WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Іонізуючі випромінювання - Реферат

Іонізуючі випромінювання - Реферат

Враховувалося скорочення тривалості життя, не викликане якими-небудь захворюваннями, а відповідно природному старінню. Укорочення життя було явним при щотижневих дозах вище 10 рад, тобто приблизно в 6 000...10 000 разів вище природного тла. Це вже малою дозою не можна назвати. У цих дослідах зненацька було виявлено, що при потужності дози менше 1 рад у тиждень тривалість життя тварин, що хронічно опромінюються, була навіть вища, ніж у контрольних. Це дуже зацікавило вчених, і в літературі з'явилися й інші зведення про подібний ефект, але їх ще не вистачає для того, щоб визнати вірогідність цього явища. Однак ефект не знайшов підтвердження в процесі проведених у США досліджень де опромінювали новонароджених пацюків на четвертий день життя однократними дозами 5, 25 і 125 Р. Тривалість життя у пацюків-самців при всіх цих трьох дозах опромінення залишалася такою, як і у контрольних; пацюки-самки після опромінення дозою 125 Р жили трохи менше, ніж контрольні.

Дані про скорочення тривалості життя гризунів, про їхнє передчасне старіння при дозах, що перевищують 10 рад у тиждень, не можна безпосередньо перенести на людину. Цінність цих даних у тім, що вони орієнтують нас у можливих наслідках хронічного опромінення; але яких – це повинні показати подальші дослідження.

Автори, що займалися вивченням закономірностей з цього питання, висловлювали припущення, що доза 1 Р скорочує тривалість життя людини на одну добу, інші вважали – на 15 діб. Песимістично настроєні дослідники називали і більші терміни. Але у всіх авторів немає ще досить серйозних підстав для подібного роду розрахунків.

У зв'язку з забрудненням земної поверхні радіоактивними опадами стало актуальним питання про дію малих доз опромінювання радіоактивними речовинами, що потрапили у нутро організму. На відміну від загального зовнішнього опромінення тут на перший план виступає нерівномірне опромінення клітин організму бета- і альфа-частинками. Таке положення призводить не стільки до якісної різниці реакції організму на такого роду хронічну дію випромінювання, скільки до особливостей у локалізації можливих ушкоджень організму в наслідок концентрації відповідних радіоактивних хімічних елементів у так називаних критичних органах (рис. 2.3).

Якщо дія малих доз опромінювання залишається схованою і воно частково чи цілком нейтралізується силами організму, то дія великих доз виявляється бурхливо. У цьому випадку як показник теж можна обрати виживаність і тривалість життя людей після однократного загального опромінення. Детальні дослідження дії випромінювання різними дозами проведені на мишах, пацюках, собаках і мавпах. На спеціальних апаратах, де можна було досягти великої потужності випромінювання, мишей опромінювали дозою понад 100 тис. Р. Миші при цьому гинули прямо "під променем". Причиною смерті було руйнування найважливіших для життя хімічних речовин. У цьому випадку смерть назвали "молекулярною". При дозах від 30 000 до 100 000 Р миші живуть кілька годин після опромінення, при цьому тим менше, чим більша доза (наприклад, при дозі 64 000 Р – 6 годин). Смерть тут настає при явних ознаках поразки центральної нервової системи (судороги). Такі симптоми виявляються і при опроміненні тільки голови. У діапазоні доз від 1 000 до 16 000 Р тварини залишаються живими 3,5 доби. Поразки тут захоплюють ряд систем і органів, однак до смерті ведуть у всьому цьому діапазоні доз наслідки ураження шлунково-кишкового тракту. При дозах нижче 1 000 Р тривалість життя збільшується зі зниженням доз. Піки смертності приходяться па 3...6, 6...9 і 9...30 дні після опромінення. У період з 6-го по 30-й день смерть обумовлена поразкою кровотворних органів і інфекційних ускладнень. При дозах нижче 100 Р променеве ураження виявляється слабко і миші залишаються живими в контрольний термін.

У людини все різноманіття проявів променевого ураження спостерігається при дозах порядку 400...1 000 Р; тобто при дозах, що не приводять до летального наслідку у перші дні після опромінення.


ЛЛегені:

криптон-85;

плутоній-238,239;

радон-222; уран-233 ксенон-133,235.

Печінка:

цезій-137;

кобальт-58,60;

нептуній-239;

плутоній-238,239,241.

Кістки:

барій-140;

вуглець-14;

європій-154,155;

фосфор-32;

плутоній-238,239,241;

радій-226;

стронцій-89,90;

уран-233,235.

Щитовидна залозь:

йод-129,131;

технецій-99.

Шкіра:

сірка-35.

Селезінка:

полоній-210.

Нирки:

цезій-134,137;

рутеній-106.

яічники:

барій-140;

цезій-134,137;

кобальт-58,60; йод-131;

криптон-85;

плутоній-239.

М'язи:

цезій-134,137;

європій-154,155;

калій-40,42.

Рис. 2.3. Органи людини, де накопичуються радіоактивні речовини.

Найбільш ретельно вивчені випадки гострої променевої хвороби у людей, що постраждали при аваріях. Описано таких випадків не мало. Завжди при цьому відома з більшою чи меншою точністю доза опромінення потерпілих.

Типовими для променевої хвороби були зміни в крові. Картина крові до опромінення у всіх була нормальною. У перший день після опромінювання число білих кров'яних тілець (лейкоцитів) підвищувалося з 5 000...7 000 до

10 000...11 000 у 1 мм3 крові; протягом латентного періоду число кров'яних клітин поступово зменшувалося. Повільніше всього знижувалося число червоних кров'яних тілець (еритроцитів), більше всього – число лімфоцитів. Кількість лімфоцитів зменшувалося до мінімуму в перші п'ять діб, надалі воно коливалося біля досягнутого низького рівня. Зменшувався також вміст кров'яних пластинок і молодих форм еритроцитів. У найбільш важко уражених в період розпалу хвороби склад крові вказував на майже повне руйнування кісткового мозку. Число лейкоцитів у них падало до 50 у I мм3. Розвивалося недокрів'я. Часті були кровотечі з носа, ясен, з'являлися очагові крововиливи у ногах. Люди, що отримали великі дози страждали кровотечіями в кишечнику і легенях. Блювота і відхаркування кров'ю у них поступово зростали. У всіх потерпілих наприкінці критичного періоду підсилювалися розлади діяльності шлунково-кишкового тракту: розвивався запальний процес у роті і гортані, з'являлася біль у животі, порушувалася перистальтика кишечнику. Незважаючи на усі вжиті заходи, ураження внутрішніх органів зростало: виникала непрохідність кишечнику, жовтяниця, нирки перестали виділяти сечу і на 30...32 день люди вмирали. При анатомічних дослідженнях у них знайшли крововилив по всьому кишечнику, у легенях, невеликі крововиливи в нирках і сечовому міхурі, сильне ураження гонадів.

Дослідження сперми чоловіків на другому тижні свідчили про зменшення числа сперматозоїдів, їх морфологічні і функціональні зміни. Наступні аналізи у 20% чоловік сперматозоїдів узагалі не знаходили, а у інших їх було дуже мало. Французький лікар Жамме систематизував ознаки хвороби. Вони типові для кожної форми гострої променевої хвороби.

Через явну погрозу смертельного результату хворих був випробуваний розроблений раніше в експерименті метод лікування шляхом переливання кісткового мозку. Метод виявився в даному випадку високоефективним, але не всі уражені були врятовані від смерті. Наступні спостереження за ураженими показали, що стан здоров'я був у них задовільним, однак сліди перенесеної хвороби залишалися: стомлюваність, біль під ложечкою, не зовсім задовільне травлення й ін.

На завершення слід зауважити: ступінь ураження людини іонізуючими промінями залежить від енергії, що передається організмові, визначається великою кількістю чинників і носить імовірний характер. Наслідки променевої хвороби у будь якому випадку негативні, тому необхідно передбачати небезпеку іонізуючого ураження та застосовувати заходи захисту від неї.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України.– К.: – 2000.

  2. Бабенко О.І., Задорожна О.М.,Черевко Р.І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч.посібник.– К.: ІЗМН. – 1996.– 224с.

  3. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі: Навч. Посібник. – Кіровоград. – 1998.– 292с.

  4. Чирва Ю.О.,Баб'як О.С. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. – К.: АТІКА.– 2001.– 304с.

  5. Джигирей В.А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. – Львов: "Афіша". – 1999.–254с.

  6. Литвак С.М., Михайлик В.О. Безпека життєдіяльності: Навч.посібник. – Миколаїв: ТОВ "Компанія ВІД". – 2001. – 230с.

  7. Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів з курсу "Безпека життєдіяльності людини", КНЕУ.– 1998. –44с.

  8. Каммерер Ю.Ю.,Кутырев А.К., Харкевич А.Е. Защитные сооружения гражданской обороны :Учеб.пособие.– М.: Энергоатомиздат. – 1985.– 232с.

  9. Шубин Е.П. Гражданская оборона : Учебное пособие. – М.: Просвещение. – 1991. – 223с.

  10. Жалібо Е.П. Безпека життєдіяльності.– Львів.: "Новий світ". – 2000. –320с.

  11. СтеблюкМ.І. Цивільна оборона.– Київ.: "Знання-прес". –2003.– 430 с.

  12. Алексеенко В.А. Биосфера и жизнедеятельность: Учеб.пособие. – Логос, 2002.– 212с.

Loading...

 
 

Цікаве