WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЦінні папери → Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону - Дипломна робота

Ринок цінних паперів та його роль у формуванні інвестиційного потенціалу регіону - Дипломна робота

на розміри коштів, які залучаються. Ліквідність та прозорість цінних паперів дає інвесторам впевненість у правильності свого вибору.
Основними напрямками розвитку спільного інвестування є створення надійного захисту прав інвесторів і умов для прозорості та ліквідності ринку цінних паперів.
Як видно із приведеного аналізу, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії відіграють важливу роль у функціонуванні фондового ринку України. До об'єктів інвестиційної діяльності в Україні відносяться такі майнові та інтелектуальні цінності, які мають обіг на ринку:
- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
- рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності);
- нематеріальні активи у вигляді прав ,які витікають із авторських прав, досвіду та інших інтелектуальних цінностей;
- сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих;
- право користування землею, водою, ресурсами.
В окремих випадках до цієї сукупності відносять також "фінансові права", які витікають із взаємозв'язків інвестицій та державного регулювання умов інвестиційної діяльності, зокрема, з початково-амортизаційної політики. Це має місце при наданні ставки інвесторам шляхом зниження ставки податку на прибуток, або встановлення пільгових норм амортизаційних відрахувань у вигляді "прискорення амортизації".
Розглядаючи суб'єкти інвестиційної діяльності, необхідно зупинитися на ролі держави у їх формуванні.
Держава як учасник інвестиційної діяльності.
Держава в ринковій економіці може виступати, як у ролі інвестора, так і в ролі одного або декількох учасників інвестиційної діяльності. Держава впливає на інвестиційну діяльність, як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інститути: органи виконавчої влади, Національний банк України, Фонд державного майна, інноваційний фонд та інші позабюджетні фонди, державний Антимонопольний комітет, органи державного Арбітражного суду тощо.
В міру зниження дефіциту бюджету і, як наслідок, активізації інвестиційної діяльності, держава може інвестувати кошти в розвиток виробництва, доцільність яких обґрунтовується ринковою кон'юнктурою, що склалася, тобто держава в цьому випадку діє, як рядовий інвестор, вкладає кошти з надією отримати доходи в майбутньому використовуючи їх для розширеного відтворення та соціального захисту населення. Така спрямованість державних інвестицій в цілях структурної перебудови економіки себе виправдовує в перехідному періоді.
Інвестиційні вкладання можуть здійснюватися державою на паритетних правах з іншими інвесторами, включаючи іноземних.
В міру розвитку ринкових відносин та стабілізації економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть поступово звужуватись, що дозволить їх більше зосередитися на методах опосередкованого впливу на цей процес. Світовий досвід дає для розгляду широке коло різноманітних форм опосередкованого впливу держави на інвестиційну діяльність.
Основними з них є такі: державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизація, податкове регулювання, амортизація, податкове регулювання, амортизаційна політика, державний лізинг, ліцензування та квотування, антимонопольні заходи, стандартизація та інші форми. Методи опосередкованого впливу держава реалізує через свої структури, як учасник інвестиційного процесу.
В міжнародній практиці захист державою національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом. Політика протекціонізму здійснюється за допомогою високих митних зборів на товари, що імпортуються, податків на іноземні інвестиції, обмежень або заборони ввезення окремих товарів. Підтримуючи цю політику, держава заохочує розвиток національного виробництва, експорт національних товарів, субсидування національних інвесторів, перешкоджає експорту капіталу та намагається залучити іноземні інвестиції.
Для забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей або регіонів держава через податкові пільги, пільгові кредити та державні субсидії намагається залучити вітчизняних та іноземних інвесторів.
З цією метою в країні заохочується створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів та консорціумів, вільних (офшорних) зон. Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється державою через Національний банк України шляхом регулювання попиту ы пропозицій на позичкові кошти. Кредитно-грошова політика НБУ в залежності від стану економіки здійснюється або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції.
В період економічного занепаду кредитна експансія здійснюється з метою стимулювання економічного розвитку за допомогою "дешевих грошей". Протягом 1995 року та більшої частини 1996 року НБУ здійснював політику кредитної експансії через зниження облікової відсоткової ставки, що призвело (і повинно було призвести) до збільшення питомої ваги довгострокових кредитів, зростання інвестицій.
Політика кредитної рестрикції здійснюється з метою стимулювання інвестиційної активності. Подорожання кредитних ресурсів вимагає від інвесторів вкладень лише в найбільш прибуткові проекти, сприяє залученню вкладів на депозити фінансово-кредитних установ.
Національний банк опосередковано впливає на інвестиційну діяльність також через регулювання норми обов'язкових або мінімальних резервів (при збільшенні норм зменшується розмір кредитних ресурсів, при зниженні норм відбувається збільшення кількості кредитних операцій і збільшення частки довгострокових кредитів, що стимулює інвестиційний процес).
На інвестиційну діяльність усе більший вплив справляють позабюджетні фонди, через які держава формує додаткові джерела фінансування інвестицій. ВУкраїні створені такі фонди: Державний інноваційний фонд, Фонд сприяння зайнятості населення, Пенсійний фонд, Чорнобильський фонд.
Інститути.
Під інституційними учасниками інвестиційної діяльності слід розуміти систему інститутів (господарських, комерційних та інших), яка здійснює свій вплив на розвиток ринку капіталу. В Україні - це підприємства, організації, господарські товариства, фінансово-кредитні установи та їх об'єднання. Виробничо-господарські суб'єкти інвестиційного процесу можуть здійснювати інвестиції в будь-яких формах: фінансовій, реальній чи інтелектуальній. В той же час, згідно з законодавством України, вони можуть бути співвласниками підприємств з іноземними інвестиціями.
Слід розглянути деякі з інститутів, які найбільш важливі з точки зору акумулювання коштів і розвитку ринку інвестування. Серед них - акціонерні товариства, що були утворені під час акціонування виробництва.
В країнах з розвинутою ринковою економікою більшість акціонерних товариств створюється в інвестиційній сфері, де перебуває в обігу фінансовий капітал (портфельні
Loading...

 
 

Цікаве