WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЦінні папери → Цілі інвестиційної стратегії - Реферат

Цілі інвестиційної стратегії - Реферат

період інфляції, у той час як нерухомість, навпаки, зростає в ціні).
Класичний підхід до формування інвестиційного портфеля передбачає дотримання таких принципів:
" необхідність додержання довгострокових перспектив у визначенні величини портфеля, уникаючи спроб точно визначити ситуацію на ринках;
" функціонування інституційного інвестора може вплинути на стан ринку за управління великими пулами активів;
" основним фактором успіху є володіння політичною, економічною та фінансовою інформацією.
Щодо індивідуального інвестора, то формування його портфеля цінних паперів пов'язане передусім з реалізацією інвестиційної тактики та ментальністю інвестора.
Відповідно до того, наскільки інвестори бажають піддавати свій капітал ризику, їх поділяють на три типи. Кожному з них притаманні визначені риси й відповідна поведінка на ринку. Усі типи характеризується набором цілей, що ставляться інвестором за вкладання коштів, і принципом добору цінних паперів для
інвестування.
Консервативні інвестори. Головне завдання консервативного інвестора - це надійність вкладень, зведення ризику до мінімуму. При цьому віддача вкладених коштів може бути мінімальною. Серед усіх видів цінних паперів він віддає перевагу акціям відомих фірм, облігаціям, державним цінним паперам, банківським депозитним сертифікатам. Портфель, що складається з таких інструментів, є консервативним.
Безумовно, що можна мінімізувати ризик, але уникнути його зовсім абсолютно нереально. Кожен суб'єкт ринку цінних паперів ризикує, і це є неминучим. Існує певна залежність між доходом і ризиком інвестування (рис. 11.1). Відрізок 1 характерний для консерватора (найменший ризик і, відповідно, найменший дохід).
Рис. 11.1. Залежність між доходом і ризиком за інвестування
Агресивні інвестори. Такі інвестори намагаються отримати максимальні доходи. У своїй інвестиційній тактиці агресори передбачають перспективне зростання курсу цінних паперів і формують портфель зростання, що складається з об'єктів інвестування з великим ризиком. У формуванні портфеля перевага віддається спекулятивним акціям, акціям зростання, опціонам, вкладанням коштів у взаємні фонди.
Щодо поведінки агресивного інвестора, то треба зазначити, що прогнозування динаміки ринку цінних паперів є дуже складним завданням. Крім цього, найбільший потенціал зростання курсу існує у венчурному бізнесі, тобто у сфері, яка найменше піддається прогнозуванню й характеризується найвищим ризиком.
Відрізок 3 (рис. 11.1) відображає ситуацію в інвестуванні, коли можливість одержання найбільших доходів пов'язана з максимальним ступенем інвестиційного ризику.
Помірковані інвестори. Інвестори такого типу отримують середні доходи за середніх ризиків (відрізок 2, рис. 11.1). Можна вважати, що це проміжний тип між консерваторами й агресорами. Тактика поміркованого інвестора має менш спекулятивний характер порівняно з агресивним інвестором. Він формує портфель доходу, у який входять такі акції: з високими дивідендами, привілейовані, з високим рейтингом, з "блакитними корінцями".
Альтернативні схеми розміщення активів різних типів інвесторів наведено в табл. 11.5.
Таблиця 11.5
АЛЬТЕРНАТИВНІ СХЕМИ РОЗМІЩЕННЯ АКТИВІВ
Вид активу Консервативна Поміркована Агресивна
Акції 15 30 40
Облігації 45 50 35
Короткострокові цінні папери 35 5 0
Нерухомість 5 15 25
Разом 100 100 100
Зазначимо, що поділ портфеля фінансових активів, а звідси й інвесторів, на консервативний та агресивний типи дуже загальний. У світовій практиці диференціація інвесторів детальніша: консервативні, помірковано-агресивні, агресивні, досвідчені, гравці (вишукані).
Згідно з розробленою стратегією інвестор прагне оптимізувати свій портфель так, щоб забезпечити досягнення всіх стратегічних цілей пошуком найприйнятніших сполучень усіх чинників.
Найважче оптимізувати такі цілі, як дохідність і ризик, адже найбільш дохідне інвестування водночас є найризикованішим.
Найприбутковішими вважаються прості акції молодих компаній, які здійснюють ризиковані проекти, проте за успішного збігу обставин гарантують високий прибуток.
Отже, вибір цінних паперів або інших активів залежить від мети інвестора. Але головна ціль будь-якого інвестора - оптимальний варіант формування портфеля різних активів.
На вибір стратегії дуже впливає тип управління - пасивний та активний.
Пасивне управління характерне для консервативних та помірковано-агресивних інвесторів. Воно передбачає створення добре диверсифікованих портфелів цінних паперів, для яких можна з високою точністю розрахувати дохідність, ризик і ліквідність. Головними цілями за пасивного управління є захист вкладень від інфляції та отримання гарантованого доходу за мінімального рівня ризику й низьких витрат на саме управління.
За пасивного управління під час інвестування в акції найбільш розповсюджена стратегія "купив-і тримай". Її особливість полягає в тому, що ефективність стратегії дуже залежить від рівня оцінки акцій та обраного періоду часу.
За купівлі цього цінного папера потрібний надзвичайно ретельний вибір часу здійснення угоди (рис. 11.2).
Рис. 11.2. Динаміка курсу акцій
Ціна акції, як правило, з роками здійснює циклічний рух за тенденції зростання. Якщо акція купується в момент А і продається в D, то виграш буде незначним, тому що точки А і D знаходяться на одній лінії (у даному випадку лінії зростання). Отже, це є максимальні значення двох коливань. Крім того, необхідно чекати більше трьох років, перш ніж вдасться повернути вкладений капітал. Якщо купити в момент А, а продати в В і С, то інвестор втратить частину свого капіталу. Краще всього придбати в момент С, а продати в D. Для цього потрібно три роки не купувати акцію, потім придбати її та через півроку продати. Тож можна зробити висновок, що вміння чекати й розраховувати свої дії є основною запорукою успіху.
За пасивного управління розповсюдженою є також стратегія індексного фонду. Вона базується на тому, що структура портфеля має відбивати рух обраного фондового індексу, який відображає стан усього фондового ринку або окремих його сегментів. Види цінних паперів та їхня частка визначаються так, як і за розрахунку індексу. Головне завдання інвестора -відтворити у своєму портфелі структуру ринку з періодичним його коригуванням через півроку або рік. Управління здійснюється за відхиленнями структури портфеля від структури індексу.
Активне управління передбачає ретельний моніторинг ринку, оперативне придбання фінансових інструментів, які відповідають цілям інвестування, а також швидку зміну структури портфеля. Інвестор використовує цю стратегію тоді, коли намагається отримати дохідність вищу за середньоринкову. Активне управління потребує значних витрат, тому що воно пов'язане з інформаційно-аналітичною підготовкою рішень, придбанням і розробленням власного програмно-технічного й методичного забезпечення. Саме тому цю стратегію обирають тільки ті інвестори, які мають достатній капітал і високопрофесійний персонал.
Практика країн з ринковою економікою доводить, що саме система стратегічного управління є дієвим інструментом для розвитку інвестування.
Loading...

 
 

Цікаве