WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Розслідування та облік виробничого травматизму Складові частини економічних збитків у разі виробничого травматизму, аварії, вибуху, професійного захв - Курсова робота

Розслідування та облік виробничого травматизму Складові частини економічних збитків у разі виробничого травматизму, аварії, вибуху, професійного захв - Курсова робота

Елементи збитків включають:

– матеріальні затрати;

– оплата праці;

– відрахування на соціальні потреби;

– амортизація основних фондів;

– інші грошові затрати.

На основі цього групування затрат державні підприємства кожної конкретної галузі визначають статті витрат виробництва і реалізації продукції при плануванні, обліку й калькуляції собівартості з урахуванням характеру й структури виробництва. Стаття "матеріальні затрати" включає затрати на матеріали за цінами придбання, а також відсотки за кредит, який дає постачальник цієї продукції, націнки, надбавки, комісійні винагороди, виплачені постачальниками, витрати на транспортування, зберігання й доставку продукції силами сторонніх організацій. У статтю "інші витрати" включаються: відсотки за кредити банків, платежі за обов'язкове страхування майна, витрати на відрядження, підйомні, плата за пожежну й сторожову охорону, витрати на гарантійний ремонт й обслуговування, оплата послуг зв'язку й обчислювального центру, плата за оренду, витрати на рекламу. При цьому дуже важливо "очистити" собівартість від невластивих її економічній природі елементів і їх оплати за рахунок прибутку.

До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму належать:

  • вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму;

  • вартість недоданої продукції в результаті травматизму;

  • інші матеріальні витрати, в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

Задача 2

Виконати розрахунок системи загального рівномірного освітлювання світильниками з люмінесцентними лампами в приміщенні, де розташовані робочі місця з ПЕОМ.

Згідно з нормативними вимогами СНіП ІІ-4–79/85 та ДсанПін 3.3.2 007 1998 освітленість на даних робочих місцях повинна дорівнювати Е = 300–500 лк (ІІІ розряд зорової роботи).

Метод розрахунку вибирають в залежності від типу джерела світла, системи освітлювання, схеми розміщення світильників в приміщенні, орієнтації робочої поверхні обладнання у просторі.

При використанні джерел світла в системі загального рівномірного освітлювання горизонтальних робочих поверхонь для визначення фактичного освітлювання використовується метод коефіцієнта використання світлового потоку.

При використанні джерела світла в системі загального локалізованого освітлювання горизонтальних поверхонь, а також при визначенні загального рівномірного освітлення нахилених або вертикальних робочих поверхонь застосовується точечний метод. У випадку, коли приміщень мають велику площину і є багато робочих місць з різними умовами освітлювання, може бути використаний комбінований метод розрахунку.

Порядок розрахунку освітлювання методом коефіцієнту використання світлового потоку.

Загальна розрахункова формула має такий вигляд:

де F – світловий потік лампи, лм.; Е – мінімальне нормоване освітлення, для всіх становить 300 лк.; N – число світильників; n – число ламп в кожному світильнику; K – коефіцієнт запасу; S – площа приміщення, ; Z – коефіцієнт нерівномірності освітлювання; – коефіцієнт використання світлового потоку.

Розв'язуємо формулу відносно F – світлового потоку ламп. Визначаємо число світильників та загальну кількість ламп (N • n) і підставляємо в формулу, або спочатку обираємо тип люмінесцентної лампи з її світловим потоком (F) та підставляємо це значення в розрахункову формулу. Визначаємо N та n – кількість світильників та кількість ламп в кожному світильнику.

Світильники з люмінесцентними лампами встановлюємо рядами паралельно довгій стороні приміщення або стіні з вікнами. При цьому враховуємо відношення , яке повинно бути в межах 1,3 – 1,5 м.

Де L – відстань між сусідніми світильниками або рядами люмінесцентних світильників, h – висота підвісу світильників над робочою поверхнею = 3.

Із цього співвідношення та даними показниками знаходимо значення L – відстань між світильниками (Lсв), тобто

Lсв = h • = 3,9 – 4,5 м.

Також знаходимо відстань крайнього ряду світильників до стін за даними

= 0,25 – 0,3 м, тобто;

Lст = h • = 0,75 – 0,9 м

Коефіцієнт Z – нерівномірність освітлювання приймається для люміснесцентного освітлювання 1,5.

Коефіцієнт використання світлового потоку визначаємо співвідношенням падаючого світлового потоку на розрахункрву поверхню до сумарного потоку:

де Fс – світловий потік усіх світильників; F- сумарний світловий потік, що враховує вплив відбитого світла від поверхонь стелі, стін, робочої поверхні, який залежить від розмірів приміщення, типу світильників.

Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку необхідно знайти індекс приміщення (коефіцієнт геометрії) за формулою:

Де А, В-довжина, ширина приміщення, м.; h – висота підвісу світильників, м.

м

Також визначаємо коефіцієнт відбиття світлового потоку (з таблиці №2) від:

стелі – – 50%;

стін – – – 10%;

робочої поверхні – – – 30%

Розраховуємо та креслимо схему розміщення світильників в приміщенні:

N • n = ,

Е – для всіх варіантів дорівнює 300 лк.;

F – для лампи виду ЛД-80-4 (яку маємо на складі) дорівнює 4070 лм.;

К – для всіх дорівнює 1,5;

SA • B = 16 • 8 = 128 м;

Z – для всіх варіантів 1,5

η – визначаємо по таблиці №6 згідно нашим даним коефіцієнту відбиття світлового потоку (ρn – 50%; ρс – 10%; ρp – 30%) = 0,38.

n – кількість ламп у світильнику.

Отже, N • n = = 56 лампи

N = = 28 світильника

Для освітлення використовуємо 28 світильників ЛД-80-4 на дві лампи довжиною 1514 мм та діаметром 40 мм. Розташовуємо світильники з урахуванням нормативних вимог.

Висновок

Впродовж останніх трьох років виробничий травматизм, як загальний, так і зі

смертельним наслідком, в Україні знижується. Відрадно, що це відбувається за зростаючих обсягів виробництва та активізації підприємницької діяльності. Незважаючи на зниження в Україні рівня як загального, так і смертельного виробничого травматизму, він залишається неприпустимо високим і перевищує показники європейських країн.

На мою думку основними причинами аварій та травмування є незадовільна організація робочих місць і безпечного виконання робіт, порушення технологічної та трудової дисципліни, безвідповідальність керівників виробництва і безпосередніх виконавців в питаннях дотримання вимог безпеки з охорони праці.

Для того, щоб знизити рівень травматизму на вітчизняних підприємствах робітники повинні чітко дотримуватися вимог норм безпеки, а власник – жорстко виконувати законодавство про охорону праці. Знизити травматизм, нещасні випадки на виробництві можна винятково завдяки підвищенню рівня технології та контролю за дотриманням інженерно-технічними працівниками своїх обов'язків, модернізації виробництва, підвищенню рівня промислової безпеки шляхом економічного стимулювання роботодавців для забезпечення ними безпечних умов праці.

Список використаної літератури

  1. ЗАКОН України "Про охорону праці" – №2694 – ХП від 14.10.92. Нова редакція Закону №229 – 1Y від 21.11.2002.

  2. ЗАКОН України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Пост. Каб. Мін. №1105 від 23.09.99.

  3. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Пост. Каб. Мін. України №1112 від 25.08.2004. – К.: Основа, 2004. – 99 с. НАОП 0.00 – 6.02 – 04.

  4. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. -215 с.

  5. Основи охорони праці. – Львів.:Афіша, 1999. В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников.

  6. Основи охорони праці. Навч.посібник. – К.2002 р, В.А. Батлук, В.М. Сторожук.

  7. Безпека життєдіяльності. Підручник. – К., 2000.

Loading...

 
 

Цікаве