WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЦінні папери → Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках (пошукова робота) - Реферат

Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках (пошукова робота) - Реферат

випискою з рахунку у цінних паперах. Однак, якщо розглядати сертифікат іменного цінного паперу як документ, що підтверджує право власності, то в чому полягає відмінність сертифікату від виписки з рахунку у цінних паперах? Напевно, є необхідність вже визначити: що таке цінний папір, а що таке сертифікат. Це питання особливо важливо при встановлені вимог до друкування сертифікатів іменних цінних паперів. Визначившись з цим питанням, можливо вирішити й проблему забезпечення сертифікатами всіх власників цінних паперів.
Можливість відмови від титулу власності у вигляді сертифікату цінних паперів і облік прав власності в електронному вигляді дозволяє підвищити оборотоздатність цінних паперів. Саме це є головною причиною появи електронного обігу цінних паперів, а не зниження витрат на виготовлення "паперового" цінного паперу. Проблема зниження собівартості обігу бездокументарних цінних паперів у порівнянні з документарними достатньо складне. Але цю проблему цілком можливо розв'язати за допомогою економічного розрахунку. Вирішення цієї проблеми не завжди на користь бездокументарної форми випуску цінних паперів.
Кліринговий депозитарій, виконуючи найважливіші технологічні (розрахунково - клірингові, гарантійні функції) і правові (укладання договору з емітентом бездокументарних цінних паперів) функції в Національній депозитарній системі, відповідно до Закону не здійснює функцію підтвердження права власності на цінні папери. Операцією виключно зберігачів є підтвердження прав власності на цінні папери, що обліковуються на рахунках у цінних паперах.
Таким чином, укладання договорів щодо переходу права власності на знерухомлені чи бездокументарні цінні папери можливо як на території України, так і за її межами. Однак виконання таких угод і облік прав власності на цінні папери здійснюється у зберігача в Україні (малюнок 1).
Наявність у країнах (наприклад, в Україні) іменних цінних паперів і цінних паперів, випущених у бездокументарній формі накладає обмеження для виходу цінних паперів емітентів цих держав на іноземні фондові ринки. Таке обмеження зменшує обсяг можливих іноземних інвестицій в економіку України. Подолання цих обмежень здійснюється за рахунок застосування відповідних правових процедур і використання спеціалізованих фінансових інструментів.
Обіг цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках
Весь комплекс світових фінансових послуг грунтується на небаченій кількості і на величезній різноманітності фінансових інструментів та їх похідних, які істотно диверсифікують валютні, фінансові і кредитні ризики інвестиційної діяльності. При цьому виникає необхідність пошуку відповідних правових та технологічних рішень, що запобігають можливим втратам і прямим фінансовим збиткам.
Складні правовідносини, що супроводжують обіг цінних паперів, диктують необхідність розглядати способи обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних ринках цінних паперів у першу чергу на основі їх юридичного аналізу. Такий "вихід" цінних паперів, як об'єкта цивільно-правових відношень, необхідно розглядати як із точки зору права власності на цінний папір, так і з точки зору зобов'язальних прав, закріплених цінним папером.
Вище було зазначено, що найбільш простий обіг цінних паперів "внутрішніх" емітентів за кордоном держави мають цінні папери на пред'явника. При цьому вивіз цінних паперів за кордон України регулюється валютним і митним законодавством.
Облік прав власності на іменні цінні папери у українського реєстратора або на бездокументарні чи знерухомлені цінні папери у українського зберігача знижує оборотність таких цінних паперів і може суттєво зменшити інтерес потенційних іноземних інвесторів. Як вище зазначалося, нерезидент хоче мати впевненість в захищеності своїх інвестицій. В першу чергу він довіряє законодавству своєї країни та встановленим звичаям торгівлі цінними паперами, до яких він звик і має відповідний досвід та технологічне забезпечення.
Одним із фінансових інструментів, які забезпечують спрямування вільних коштів, знижують ризики капіталовкладень і запобігають можливим втратам, є депозитарні розписки. Як правило, депозитарні розписки випускаються під корпоративні цінні папери, що дозволяє розглядати їх як інструмент притягнення капіталу саме в реальну економіку. Для емітента корпоративних цінних паперів депозитарні розписки можуть безпосередньо або опосередковано сприяти збільшенню його капіталу. Це досягається за рахунок використання відповідних рівнів програм випуску депозитарних розписок. Депозитарні розписки - цікавий фінансовий інструмент. Програми випуску депозитарних розписок дозволяють поєднати правові особливості країни емітента цінних паперів із правовими особливостями країни емітента депозитарних розписок (включаючи й особливості міжнародного права). Вигоди для емітента від випуску депозитарних розписок так як і деякі технологічні схеми здійснення таких випусків, які використовувались в різних країнах, неодноразово описувалися в пресі. Нажаль, переважна більшість цих статей має рекламний характер. Не все наведене в цих статтях можливо безпосередньо застосувати в Україні. Складний характер правовідносин, що супроводжує обіг цінних паперів, робить необхідним розглядати випуск депозитарних розписок під цінні папери в першу чергу з юридичної точки зору, а не застосовувати "прямим впровадженням" готові технологічні процедури. Спроби застосування в Україні відомих у світовій практиці технологічних схем повною мірою не вирішують всіх правових проблем, пов'язаних із випуском депозитарних розписок на цінні папери українських емітентів. Практична реалізація програм депозитарних розписок на цінні папери українських емітентів доводить цю тезу.
Як фінансовий інструмент депозитарні розписки українським законодавством не визначені. Юридична класифікація депозитарних розписок достатньо складний процес. Досить поширена уява, що депозитарні розписки - похідні цінні папери не відповідає світовій практиці. Тому виникає необхідність проаналізувати випуск депозитарних розписок із правової точки зору.
Технологічні особливості випуску депозитарних розписок у міжнародній практиці за звичаєм зв'язують із поняттям "номіні" (NOMINEE - компанія, заснована як фінансовий інститут, на ім'я якої клієнт реєструє цінні папери з метою акумуляції доходів та /або обліку основного власника (утримувача) цінних паперів. Номіні веде облік основних власників). Цінні папери, за якими реалізується програма депозитарних розписок, обмежуються в обігу (блокуються) на ім'я емітента депозитарних розписок як номіні, який веде облік власників цінних паперів (малюнок 2).
Номіні -фаховий учасник ринку цінних паперів, що виконує дії з цінними паперами від імені власника цінних паперів. Деякою мірою номіні можна розглядати як "номінального власника". Найбільшу відповідність поняттю "номіні" в українському законодавстві має довірче товариство або траст.
Законодавством України визначені правові основи власності і правовідносини власника майна з особою, яка представляє інтереси власника. В Україні емітент депозитарних розписок - іноземна
Loading...

 
 

Цікаве