Відношення довжини приміщення до його глибини:

7,8/5,4=1

Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна:

5,4/1,8=3

Знаходимо, що ηo= 18;

Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками, якщо будинків немає, то Кбуд = 1;

Кз – коефіцієнт запасу береться в межах Кз = 1,3 – 1,5, приймаємо Кз = 1,4.

So =1,8∙2,0∙2=7,2 м2

Sn =7,8∙5,4=42,12м2

Таким чином:

%

Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітлення і фактичного можна зробити висновок, що досліджуване приміщення потребує додаткових заходів для поліпшення природного освітлення. Отримані значення перевищують допустимі норми. Допустимим відхиленням значення фактичного коефіцієнта природного освітлення від нормованого є +10 – -5%.

У нас відхилення складає:

=+43%

Задача 3

Дослідити достатність загального штучного освітлення приміщення економічного відділу габаритами: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м, висота – 3,0 м. Вид джерела світла – лампа розжарювання, система освітлення – загальна в системі комбінованого, 6 світильників по 1 лампі у кожному потужністю 75 Вт.

Таблиця 1 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

Розв'язання:

Для оцінки достатності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4–79.

Нормоване значення освітлення для економічного відділу при загальному освітленні за СНиП ІІ-4–79 складає при використанні ламп накалювання – 200 лк.

При комбінованому освітленні частка загального освітлення в системі комбінованого повинна складати 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 50 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:

, (2.10)

звідки

, (2.11)

де Fл – світловий потік однієї лампи, лм., в нашому випадку приймаємо Fл=790 лм;

ηв – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах ηв = 0,4 – 0,6, приймаємо ηв = 0,5;

N – кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількість світильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, по можливості по сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L = 1,4 Hp, де Hp – висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити як різницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогою робочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника від стелі hпід = 0,1 – 0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажано витримувати в межах l = 0,30,5L;

n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2; S=48м2;

k – коефіцієнт запасу, k = 1,5 – 2 приймаємо k = 1,75;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,15.

(2.12)

(2.13)

лк

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимо висновок про достатність штучного освітлення у відділі.

Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного в межах +20% – -10%.

Відхилення фактичного значення від норми складає:

Задача 4

Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачі заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання t = 80 см). Довжина заземлювача lтр=600 см, діаметр заземлювача dтр=2 см, ширина з'єднувальної смуги – 5 см, ґрунт – пісок, II кліматична зона.

Рис. 3 – Схема заземлення

Рішення:

1. У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір розтіканню струму в заземленні Rз. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти Rз = 4 Ом.

2. Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, rтабл., Омсм; rтабл.= 70000 Омсм

3. Визначаються підвищувальні коефіцієнти для труб (вертикальних заземлювачів) КП.Т та для з'єднувальної смуги КП.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.

Беремо: КП.Т.=1,7; КП.С.=4.

1. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) rрозр.т з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

, Омсм. (2.14)

ρрозр.т=70000∙1,7=119000 Омсм

1. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з'єднувальної смуги):

, Омсм. (2.15)

ρрозр.с=700004=280000 Омсм.

1. Визначається відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:

, см (2.16)

см,

де hз – глибина заглиблення труб, см;

lТ – довжина вертикального заземлювача.

1. Визначається опір розтіканню струму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче від поверхні землі:

, Ом (2.17)

1. Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:

(2.18)

1. Визначається відстань між вертикальними заземлювачами LТ. із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С = 1.

LТ. = l Т = 600 см.

1. Визначаємо коефіцієнт екранування труб при числі труб nТ та відношенні .

ηе т=0,4

1. Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:

(2.19)

шт.

1. Визначається розрахунковий опір розтіканню струму при прийнятому числі вертикальних заземлювачів nТ.Е:

(2.20)

Ом

1. Визначається довжина з'єднувальної смуги:

(2.21)

см

1. Визначається опір розтіканню струму в з'єднувальній смузі:

(2.22)

Ом

1. Визначається коефіцієнт екранування hЕ.З.С для з'єднувальної смуги:

hЕ.З.С =0,205

1. Визначається розрахунковий опір для розтікання електричного струму в з'єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:

, (2.23)

Де: nс – кількість з'єднувальних смуг, у нас nс=1;

Ом

1. Визначається загальний розрахунковий теоретичний опір розтіканню струму від вертикальних заземлювачів та з'єднувальної смуги:

(2.24)

Ом, що менше Rз

Остаточний результат повинен бути близьким до значень Rз з меншої сторони.

Список використаної літератури

1. НПАОП 40.1–1.07–01 Правила експлуатації електрозахисних засобів.

2. Батлук В.А., Гогіташвілі Г.Г. Охорона праці в будівельній галузі. – К.: Знання, 2006.

3. Геврик Є.О. Охорона праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

4. Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці (+Доступ з локальної мережі СумДУ): навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2009.

5. http://forca.com.ua

• <<
Перша Попередня 1 2 3 4 5 6 7 Наступна Остання
• >>