WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЦінні папери → Методичні засади визначення інвестиційних ризиків і розроблення заходів щодо їх зменшення - Реферат

Методичні засади визначення інвестиційних ризиків і розроблення заходів щодо їх зменшення - Реферат

який називається диверсифікованим. Систематичний (недиверсифікований) ризик не можна подолати за допомогою диверсифікації.
Будь-який розумний інвестор може ухилитися від несистематичного ризику, забезпечуючи собі диверсифікований портфель цінних паперів. Дослідження довели, що, для того щоб уникнути диверсифікованого ризику, достатньо ретельно відібрати для портфеля активів 8-15 цінних паперів. Єдиним ризиком, на який потрібно зважати, залишається недиверсифікований. Він подібний до ринкового, і його неможливо уникнути.
Рис. 11.5 дає змогу простежити, як розмір портфеля впливає на портфельний ризик.
Як правило, для інвестиційного портфеля частина несистематичного ризику становить близько 15,1 % усього портфельного ризику. Як видно з рисунка, зі збільшенням кількості активів (диверсифікацією) гіпербола впритул наближається до цієї межі.
За диверсифікації рекомендується обмежити інвестиції в певний вид цінних паперів до 10 % загальної вартості всіх вкладень. З розширенням вкладень ця межа може знизитися до 5 % і менше.
Рис. 11.5. Вплив розміру портфеля на портфельний ризик
Залежно від рівня агресивності своєї стратегії інвестор обирає для себе метод диверсифікації. Інвестор, який віддає перевагу пасивній стратегії, прагне рівномірно розподілити інвестиції серед випусків паперів різної строковості (метод "щаблів"), або сконцентрувати інвестиції в паперах полярної строковості (метод "штанги").
Щоб знизити ризики інвестування, потрібно враховувати різні чинники. Найважливіші з них такі: дохідність, оподаткування, строк фінансових вкладень. Принцип рівності дохідності передбачає, що прибутковість від різних варіантів інвестування має бути однаковою. В іншому разі почнеться активне скуповування дохідніших активів і, разом з тим, приплив капіталів в одні галузі за рахунок інших.
Методи розрахунку дохідності цінних паперів було розглянуто в попередньому розділі. Підкреслимо тільки, що порівняння варіантів інвестування має проводитися оцінкою саме дохідності, а не абсолютного розміру доходу. Потрібно аналізувати рентабельність інвестованого капіталу, тобто відношення доходів і витрат, оскільки один і той самий дохід може бути отримано за різних витрат інвестора.
Для того щоб забезпечити дохідність у 8,5 %, облігації першого випуску має бути розміщено з дисконтом 5,9 % номінальної вартості.
Як уже зазначалося, тривалість часу вкладення інвестицій є другим чинником, який впливає на рівень ризику. Відомо, що фінансисти називають ризик зростаючою функцією часу, тобто зі збільшенням тривалості вкладення інвестицій ризик зростає.
Гроші, які сьогодні має інвестор, завжди значать для нього більше, ніж ті, які буде отримано в майбутньому. Коли інвестор дає гроші в борг на визначений період, то завжди існує невпевненість у тому, що їх буде повернуто (адже існує ризик банкрутства позичальника або того, що він відмовиться платити). Щоб інвестор розлучився зі своїм капіталом, мають бути надійні гарантії отримання високої компенсації.
Укладаючи капітал, інвестор повинен уміти розраховувати так звану бар'єрну ставку доходу, нижче якої він не має права (або не повинен) його отримувати.
Бар'єрна ставка - це процентна ставка, що визначає ту фінансову віддачу, якої інвестор очікує від своїх інвестицій. Згідно з фінансовою теорією ця віддача має дві складові - вільну від ризику ставку та страхову премію (премію за ризик).
Інвестиції є безризиковими, коли інвестор має гарантію, що його інвестиції не зазнають збитків, і вони вкладаються на дуже короткий термін. Якщо капітал вкладається на тривалий строк, інвестор (кредитор) повинен отримати винагороду за те, що він взяв на себе ризик часу.
Вільна від ризику ставка є базовою і являє собою мінімально прийнятний дохід від інвестицій, якщо немає практичних ризиків. Наприклад, державні облігації гарантують інвестору 20 % річних. Бар'єрна ставка має бути на кілька пунктів вищою від інфляції з погляду ліквідності. Тоді ця ставка безпечна і є визначальним чинником оцінки ризикованості інших активів.
Страхова премія, або премія за ризик, є необхідною нормою доходу для інвестора, яка вища вільної від ризику ставки й визначається різними чинниками, зокрема часом. Інвестори вимагають страхову премію як платню за фінансування проекту або виробничої програми компанії, яка підлягає ризику в процесі своєї виробничої діяльності.
Залежність необхідної віддачі та страхової премії графічно відображено на рис. 11.6.
Отже, розмір страхової премії, яку намагається отримати інвестор за вкладання свого капіталу, може розраховуватися так:
.
Рис. 11.6. Графік визначення страхової премії
Залежно від рівнів ризиків для цінних паперів існують різні класифікації страхових премій. Наприклад, для державних цінних паперів з різними строками погашення можна використовувати градації страхових премій, які подано в табл. 11.7.
Таблиця 11.7
ВЕЛИЧИНА СТРАХОВИХ ПРЕМІЙ
ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Вид цінного папера Строк
погашення Вільна
від ризику
ставка, % Страхова
премія, % Загальний
ризик, %
Державні облігації 90 днів 5 0 5
Державні облігації 1 рік 5 2 7
Державні облігації 20 років 5 4 9
Облігації корпорацій 20 років 5 5 10
Зі збільшенням строку погашення облігації інвестор буде вимагати більшу страхову премію. Вивчення віддачі активів свідчить про те, що ціни короткострокових цінних паперів зміню-
ються менше, ніж ціни довгострокових активів. Разом з тим розмір страхової премії залежить і від емітента. Купуючи корпоративні облігації, незабезпечені гарантіями, інвестор буде вимагати вищу страхову премію, ніж за придбання державних облігацій.
Практична оцінка премії за ризик дуже складне завдання, оскільки ризик позичкового капіталу може залежати від багатьох чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства. У розвинутій ринковій економіці заведено вважати, що ризик позичкового капіталу завжди менший, ніж ризик вкладення власного, тому що в першу чергу повертаються позикові кошти.
Розглянемо, як визначається премія за ризик за формування норминеобхідної віддачі інвестицій.
Наприклад, будемо вважати, що вільна від ризику ставка (для короткострокових державних цінних паперів) дорівнює 6 пунктів (0,06), прийнятий темп інфляції 15 % (0,15). Тому вільна від ризику ставка становитиме вже 21 пункт (0,21).
Оцінка віддачі (доходу) укладеного капіталу є визначальним чинником у формуванні доцільності інвестування. На ринку цінних паперів доходи від коштів укладених у певні фінансові інструменти, залежать від невизначеності умов зовнішнього середовища.
Зазвичай очікуване значення доходу дає змогу визначити умови або шанс того, що може статися з урахуванням наявного досвіду.
З теорії ймовірності відомо, що деякі очікувані значення можна визначити за допомогою простого спостереження, наприклад кидати монету - "орел" або "решка". Однак у цьому разі очікувані значення залежать від імовірностей, незалежно від наявного досвіду.
Рішення щодо очікуваних доходів повинен приймати сам інвестиційний менеджер. Наприклад, оскільки доходи від продажу нового випуску цінних паперів завжди сумнівні, він може прогнозувати очікувані результати в певних межах, і чим більша невпевненість у кінцевому результаті, тим ширшою буде ця межа.
Loading...

 
 

Цікаве