецьк: Донецький ін-т внутрішн. справ, 1997. - С.327. 3. Зиммель Г. Как возможно общество? // Социологический журнал. - 1994. - №2. - С.101-114. 4. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонов: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1992. -С.543. 5. Bourdieu P. Social space and symbolic power // Bourdieu P. In other words: Essays towards a Reflexive sociology. - Stanford (Cal.), Stanford univ. press, 1990. - P.123-139. 6. Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. - М.: Socio-Logos, с. 1993. - 336с. 7. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред. проф. В.Н. Бурлакова, проф., акад. В.П. Сальникова. - СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. С.576. 8. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. - М.: Юрид. лит., 1990. -С.304. 9. Курганов С.И., Кравченко А.И. Социология для юристов: Учебное пособие для вузов. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 2000.- С.255. 10. Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. - М.: Юрид. лит., 1991. С. 224. 11. Организованная преступность в Украине: нормы и стандарты поведения участников ОПГ / Волобуев А.Ф., Рущенко И.П., Соболев В.А., Ярмыш А.Н. - Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. Дел, 2001. 12. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. под ред. проф. В.А. Ядова. - М.: Ин-т "Открытое общество", 1996. - С.415.
Loading...

 
 

Цікаве