WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Тероризм - Курсова робота

Тероризм - Курсова робота

самих США. Те, що відбувалося і відбувається в Боснії, показує, у свою чергу, що США планомірно створюють ісламську тероросферу в Європі, щоб перешкоджати надмірній самостійності останньої. [23]
Вмикання тероризму в гру спецслужб потребує визначеного "узаконювання" з погляду "ідейної" частини терорсередовища. Оскільки її первинний ідеологічний центр для цього, як правило, не здається через свої переконання й амбіції, то впроваджується або створюється в керівництві терорсередовища новий ідеологічний центр, спроможний реалізувати цілі спецслужб.
Яскравим прикладом "нового типу війни" у Латинській Америці може стати терористична діяльність уругвайського "Руху за національне визволення", або, як його ще називають, "руху тупамарос".
Виник тупамарос як радикальна, активна суспільно-політична організація, але репресії з боку держави каналізували діяльність руху в терористичне річище. Захопивши зброю в одному зі стрілецьких клубів (такий зачин є практично стандартним для будь-якої терористичної організації), тупамарос здійснюють серію нападів на банки, магазини, склади, вантажівки, гральні доми (що, знову такі, притаманне майже кожній терористичній групі), "експропріюючи експропріаторів" і віддаючи захоплене незаможним прошаркам населення.
Намагаючись заробити авторитет, тупамарос демонструє свою силу (теж характерна особливість всіх терористичних організацій), але старається уникнути кровопролиття. Здійснюючи ідею "другої влади", рух організовує "народні в'язниці" та "народні суди", викрадає впливових політичних лідерів Уругваю без будь-яких політичних і матеріальних вимог, залякує високопоставлених державних чиновників. Дещо пізніше тупамарос починає практикувати викрадення іноземних громадян та дипломатів.
У боротьбі з "Рухом за національне визволення" каральні органи Уругваю використовують всі доступні їм засоби. У відповідь на це тупамарос відповідає кривавими терактами, спрямованими проти представників репресивних органів. Упродовж кількох років в Уругваї точиться кровопролитна війна між бойовиками руху та урядовими військами. До 1972 р. тупамарос було розгромлене. Лишилися тільки нечисленни групи опору, дієспроможність яких була вкрай обмежена.[2]
***
Не менш відомою терористичною організацією, що з'явилася в Європі наприкінці 60-х рр. і діє досі, є італійські "Червоні бригади". Виникла ця організація 20 жовтня 1970 р. Саме в цей день в одному з лівоекстремістських видань з'явилося повідомлення про створення "пролетарської організації, яка має намір боротися проти господарів та тих, хто їм служить".
Коли Андреас Баадер та його найближчі сподвижники вийшли з лівацької молодіжної організації "Республіканський клуб", то керівна верхівка "Червоних бригад" залишила, свого часу, лоно таких лівацьких угруповань, як: "Потере операйо" ("Робітнича влада", або - скорочено - "Потоп"), "Потта контінца" ("Боротьба триває"), "Аутономія операйя" ("Робітнича автономія") та "Авангуардія операйя" ("Робітничий авангард").
За рік до виникнення "Червоних бригад", 1 листопада 1969 р., в одному з дешевих готелів неподалік Генуї відбулася нарада кількох десятків активістів вищеперелічених лівацьких угруповань. На ній була обговорена тактика і стратегія терористичної діяльності і сформоване ядро "Червоних бригад". Виступаючи на цьому своєрідному семінарі, 28-річний Ренато Курчо, якого пізніше італійська преса назвала "історичним засновником "Червоних бригад", закликав ліваків "перейти до збройної боротьби". На його думку, вона була єдиним способом "звільнитися від влади капіталу". Курчо вважав, що "діяти належить у містах, де знаходиться організаційний і політичний центр експлуатації. Треба завдати удару в самісіньке серце системи".
Початок активної діяльності "Бригате россе" випав на т. зв. "промисловий трикутник Турін - Мелан - Генуя".
Серед членів бойових груп "Червоних бригад" були робітники, студенти, дрібні комерсанти, нащадки найбагатших родин Італії та значних політичних діячів, а також підприємці і професори університетів, лікарі, адвокати тощо.
Спочатку "Бригате россе" не привертали до себе особливої уваги. Переважно вони підпалювали машини, били, а подеколи й калічили підприємців середнього рівня, інженерів, начальників цехів - "експлуататорів робітничого класу". Об'єктами нападу обиралися, як правило, люди правих поглядів, здебільшого колишні члени фашистської партії. Дії "Червоних бригад" сприймалися спочатку владою й громадськістю як суто анархічні.
Дещо пізніше списки намічених жертв "Бригате россе" розширюються. До них потрапляють не лише підприємці, але й політичні діячі, судові чиновники, лікарі. журналісти - всі, хто "служить капіталові".[11]
Від диверсій та "вуличного насильства" "Червоні бригади" поступово переходять до викрадень.
У цей же час значна частина червонобригадівців опинилося на нелегальному положенні. Наймаються явочні та конспіративні квартири, купуються фальшиві документи, зброя, типографське обладнання для друку листівок. З метою "самофінансування" "Червоні бригади" здійснюють пограбування банків.
Першою жертвою "Бригате россе" стає поліцейський, що загинув під час арешту кількох бойовиків. Згодом терористи вбивають прокурора Генуї Коко (за його особливу незговірливість). Далі кількість вбивств наростає наче снігова лавина.
У відповідь влада підключае на допомогу поліції карабінерів. Відбувається низка арештів. Лави "Червоних бригад" рідіють. Здавалося б, кінець терористичної організації вже близький. Але відбувається дещо цілком протилежне.
3авершусться "романтичний" період у діяльності "Бригате россе". Йде процес переформування сил організації. Ужорсточується конспірація. Розробляється більш чітка організаційна структура. "Бригади" організуються за принципом "колон", кожна з яких була автономною, і члени яких знали лише дуже обмежену кількість своїх однодумців Діяльність кожної колони поширювалася на певну територію. Колона, своєю чергою, складалася з "бригад", кожна з яких налічувала не більш як 5 чоловік, Очолювали організацію стратегічне керівництво та виконавчий комітет, що підтримував, зокрема, зв'язки з іншими терористичними організаціями за кордоном. На найвищому щаблі організаційної ієрархіїзнаходилося політичне керівництво. Окрім того, організація поділялася на підпільну мережу бойових груп та груп, що здійснюють функції розвідки і служби інформації, займаясь вкоріненням своїх людей на підприємства, в міністерства і навіть у поліцію. Також (фахівці "Червоних бригад" здійснюють вивчення результатів психологічного впливу інформаційних акцій організацій - листівок, комюніке тощо.
Терористичні акти "Червоних бригад" стають дедалі організованішими та зухвалішими. Доходить до того, що терористи за 15-20 хв. до вчинення чергового вбивства телефонували до газет і казали: "Суб'єкта А буде вбито сьогодні о такій-то годині".
У період найвищої активності організації до її ворогів зараховано не лише "експлуататорів" та їхніх "вислужників", але й "зрадників лівих", які не схотіли "підключитися до революційної боротьби".
Після того, як "Червоні бригади" не змогли досягти своїх стратегічних цілей
Loading...

 
 

Цікаве