WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Гігієна повітряного середовища житлових приміщень - Курсова робота

Гігієна повітряного середовища житлових приміщень - Курсова робота

У зв'язку з індустріалізацією, забрудненням повітря різними викидами, продуктами органічного синтезу та багатьма іншими чинниками, концентрація С02 в атмосферному повітрі поступово збільшується, створюючи так званий парниковий ефект. Пов'язаний він із тим, що шар С02 у повітрі затримує інфрачервоне випромінювання від поверхні Землі, і, отже, сприяє потеплінню і відповідним змінам клімату.

Залежно від концентрації С02 у повітрі, що вдихується, реакція організму людини може бути різною — від індиферентної до надзвичайно важких проявів і навіть смерті.

Якщо концентрація С02 менша ніж 0,1 %, людина почувається нормально, суб'єктивні або об'єктивні порушення відсутні. Саме цю концентрацію (0,1 %) встановлено як гранично допустиму для повітря житлових, лікарняних або інших громадських приміщень. Якщо концентрація С02 коливається в межах 0,1—0,5 %, може спостерігатися погіршення умовно-рефлекторної діяльності (збільшується час латентного періоду реакції на вплив зорового або слухового подразника), можуть бути виявлені деякі непатологічні зміни на ЕКГ, інколи виникає відчуття дискомфорту. Вдихування повітря, в якому концентрація С02 більша ніж 0,5 % (0,5—1 %), здатне спричинити перші прояви ацидозу, зміну електролітних властивостей крові (збільшується вміст №, зменшується вміст К в еритроцитах). Проте фізична та розумова діяльність суттєво не погіршуються, тому перебування за такої концентрації дозволяється в певних умовах виробництва, у підводних човнах тощо. Якщо концентрація С02 підвищується до 2 %, це призводить до зростання ацидозу, зниження працездатності та толерантності до впливу інших несприятливих чинників, виникнення проявів гіпоксії. За таких умов на виробництві можна працювати лише протягом обмеженого часу — до 3—4 год. Якщо концентрація С02 більша ніж 2 % (2—7 %), спостерігаються чіткі суб'єктивні та об'єктивні прояви токсичного впливу С02, зокрема, у вигляді наркотичної дії його, неадекватного психічного збудження, тахіпное, головного болю, запаморочення, ядухи. За таких умов тривале перебування у приміщеннях неприпустиме. Воно може бути вимушеним тільки у разі аварійних ситуацій, тривати лише 30—60 хв. і супроводжуватися суворим медичним і технічним контролем. Перебування у приміщенні з концентрацією С02 у повітрі більшою за 7 % швидко призводить до непритомності і смерті. Подібні випадки можливі, наприклад, у разі неконтрольованого і необережного перебування (ремонтні та інші роботи) в оглядових люках, чанах тощо.

Визначення вмісту С02 у повітрі приміщень має велике санітарне значення. Оскільки в повсякденних, звичайних, умовах основним джерелом забруднення повітря житлових, лікарняних та інших громадських приміщень є повітря, яке видихується людиною, необхідно визначити рівень забруднення цього повітря власне речовинами, які видихуються. Але таких речовин дуже багато, деякі з них не завжди наявні, не для всіх нормована допустима концентрація. Із цих міркувань доцільно як санітарний показник ступеня забруднення житлових (громадських) приміщень використати саме діоксид вуглецю, який є обов'язковим компонентом повітря, що видихується, і концентрація якого в цьому повітрі досить стабільна.

В основі визначення вмісту діоксиду вуглецю у повітрі лежить порівняння досліджуваного та атмосферного повітря, в якому концентрація С02 становить 0,04 % у міській місцевості або 0,03 % — у сільській місцевості.

Важливим і ефективним засобом очищення повітря приміщень для наближення його складу і властивостей до притаманних зовнішньому незабрудненому атмосферному повітрю є вентиляція. Повітрообмін у приміщеннях може відбуватись як неорганізованим (природна вентиляція), так і організованим шляхом (штучна вентиляція). Неорганізований повітрообмін здійснюється шляхом природного проникнення повітря через щілини будівельних конструкцій як ззовні (ексфільтрація), так і зсередини (інфільтрація), унаслідок різниці температур повітря та його тиску, організований — завдяки використанню спеціальних технічних пристроїв.

За способом організації повітрообміну та напрямком потоку повітря розрізняють вентиляцію припливну, витяжну та припливно-витяжну. Витяжну вентиляцію здійснюють шляхом відсосу повітря з приміщення, створення розрідження, за рахунок чого чисте повітря надходить у приміщення ззовні через нещільності в огороджувальних конструкціях або спеціальних отворах.

Припливна вентиляція забезпечує подання чистого повітря у приміщення шляхом створення надлишкового тиску, внаслідок чого забруднене (використане) повітря виводиться через отвори та щілини в огороджувальних конструкціях.

Вентиляція може бути і припливно-витяжною, тобто такою, за якої надходження чистого і виведення забрудненого повітря здійснюються одночасно і узгоджені за обсягом.

За способом подачі повітря вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою, або локальною, та комбінованою (сполучення в одному приміщенні загальнообмінної і місцевої вентиляції). Місцева вентиляція (вона може бути витяжною, припливною, припливно-витяжною) призначена для подання чистого повітря на певне робоче місце, певну ділянку приміщення і видалення забрудненого повітря з ділянок, де відбувається його забруднення. Прикладом місцевої вентиляції можуть бути витяжні шафи, витяжні кожухи, бортові відсоси, вентиляційні зонти на робочих місцях тощо.

З метою організації ефективної вентиляції приміщень слід ураховувати необхідність забезпечення потрібного (фізіологічного) об'єму повітря для дихання людини.

Потрібний (фізіологічний) об'єм вентиляції — це кількість повітря (м3), яка потрібна для дихання людини протягом 1 год за умови, що концентрація С02 у повітрі, що вдихується, не перевищуватиме гранично допустимої. Для житлових (громадських) приміщень такою концентрацією вважають 0,1 %.

Знаючи величину потрібного об'єму вентиляції, можна визначити, яка кількість повітря потрібна в даному приміщенні з урахуванням його об'єму та кількості людей, що у ньому перебувають. Відповідним показником є кратність обміну повітря, тобто число, яке показує, скільки разів має поновитися повітря даного приміщення за певний час, аби забезпечити у ньому потрібний фізіологічний об'єм повітря (табл. 3).

Цей показник розраховують за формулою:

де К — кратність обміну повітря, Л — потрібний (фізіологічний) об'єм вентиляції, У2 — фактичний об'єм приміщення.

Таблиця 3. Розрахункові величини повітрообміну в приміщеннях житлових, громадських і лікувально-профілактичних будівель

Приміщення

Повітрообмін за 1 год

Припливна вентиляція

Витяжна вентиляція

Житлові кімнати

3 м3 за год на 1 м2 площі приміщення

Кухня в негазифікованому будинку

60 м3

Кухня в газифікованому будинку

60—90 м3

Убиральня, ванна індивідуальні

25 м3

Суміщений санітарний вузол

50 м3

Школи:

класи, кабінети, лабораторії

16 м3 на одну людину

майстерні

20 м3 на одну людину

20 м3 на одну людину

спортивний зал

80 м3 на одну людину

80 м3 на одну людину

Кінотеатри

20 м3 на одне місце

20 м3 на одне місце

Лекційні зали

40 м3на одне місце

40 м3 на одне місце

Палати лікарень

40—80 м3

40—80 м3

Зрештою, слід відзначити, що узагальнена оцінка чистоти повітря житлових (громадських) приміщень може бути проведена за критеріями, наведеними в табл. 4.

Таблиця 4. Показники чистоти повітря приміщень

Характеристика чистоти повітря

Концентрація С02, %

Окислюва-

ність повітря,

мг/м

Мікробне число повітря, мг/м

Кількість

влітку

взимку

стрептококів

стафілококів

Чисте

Задовільне

Помірно забруднене

Дуже забруднене

До 0,07

До 0,07— 0,1

0,1—0,15

Більше ніж 0,15

До 4

6—7

7—10

Більше ніж 10

До 1500

До 2500

До 5000

Більше ніж 5000

До 3000

До 4000

До 7000

Більше ніж 7000

До 10

До 40

До 120

Понад 120

До 75

До 100

До 150

Понад 150

Забезпечення відповідності основних показників чистоти повітря науково обґрунтованим нормативним значенням є одним із головних завдань гігієни жител, що забезпечує соматичне і психічне здоров'я та соціальний добробут кожної людини.

Список літератури

1. Воронин Н.М. Основы медицинской и биологической климатологии. М.: Медицина, 1981. 352 с.

2. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.

3. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.

4. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. І.І. Даценко. - Львів: Світ, 2001. - 471 с.

5. Румянцев Г.И., Воронцов М.П. Общая гигиена, М., 1990.

Loading...

 
 

Цікаве