WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання - Курсова робота

Види інструктажів, вимоги санітарії та біологічна дія іонізуючого випромінювання - Курсова робота

Тверді, рідкі або газоподібні речовини будь-якого ряду і походження, що потрапляють у повітря і змінюють його природний склад, називають емісіями. Існує ще поняття імісія – це забруднюючі атмосферне повітря речовини, що присутні в атмосфері в безпосередній близькості від зони своєї дії, як правило, на висоті 1,5 км. від поверхні землі або верхньої межі рослинності, або на відстані 1,5 км. від поверхні будівлі.

Емісії – це забруднення техногенного походження. В технічній літературі користуються поняттям "забруднення", "шкідливі речовини" в тих випадка, коли ці речовини присутні у повітрі в концентраціях, шкідливих і небезпечних для людей.

На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.

Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.

Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров'я нащадків. Робочою зоною вважається простір заввишки 2 м над рівнем підлоги або робочої площини, на якій розташовані місця постійного або тимчасового перебування працюючих.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

1 – надзвичайно небезпечні;

2 – високонебезпечні;

3 – помірно небезпечні;

4 – малонебезпечні.

Класи небезпеки встановлюються в залежності від норми і показників, наведених у таблиці 1.

Таблиця 1 Класи небезпеки шкідливих речовин

п/п

Показник

Норма для шкідливих речовин

1

2

3

4

1.

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони, мг/м3

Менше

0,1

0,1-1,0

1,1-10,0

Більше

10,0

2.

Середня смертельна доза при введенні у шлунок, мг/кг

Менше

15

15-150

151-

500

Більше

500

3.

Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг

Менше

100

100-500

501-

2500

Більше

2500

4.

Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м3

Менше

500

500-5000

5001-

5000

Більше

50000

Для деяких речовин, що досить часто потрапляють у повітря виробничих приміщень, встановлюються так звані середньогодинні допустимі концентрації. Наприклад, для оксиду вуглецю, який постійно потрапляє у повітря топочних приміщень, встановлені такі допустимі середньогодинні норми:

50 мг/м3 – при тривалості роботи до 1 години;

100 мг/м3 – до 30 хвилин;

200 мг/м3 – при роботі не більше 15 хвилин.

Повторні роботи можна виконувати при наведених концентраціях не раніше ніж через дві години.

ГДК деяких шкідливих газів, пари та пилу, що часто потрапляють у повітря робочої зони виробничих приміщень промислових підприємств наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. ГДК шкідливих газів, пари та пилу

Речовина

ГДК

мг/м3

Речовина

ГДК

мг/м3

Гази та пара

Акролеїн

0,2

Луги їдкі (розчини в перерахунку на NaOH)

0,5

Амілацетат

100

Металева ртуть

0,01

Аміак

20

Окиси азоту (NO2NO)

2

Ацетон

200

Сірчаний водень

10

Бензин та гас

(в перерахунку на С)

3000

Сірчаний ангідрид

1

Бензол

5

Скипидар (в перерахунку на С)

300

Вуглецю оксид

20

Сода кальцинована

2

Вуглецю діоксид

9000

Спирт метиловий

5

Вуглець

чотирихлористий

20

Спирт етиловий

1000

Дихлоретан

10

Толуол

50

Кислота сірчана

1

Уайт-спіріт (в перерахунку на С)

300

Кислота соляна

5

Хлору діоксид

0,1

Кислота оцтова

5

Ефір етиловий

300

Ксилол

50

Ефір диетиловий

300

Пил

Зерновий

4

Тютюновий

3

Вапняковий

6

Цукровий

10

Борошняний

6

Рослинний, твариннийз вмістом SiO2:

Крохмальний

6

Більше 10%

2

Вугільний (коксовийта сланцевий)

6

В межах 2-10%

4

Вугільний (з домінкомSiO2, до 2%)

10

Менше 2%

6

3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини. Гігієнічне нормування. Профілактичні заходи і методи захисту від дії іонізуючого випромінювання

У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі.

В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначих дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були виявлені такі особливості:

- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинитн глибокі біологічні зміни в організмі;

- присутність прихованого періоду негативних змін в організмі, він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;

- малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

- випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків ( генетичний ефект );

- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні ) органи, молочні залози, статеві органи;

- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

- ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.

При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:

До

0,25 ГР (25 рад) – видимих порушень немає;

0,25 ... 0,5 ГР (25...50 рад) – можливі зміни в складі крові;

0,5 ... 1,0 Гр (50...100 рад) – зміни в складі крові, нормальний стан працездатності порушується;

1,0 ... 2,0 Гр )100...200 рад) – порушується нормальний стан, можлтва втрата працездатності;

2,0 ... 4,0 Гр (200...400 рад) – втрата працездатності, можливі смертельні наслідки;

4,0 ... 5,0 Гр (400.500 рад) – смертельні наслідки складають 50% від загальної кількості потерпілих;

6 Гр і більше (понад 600 рад) – смертельні випадки досягають 100% загальної кількості потерпілих;

Loading...

 
 

Цікаве