WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЦінні папери → Регулювання ринку цінних паперів - Реферат

Регулювання ринку цінних паперів - Реферат


Реферат на тему:
Регулювання ринку цінних паперів
Регулювання ринку цінних паперів - це об'єднання в одну систему методів і засобів, що дають змогу регламентувати здійснення операцій та угод, дотримання ними певних вимог і правил, а також впорядкувати діяльність учасників ринку з боку організацій, уповноважених суспільством на такі дії. Мета регулювання - створити механізм підтримки рівноваги взаємних інтересів учасників ринку за правилами чесної гри.
Розглянемо причини необхідності регулювання РЦП.
1. На РЦП реалізуються національні інтереси держави, тобто сукупність економічних і політичних пріоритетів у сучасних умовах:
o підтримання процесу розширеного відтворення суспільного виробництва як основи формування та подальшого розвитку соціальне орієнтованої економіки країни;
o зміцнення політичного та економічного суверенітету держави;
o підвищення міжнародного авторитету держави;
o забезпечення активної та збалансованої інвестиційної політики країни;
o встановлення соціальної стабільності в суспільстві;
o формування сучасної структури власності та методів управління в галузях, що мають загальнодержавне значення, з урахуванням інтересів суспільства;
o відновлення довіри населення до держави.
2. Інтереси учасників РЦП (емітентів, інвесторів, торгівців та ін.) можуть вступати у суперечність, для забезпечення стабільності та правового врегулювання ринку необхідно регламентувати відносини суб'єктів РЦП.
3. Найчисленнішим інвестором на РЦП є населення, яке найчастіше не має спеціальних знань і кваліфікації у сфері фондового ринку й потребує створення надійної системи захисту прав та майнових інтересів на РЦП.
Державне регулювання РЦП означає здійснення державою та її інститутами системи заходів впорядкування, контролю та нагляду за РЦП з метою забезпечення його соціальної справедливості, прозорості, надійності й відкритості та запобігання порушень на ньому.
Держава з метою реалізації своєї політики на РЦП застосовує цілісну систему взаємопов'язаних заходів, спрямовану на досягнення таких цілей:
o залучення як вітчизняних, так і іноземних інвестицій (для чого потрібно мати сприятливе та стабільне законодавство, державний моніторинг, розкриття інформації, розвинену інфраструктуру, захист інвесторів);
o обмеження інфляційних процесів (шляхом поширення державних цінних паперів, емісії цінних паперів органами місцевого самоврядування, продажу державних пакетів акцій інвестиційне привабливих підприємств);
o реструктуризації (шляхом продовження приватизації, створення умов для конкуренції та ефективного менеджменту);
o інтеграції в міжнародні фінансові ринки (шляхом впровадження міжнародних стандартів діяльності в Україні, обігу іноземних інструментів в Україні та українських фінансових інструментів за її межами; міжнародного співробітництва);
o соціальної стабільності в суспільстві (шляхом всебічного аналізу соціально-економічних аспектів та напрямків удосконалення, захисту прав власності, розвитку інститутів спільного інвестування, інформування та освіти населення).
Регулювання ринку цінних паперів має наступні завдання:
o підтримки порядку на ринку, створення нормальних умов для діяльності всіх учасників ринку;
o захисту учасників ринку від шахрайств і зловживань;
o забезпечення вільного і відкритого процесу ціноутворення цінних паперів на основі попиту та пропозиції, запобігання монополізації на РЦП;
o створення ефективного ринку, що матиме стимули для підприємницької діяльності й на якому кожний ризик адекватно винагороджуватиметься;
o створення необхідних ринкових структур;
o впливу на ринок задля досягнення певних суспільних цілей. Державне регулювання РЦП повинно базуватися на певних принципах:
o першочергової реалізації загальнонаціональних інтересів;
o оптимальності державного регулювання (тобто делегування частини повноважень професійним учасникам РЦП, об'єднаним у саморе-гулівні організації);
o послідовності державного регулювання;
o орієнтованості на світовий досвід функціонування фінансових ринків (урахування інтеграційних тенденцій, реалізація завдань входження в міжнародний РЦП на основі створення конкурентоспроможного вітчизняного РЦП, розвиток співробітництва з іноземними регулюючими та контролюючими органами тощо);
o єдності державного регулювання (єдність нормативно-правової бази, концентрація регулюючих та контролюючих функцій у спеціальному державному органі, координація діяльності інших органів державної влади з питань функціонування РЦП в Україні).
Процес регулювання РЦП перевищує:
o створення нормативної бази функціонування ринку (законів, постанов та інших нормативних актів);
o ліцензування професійних учасників ринку;
o контроль за виконанням норм і правил учасниками ринку;
o систему санкцій у разі виявлення порушень норм і правил;
o створення єдиної системи інформування про стан ринку і забезпечення відкритості для інвестора;
o створення системи захисту інвесторів. Основними є такі методи регулювання РЦП:
o реєстрація випусків та проспектів емісії цінних паперів;
o атестація професійних учасників ринку;
o страхування дрібних інвесторів;
o аудиторський і рейтинговий контроль за фінансовим станом емітента;
o постійне інформування інвесторів;
o нагляд та інспектування фондових операцій.
Регулювання РЦП охоплює всі види діяльності й усі види операцій на ньому і здійснюється органами чи організаціями, уповноваженими виконувати ці функції. Розрізняють дві форми регулювання РЦП: державно-правова - переважно через державні органи з пе-реданням незначної кількості повноважень професійним учасникам ринку; інституційно-правова - більшість повноважень надається об'єднанням професійних учасників ринку при збереженні за державою контрольних функцій.
Безумовно, за будь-якої форми основним елементом є законодавче регулювання РЦП державою. Саме цей елемент створює необхідну нормативно-правову базу для ринкових відносин учасників РЦП.
В основу регулювання РЦП саморегулівними організаціями (СРО) покладено такі принципи: зацікавленість учасників ринку у підтриманні порядку; перенесення частини витрат з регулювання безпосередньо на ринок. У світовій практиці саморегулівними визнаються не-комерційні, недержавні організації, створені професійними учасниками РЦП на добровільній основі з метою регулювання окремих аспектів ринку на базі державних гарантій, що відображені в наданні їм державного статусу СРО. Вперше СРО виникли у США після прийняття в 1934 р. закону про фондові біржі. Згідно з цим законом фондові біржі використовувались як засіб регулювання на РЦП. Саморегулівні організації існують як на міжнародному рівні (Міжнародна федерація фондових бірж), так і на національному (NASD у США, ПАРТ АД у Росії, ПФТС в Україні). До прав СРО належать такі:
o розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності йоперацій на ринку;
o професійна підготовка кадрів і встановлення вимог, обов'язкових для функціонування на певному ринку;
o контроль за дотриманням учасниками ринку правил і нормативів;
o інформаційна діяльність на ринку;
o забезпечення зв'язку, представництва і захисту інтересів учасників ринку в державних органах управління.
Переваги регулювання СРО: розробка стандартів діяльності учасниками ринку відповідно до його особливостей; зменшення витрат держави на утримання бюрократичного апарату; створення етичних норм взаємодії, що неможливо шляхом правового регулювання; контроль з боку учасників ринку, що значно вимогливіший, оскільки учасники безпосередньо зацікавлені в нормальному функціонуванні ринку.
До недоліків такої форми регулювання належать можливість зловживань з боку СРО з метою перешкоджання проникненню конкурентів на ринок; можливе дублювання державного регулювання, оскільки уряд може контролювати ті ж питання; СРО можуть виявляти небажання застосовувати санкції проти своїх членів. Нині форма інституційно-правового регулювання вважається допоміжною, а її застосування на ринках, що розвиваються, потребує особливих застережень.
Регулювати РЦП переважно на рівні рекомендацій можуть також міжнародні організації з метою зближення національних законодавств, інтеграції національних ринків у світовий фінансовий ринок, створення умов для захисту інвесторів. До таких організацій належать IOSCO - Міжнародна організація комісій з цінних паперів і згадувана FIBS - Міжнародна федерація фондових бірж.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Буренин А. Н. Рынки производных финансовых инструментов. - ?.: ИНФРА-М, 1996.
2. Губсъкий Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наук, думка, 1998.
3. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. -К.: Алер-та, 2003.
4. Загорсъкий В. С. Ринок цінних паперів. - Львів, 1995.
5. Иванов В. М. Финансовый рынок. -К.: МАУП, 1999.
6. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. - К.: Вид-во КНЕУ,2001.
7. Калина А. В., Корнеев В. В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1999.
8. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. - К.: ВІРА-Р, 1998.
9. МендрупО. Т.,ШевчукІ. А. Ринок цінних паперів: Навч. посіб.-К.:Вид-воКНЕУ, 1998.
10. Мерпгенс А. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. - К.: Изд-во КИА, 1997.
11. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999.
12. Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. - К.: Феникс, 1998.
13. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. -К.: Феникс, 1997.
14. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. - К.,1993.
15. Пересада А. А. Інвестиційні процеси в Україні. - К.: Лібра, 1998.
16. Пилипенко І. І., Жук О. П. Цінні папери в Україні. - К., 2001.
17. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестування. - К.: МАУП, 2000.
18. Фондовий ринок України: Навч. посіб. / За ред. акад. В. В. Оскольського. - К.: Скарбниця, 1994.
19. Шарп У., Александер Г., БейлиДж. Инвестиции. -?.: ИНФРА-М, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве