WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЦінні папери → Кримінальні процеси у сфері цінних паперів (Реферат) - Реферат

Кримінальні процеси у сфері цінних паперів (Реферат) - Реферат

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Кримінальні процеси у сфері цінних паперів

Недостатня врегульованість ринку цінних паперів, що викликано багаточисельними прогалинами, суперечностями і недоліками чинних законодавчих і нормативних актів, що регулюють цей ринок, неефективний контроль за процесом приватизації з боку державних органів створили сприятливі умови для злочинних проявів на ринку приватизаційних паперів України. Зокрема, вживані заходи щодо попередження і розкриття злочинів, що скоювалися фінансовими посередниками (інвестиційними фондами та компаніями, довірчими товариствами) на цьому ринку, виявилися неспроможними реально стабілізувати криміногенну обстановку в даному сегменті фінансового ринку. Частина причин, яка обумовлює цей прикрий факт, перед усім пов'язана з тим, що досі працівниками органів внутрішніх справ (ОВС) до кінця не з'ясовані основні механізми (способи), які на практиці використовували фінансові посередники для протиправного збагачення за допомогою незаконних схем залучення й акумулювання приватизаційних паперів, на які скуповувалися пакети акцій приватизованих підприємств для відповідних замовників, у тому числі іноземних, з метою отримання від останніх грошових коштів.

Тому так важливо викласти найбільш типові способи вчинення злочинів фінансовими посередниками на ринку приватизаційних паперів, оскільки працівники ОВС повинні знати технологію скоєння даних злочинів. Ще одною обставиною, яка спричиняє викладання цих питань є кризис на ринку цінних паперів України, який уходить коріннями в серпень 1998 р., та згортання сертифікатної приватизації (1 травня 1999 р.), що спонукають фінансових посередників до припинення їх діяльності. Тим більше, що більшість з них були створені для участі в приватизаційному процесі в Україні.

Отже, наближаються строки розрахунків з учасниками(довірителями) цих суб'єктів ринку, але і зараз на основі даних про вартість і структуру портфелів цінних паперів, що акумульовані фінпосередниками, на базі інформації про "зникнення" деяких з них з ринку тощо можна стверджувати, що результати спільного інвестування та довірчого управління приватизаційними паперами громадян (45 % населення України), які вклали їх в ці посередницькі структури‚ не будуть позитивними.

Розглянемо стисло діяльність тих фінансових посередників, які прийняли активну участь в приватизаційному процесі, відіграваючи роль інститутів ринку приватизаційних паперів на основі отримання відповідних ліцензій (дозволів) Фонду державного майна України (далі - ФДМУ). До таких учасників цього ринку, як відомо, відносилися інститути спільного інвестування (інвестиційні фонди (далі-ІФ) та інвестиційні компанії (далі-ІК)), довірчі товариства (далі-ДТ), банки,торговці цінними паперами. Враховуючи той факт, що діяльність останніх двох фінансових посередників суттєво не відобразилася на функціонуванні ринку приватизаційних паперів (ІФ та ІК акумульовано 42,60% приватизаційних майнових сертифікатів (далі-ПМС) до загальної кількості виданих ПМС, відповідно ДТ-17,03%, комерційними банками-2,32%, торговцями цінними паперами-0,37%[3]), ми наведемо тільки способи протиправного ведення діяльності з приватизаційними паперами інститутів спільного інвестування та ДТ.

На даний момент, за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі-ДКЦПФР), на ринку цінних паперів функціонують 266 інститутів спільного інвестування (155-ІФ, 111-ІК). Переважна частина цих інститутів - закриті ІФ та взаємні фонди інвестиційних компаній (далі-ВФ ІК), які згідно з п.3 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19.02.94 р. N 55/94, створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо своїх інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності такого фонду. На сьогодні діє лише один відкритий ВФ ІК. Як відомо, відкриті фонди створюються на невизначений строк, однак здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією.

Протягом 1994-1998 р.р. інститути спільного інвестування відігравали роль основного механізму, який забезпечував проведення сертифікатної приватизації, і, шляхом акумулювання ПМС переважно дрібних інвесторів та інвестування приватизаційних паперів (в більшості випадків через центри сертифікатних аукціонів (ЦСА)) в акції вітчизняних емітентів, сформували пакети акцій приватизованих підприємств розмірами від 5% до 25% (див. Річний звіт ДКЦПФР за 1998 р.). В результаті, за даними ФДМУ, ІФ та ІК було вкладено в об'єкти приватизації біля 19,2 млн. ПМС, що складає 41,98% до загальної кількості виданих ПМС[3]. Однак, вже зараз, як повідомляють співробітники ДКЦПФР, очікується, що у 1999р. внаслідок функціонування на неліквідному ринку цінних паперів велика кількість закритих ІФ та ВФ ІК буде прагнути до скорочення терміну діяльності, зазначеному у їх інвестиційних деклараціях. Крім того, у 1999 р. завершують свою діяльність 30 ІФ та 18 ВФ ІК, у 2000 р.-46 ІФ та 45 ВФ ІК, а у 2001 р.- 9 ІФ та 11 ВФ ІК.

Щодо статистичних даних відносно представницької діяльності ДТ на ринку приватизаційних паперів, то нині у зв'язку із закінченням сертифікатної приватизації свою діяльність на цьому ринку завершують 70 ДТ, функція яких полягає лише в тому, щоб якомога скоріше розрахуватися з довірителями, не ставлячи питання відносно подальшого управління їхнім майном. Протягом всього терміну функціонування цих інститутів довірчого управління ними було вкладено в процесі приватизації приблизно 7,8 млн. ПМС, що складає 17,02% до загальної кількості виданих ПМС.

Розглянемо типові протизаконні схеми, що використовували деякі фінпосередники для залучення ПМС. Як відомо, відповідно до п.1 ст.5 Закону України від 6.03.92 р. N 2173-ХІІ "Про приватизаційні папери" приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсним. Тому частиною посередницьких структур на ринку цінних паперів були розроблені та реалізовані на практиці схеми легалізації операцій купівлі-продажу ПМС у населення з дотриманням зовнішнього виду законності акумульованих ПМС. Ці схеми були втілені в життя внаслідок того, що громадяни України природньо не бажали віддавати свої ПМС фінпосередникам на основі укладання з інститутом спільного інвестування договору міни інвестиційних сертифікатів, що давало, в свою чергу, підстави обміняти ПМС на інвестиційний сертифікат ІФ або ВФ ІК, або на основі укладання з ДТ договору довірчого управління приватизаційними паперами. Научені гірким досвідом з трастами, які працювали в напрямку "пірамідального" розширення діяльності, громадяни України були зацікавлені в найбільш швидкому отриманні грошей за свої ПМС, ніж в очікуванні низьких дивідендів (якщо вони взагалі будуть) від вкладання на пільгових умовах ПМС в підприємство, на якому громадянин працює (у випадку приватизації такого підприємства), або ніж в наданні заяви безпосередньо до ЦСА на придбання на свій ПМС акцій приватизованих підприємств ( за невідомою номінальною вартістю акцій, на невідому їх кількість, на невідомий об'єкт, що приватизується).

Отже, коли у регіонах України почав діяти розвинений "чорний" ринок приватизаційних паперів, на якому фізичні особи - регіональні представники та агенти без спеціальних дозволів взагалі на здійснення діяльності (представницької, комерційної або посередницької) з приватизаційними паперами стали купувати ПМС, громадяни України отримали своє відповідне місце в ланцюгу схеми легалізації процесу використання незаконно придбаних у населення приватизаційних паперів, що була реалізована деякими посередницькими структурами. Ця легалізація або надання оформлюваним при купівлі ПМС документам зовнішнього вигляду законності отримало у "легалізаторів" "чорного" ринку приватизаційних паперів назву "відбілювання", "пофарбування".

Схема легалізації використання і вкладання в об'єкти приватизації через систему ЦСА фінансовими посередниками незаконно придбаних у громадян ПМС мала протиправний характер внаслідок того, що посередницькі структури залучали ПМС, використовуючи незаконні схеми купівлі-продажу цих приватизаційних паперів, а також здійснювали перевід через фіктивні структури безготівкових коштів у готівку для отримання можливостей для придбання у регіональних оптових та столичних великих посередників пакетів ПМС, що скуповувалися останніми у населення.

Основні типові етапи даної схеми легалізації ("відбілювання") ПМС передбачали:

  • Отримання фінансовими посередниками грошових коштів від замовників акцій вітчизняних приватизуємих підприємств (фізичних або юридичних осіб України, нерезидентів):

  • У безготівкових коштах у повному обсязі. При цьому фінпосередники здійснювали перевід безготівкових коштів у готівку через фіктивні структури під фіктивні угоди на суму, необхідну для придбання пакетів ПМС у оптових великих посередників, що здійснювали залучення приватизаційних паперів у громадян на "чорному" ринку "ваучерів". Однак, важливо пам'ятати, що здійснювати перевід безготівкових коштів у готівку могли й юридичні особи-торговці цінними паперами і групи фізичних осіб -"вільні художники" ("легалізатори"), які "відбілювали" незаконно придбані фінпосередниками ПМС, оформлюючи відповідні документи (реєстри, договори міни інвестиційних сертифікатів, договори довірчого управління приватизаційними паперами, касові документи на нібито отримання коштів громадянином-власником ПМС за "продані" інвестиційні сертифікати фінансовому посереднику (ІФ або ВФ ІК) або за акції, "продані" довірчими товариствами або банками від імені громадян-довірителів). Ці "легалізатори" оформлювали такі документи на основі даних, що поступали від фінансових посередників (ІФ, ІК, ДТ, банків, торговців цінними паперами), щодо номерів ПМС та інвестиційних сертифікатів; щодо прізвища, імені та по батькові власника ПМС, серії та номера паспорта, поштового індекса та місця проживання тощо, що містилися безпосередньо в складі даних кожного ПМС. У випадку проведення "відбілювання"ПМС поряд з переводом безготівкових коштів у готівку "легалізатори" отримували від фінансових посередників безготівкові кошти в обсязі сумарної вартості ПМС, що покупались на "чорному" ринку "ваучерів", а також вартості "послуг" щодо переводу безготівкових коштів у готівку та щодо здійснення "відбілювання" ПМС. При чому ці "легалізатори" не тільки оформлювали необхідні документи для надання вигляду законності операціям купівлі-продажу ПМС у населення, а й здійснювали скуповування пакетів ПМС у великих оптових посередників з наступним передаванням приватизаційних паперів фінансовим посередникам.

  • Loading...

     
     

    Цікаве