WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Здоровий спосіб життя - Курсова робота

Здоровий спосіб життя - Курсова робота

Суттєве значення у формуванні адиктивної поведінки мають особливості взаємин у сім'ї, зокрема "деформованій", де батьки весь час перебувають на межі розлучення, або асоціальній - з пияцтвом чи криміналом дорослих, жорстокими взаєминами членів родини. Підлітки при цьому стають "вуличними" та групуються з такими ж, як вони самі. Психоактивні речовини перетворюються на важливий ритуал, що об'єднує групу, полегшує комунікацію і сприяє самоствердженню. Проте ні склад родини, ні ступінь її "деформації" не є вирішальним фактором, що негативно впливає на юну особистість. Чимало адиктивних підлітків виросли в зовні міцних, повних родинах.

Скласти виховну програму та корекційно-творчий виховний проект на реалізацію визначених конкретних цілей і завдань - означає створити на рівні діяльності учнівських колективів, а також усього навчального закладу оптимальну систему корекційно-виховних заходів, в якій методи й організація чітко підпорядковані логіці розвитку суб'єкта педагогічної взаємодії.

На основі інноваційних технологій створюють модель міжсуб'єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу.

Суть міжсуб'єктної взаємодії під час здійснення корекційно-виховної роботи зводиться до наступних актів:

А) корегування дій і зусиль суб'єктів виховного впливу (сім'ї, референтних груп, класного колективу та ін.) щодо конкретних вихованців;

Б) стимулювання активності в основних видах діяльності;

В) допомога окремим учням у складанні індивідуальних корекційних програм завдяки добору найбільш ефективних методів самовиховання тощо;

Г) створення соціально-психологічних ситуацій які вимагають від учня здатності співвідносити між собою завдання вчорашнього, сьогоднішнього і завтрашнього дня, близькі і далекі перспективи.

Важливим є також процес вторинного прогнозування з урахуванням психолого-педагогічного впливу на розвиток особистості учня. Таке прогнозування полегшує добір раціональних, педагогічне ефективних засобів впливу, нерідко дає можливість передбачити перебіг і перспективу розвитку як учня, так і групи в цілому.

Недостатня ефективність державних заходів, спрямованих на попередження та подолання алкоголізму і наркоманії неповнолітніх, пояснюється тим, що ці заходи ґрунтуються на дослідженнях, які вивчають лише вплив та наслідки дії психотропних речовин на людину. Проте такі підходи не осягають справжніх психологічних причин адиктивної поведінки. Необхідність дослідження саме психологічного аспекту проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх полягає в тому, що цей підхід дає можливість розкрити, з'ясувати закономірності виникнення узалежнення від психотропних речовин.

Розкривши психологічні механізми формування особистості людини, яка свідомо відмовляється від зловживання алкоголем чи наркотиками , ми створимо передумови подолання наркоманії та алкоголізму.

Отже, головне завдання - зробити так, щоб людина сама не бажала вживати психотропні речовини. Для цього треба знайти психологічні механізми формування в особи прагнення до здорового способу життя.

Необхідно зупинитись на традиційних формах профілактичної роботи з попередження адиктивної поведінки - лекціях, бесідах. Малоефективність їх давно не є секретом. Причин цього існує декілька.

По-перше, підлітки помічають різницю між нормами тверезого життя, які декларують дорослі, і їхніми власними "алкогольними" традиціями. Їм здається, що дорослі їх просто залякують, бо вони ще "маленькі". З останнім висновком адиктивні підлітки рішуче не згодні і демонструють симптом втрати контролю за кількістю вжитого алкоголю, який є результатом групового правила пити, "поки не впадеш". Наслідуванні групових норм призводить до того, що нав'язується не просто вживання, а зловживання, яке існує вже при розвинутому алкоголізмі.

По-друге, соціальне оточення, в тому числі кінопродукція, телебачення, чисельні реклами пива, цигарок, алкоголю зовсім не переконують підлітка в тому, що вживання психоактивних речовин - самогубство. Він не розуміє головного: ^ому тверезий спосіб життя - це дійсно перевага; навіщо тоді така кількість "шкідливих речей" навкруги?

Не слід забувати, що відсутність адиктивної поведінки полягає у намаганні одержати емоційне задоволення, не докладаючи зусиль, у формуванні особливої ілюзорно-компенсаторної діяльності. Профілактичні дії повинні нейтралізувати глибинні причини відхилення у розвитку дитини. Неповноцінне засвоєння основних компонентів навчальної діяльності, формування почуття безпорадності у навчанні -проблема шкільного віку, що неодноразово обговорювалась. Як результат у середніх класах маємо значну групу учнів "з внутрішнім відходом від школи". Проте у дитини не можна перекрити пошукову активність, хоча б у найпримітивніших формах, - вона починає реалізовувати себе в пошуках незвичних переживань. Емоційний дискомфорт, пов'язаний з негармонійним типом виховання у родині, знижується при вживанні психоактивних речовин, оскільки вони викликають візуалізацію яскравих, образних уявлень, що компенсує брак по-справжньому теплих емоційних відносин.

Таким чином, профілактика адиктивної поведінки неповнолітніх в Україні відбувається на громадських засадах. Проте дослідження доводять, що профілактика адиктивної поведінки на непрофесійному рівні не дає бажаних результатів, а часом призводить і до негативного ефекту. Замість того, щоб закликати "Навалимося всім миром на це лихо!" доцільніше організувати конкретну й кваліфіковану роботу за такими напрямами.

1. Превентивна освіта. Мета цього напрямку в тому, щоб кожна людина, ще не спробувавши жодної психотропної речовини, мала об'єктивні відомості про те, що це таке, які причини і наслідки вживання цих речовин.

2. Психокорекційна робота з підлітками "групи ризику". Потрібно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їх особистості.

3. Психологічна допомога дітям із сімей, обтяжених алкогольним узалежненням. Діти алкоголіків мають серйозні проблеми.

4. Психологічна підтримка дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають з алкоголіком (наркоманом).

5. Психокорекційна робота з дітьми алкоголіків.

Викладені напрями є основними напрямами професійного підходу до проблеми профілактики адиктивної поведінки.

Сучасний рівень розв'язання психологічних аспектів проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх заснований на таких принципах:

1. інформацію про шкідливість вживання психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекцій.

2. Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов'язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.

3. Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров'я.

4. У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.

Викладання курсу превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків.

Можна виділити три аспекти первинної профілактики алкоголізму. По-перше, це проведення широкої виховної роботи з населенням, спрямованої на підвищення його культурного рівня і формування протиалкогольної суспільної думки. По-друге, санітарно-гігієнічне виховання населення і, по-третє, формування тверезих установок у підростаючого покоління.

Якщо в основі санітарно-гігієнічного виховання населення лежить пропаганда здорового способу життя і викорінювання шкідливих звичок, то у відношенні підростаючого покоління правомірна лише одна точка зору — виховання молоді в дусі тверезості, активного негативного відношення до будь-яких проявів пияцтва. Така постановка питання науково цілком обґрунтована. Численні літературні дані, як ми відзначали вище, свідчать про те, що основа зловживання алкоголем закладається в дитячому і підлітковому віці.

Принцип неприпустимості вживання алкоголю дітьми і підлітками є стратегічною основою всієї протиалкогольної роботи серед підростаючого покоління. При цьому варто підкреслити, що в умовах, коли велика частина населення вживає алкоголь, проведення протиалкогольної профілактичної роботи серед неповнолітніх на основі принципу неприпустимості вживання алкоголю підлітками — тривалий процес. Одні з головних труднощів — існуючі сьогодні в суспільній свідомості поблажливо-добродушне відношення до вживання алкоголю взагалі і думка про необразливість вживання алкоголю підлітками зокрема. Як справедливо відзначає Г.Г. Заіграєв: "у повсякденній свідомості міцно вкоренилося відношення до алкоголю як до предмета, що має визначену соціальну цінність, як до невід'ємного атрибута численних подій в особистому і громадському житті, відношення, при якому розпиття спиртних напоїв розглядається як прояв привітності, гостинності і поваги". Це відношення засвоюється дітьми і підлітками. Більш того, самі батьки, як ми показали раніше, найчастіше є першими "алкогольними вихователями" своїх дітей. Саме вони прищеплюють їм "питні традиції", підносячи першу чарку і вважаючи цілком припустимим вживання алкоголю підлітком. Змінити існуюче в суспільній свідомості спокійно-поблажливе відношення до вживання алкоголю неповнолітніми, насторожити суспільну думку у відношенні небезпеки вживання спиртного молоддю — справа складна, важка, але вкрай необхідна. Формування таких суспільних відносин зажадає, як справедливо вважає Г.Г. Заіграєв, застосування комплексу культурно-виховних, адміністративно-правових, медичних мір, спрямованих на поступове витиснення з повсякденного життя людей того, що викликає в них потребу в алкоголі. Широко і глибоко вкоріненим "питним" звичаям необхідно протиставити широко поставлену пропаганду здорового способу життя, протиалкогольна освіта мас, свідоме, активне формування тверезих установок у підростаючого покоління.

Loading...

 
 

Цікаве