WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Надзвичайні ситуації воєнного часу - Реферат

Надзвичайні ситуації воєнного часу - Реферат

При вживанні інфікованого (і недостатньо прогрітого) м'яса спори проникають у під слизисту оболонку і регіонарні лімфатичні вузли. Розвивається кишкова форма сибірської виразки, при якій збудники також проникають у кров і захворювання переходить у септичну форму. Таким чином, септичний плин може виникнути при будь-якій формі сибірської виразки. У патогенезі сибірської виразки велике значення має вплив токсинів, утворених збудником. Перенесене захворювання залишає після себе стійкий імунітет, хоча і існують описи повторних захворювань через 10...20 років після першого.

Симптоми і плин. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 8 діб (частіше 2...3 доби). Розрізняють шкірну, легеневу (інгаляційну) і кишкову форми сибірської виразки, останні дві форми характеризуються гематогенною дисемінацією мікроорганізмів і поєднуються іноді за назвою генералізованої (септичної) форми, хоча по змінах в області воріт інфекції ці дві форми розрізняються між собою. Найчастіше спостерігається шкірна форма (у 95%), рідко легенева і дуже рідко (менш 1%) кишкова.

Шкірна форма підрозділяється на наступні клінічні різновиди: карбункульозна, едематозна, буллезна і еризипелоїдна. Найчастіше зустрічається карбункульозний різновид. Шкірна форма характеризується місцевими змінами в області воріт інфекції. На початку в місці поразки виникає червона пляма, що піднімається над рівнем шкіри, утворюючи папулу, потім на місці папули розвивається везикула, через якийсь час везикула перетворюється в пустулу, а потім у виразку. Процес протікає швидко, з моменту появи плями до утворення пустули проходить кілька годин. Місце хворі відзначають сверблячку і печіння. Уміст пустули часто має темний колір за рахунок домішки крові. При порушенні цілісності пустули (частіше при дряпанні) утворюється виразка, що покривається темною кіркою. Навколо центрального струпа розташовуються у виді намиста вторинні пустули, при руйнуванні яких розміри виразки збільшуються. Навколо виразки відзначається набряк і гіперемія шкіри, що особливо виражені при локалізації процесу на обличчі. Характерне зниження чи повна відсутність чутливості в області виразки.

Найчастіше виразка локалізується на верхніх кінцівках: пальці, кість, передпліччя, плече (500 випадків з 1 300), далі йдуть чоло, скроні, тім'я, вилиця, щока, віко, нижня щелепа, підборіддя ( 480 хворих), шия і потилиця (200), груди, ключиця, грудні залози, спина, живіт (70), на нижніх кінцівках виразка локалізувалася лише в 30 осіб. Інші локалізації були рідкими.

Ознаки загальної інтоксикації (лихоманка до 400С, загальна слабість, розбитість, головний біль, адінамія, тахікардія) з'являються до кінця першої доби або на 2-й день хвороби. Лихоманка тримається протягом 5...7 днів, температура тіла знижується критично. Місцеві зміни в області виразки поступово гояться, і до кінця 2...3–й тижня струп відривається. Звичайно буває одинична виразка, хоча іноді можуть бути і множинні (2...5 і навіть 36). Збільшення числа виразок помітного впливу на ступінь ваги плину захворювання не робить. Більший вплив на вагу перебігу хвороби робить вік хворого. До введення в практику антибіотиків серед хворих старіше 50 років летальність була в 5 разів вища (54%), ніж у осіб більш молодого віку (8...11%).

У щеплених проти сибірської виразки шкірні зміни можуть бути дуже незначними, нагадуючи звичайний фурункул, а загальні ознаки інтоксикації можуть бути відсутніми.

Едематозна різновид шкірної форми сибірської виразки спостерігається рідко і характеризується розвитком набряку без видимого карбункула на початку хвороби. Захворювання протікає більш важко з вираженими проявами загальної інтоксикації. Пізніше на місці щільного безболісного набряку з'являється некроз шкіри, що покривається струпом.

Буллезна різновид шкірної форми сибірської виразки також спостерігається рідко. Вона характеризується тим, що на місці типового карбункула в області воріт інфекції утворюються міхури, наповнені геморрагічною рідиною. Вони виникають на збудженому інфільтрованому підставу. Міхури досягають великих розмірів і розкриваються лише на 5...10-й день хвороби. На їхньому місці утвориться велика некротична (виразкова) поверхня. Цей різновид сибірської виразки протікає з високою лихоманкою і вираженими симптомами загальної інтоксикації.

Еризипелоїдна різновид шкірної форми сибірської виразки спостерігається найбільш рідко. Особливістю її є утворення великої кількості білуватих міхурів, наповнених прозорою рідиною, розташованих на припухлій, почервонілій, але безболісній шкірі. Після розкриття міхурів залишаються множинні виразки, що швидко підсихають. Цей різновид характеризується більш легким плином і успішним результатом.

Легенева форма сибірської виразки починається гостро, протікає важко і навіть при сучасних методах лікування може закінчитися летально. Серед повного здоров'я виникає приголомшливий озноб, температура тіла швидко досягає високих цифр (400С і вище), відзначається кон'юнктиви (сльозотечу, світлобоязнь, гіперемія кон'юнктив), катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів (чхання, нежить, хрипкий голос, кашель). Стан хворих з перших годин хвороби стає важким, з'являються сильні колючі болі у грудях, задишка, ціаноз, тахікардія (до 120...140 уд/хв.). У мокротинні спостерігається домішка крові. Над легенями визначаються ділянки притуплення перкуторного звуку, сухі і вологі хрипи, іноді шум тертя плеври. Смерть настає через 2...3 дня.

Кишкова форма сибірської виразки характеризується загальною інтоксикацією, підвищенням температури тіла, болями в епігастріі, рідким калом і блювотою. У блювотних масах і у випорожненнях може бути домішка крові. Живіт роздутий, різко хворобливий при пальпації, виявляються ознаки роздратування очеревини. Стан хворого прогресивно погіршується і при явищах інфекційно-токсичного шоку хворі вмирають.

При кожній з описаних форм може розвитися сибіровиразковий сепсис з бактеріємією, виникненням вторинних осередків (менінгіт, поразка печінки, бруньок, селезінки й інші).

Діагноз і диференціальний діагноз. Розпізнавання сибірської виразки ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу (професія хворого, характер оброблюваного матеріалу, відкіля доставлене сировина, контакт із хворими тваринами й ін.). Враховуються також характерні зміни шкіри в області воріт інфекції (розташування на відкритих ділянках шкіри, наявність темного струпа, оточеного вторинними пустулами, набряком і гіперемією, анестезія виразки). Варто враховувати, що в щеплених усі зміни шкіри можуть бути виражені слабко і нагадувати стафілококові захворювання (фурункул і інші). Лабораторним підтвердженням діагнозу служить виділення культури сибіро виразкової палички і її ідентифікація. Для дослідження беруть уміст пустули, везикули, тихорєцької випіт з-під струпа. При підозрі на легеневу форму беруть кров, мокротиння, випорожнення. При шкірних формах гемокультура виділяється рідко.

Узяття і пересилання матеріалу проводять з дотриманням усіх правил роботи з особливо небезпечними інфекціями. Для дослідження матеріалу (шкіри, вовну) застосовують реакцію термопреципітації (реакція Асколи). Для виявлення збудника використовують також імунофлуоресцентний метод. Як допоміжний метод можна використовувати шкірно-алергійну пробу зі специфічним алергеном ─ антраксином. Препарат уводять внутришкірно (0,1 мл). Результат враховують через 24 і 48 год. Позитивної вважається реакція при наявності гіперемії й інфільтрату понад 10 мм у діаметрі за умови, що реакція не зникла через 48 год.

Диференціювати необхідно від фурункула, карбункула, пики, зокрема від буллезной форми. Легеневу (інгаляційну) форму сибірської виразки диференціюють від легеневої форми чуми, туляремії, меліоідоза, легіонеллеза і важких пневмоній інший етиології.

Другою не менш небезпечною хворобою є холера. Вона відноситься до особливо небезпечних і карантинних інфекцій.

Збудник хвороби − холерний вібріон. Інкубаційний період хвороби – 1...5 діб. Джерелом інфекції є хвора людина і бактеріоносій. Хворі в гострій стадії виділяють збудника не тільки з калом, але і з блювотними масами. Вібріони можуть добре зберігатися в зовнішнім середовищі, особливо у воді холодних водойм.

Ознаки захворювання. Хвороба починається гостро з появи поносу, який учащається до 10 разів у добу і більше, випорожнення мають вид белесоватої водянистої рідини з плаваючим хлоп'ям слизу і нагадують рисовий відвар. До поносу приєднується рясна блювота. Стан хворих погіршується, з'являються ознаки зневоднювання (риси обличчя загострюються, очні яблука западають, знижується напруга шкіри). Пульс стає частий і слабкий, розвиваються судороги.

Loading...

 
 

Цікаве