WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Надзвичайні ситуації воєнного часу - Реферат

Надзвичайні ситуації воєнного часу - Реферат

Реферат на тему:

Надзвичайні ситуації воєнного часу

У спеціальній літературі можна зустріти таку характеристику небезпеки воєнного часу:

вона (небезпека) плануються, підготовляється і реалізується людиною, його розумом і тому має більш складний і витончений характер, ніж природні і техногенні небезпеки;

у реалізації небезпек воєнного часу менше стихійного і випадкового; зброя застосовується, як правило, у самий невідповідний момент для жертви агресії й у самому уразливому для неї місці;

розвиток засобів ураження завжди випереджає розвиток адекватних засобів захисту; протягом якогось інтервалу часу існує перевага засобів нападу над засобами захисту;

для створення засобів напади завжди використовуються останні наукові досягнення, залучаються кращі наукові сили, краща науково-виробнича база; усе це веде до того, що від деяких засобів нападу практично неможливо знайти засобів і методів захисту; зокрема, це відноситься до ракетно-ядерної зброї;

сучасні і майбутні війни все частіше носять терористичний, антигуманний характер; мирне населення воюючих країн перетворюється в один з об'єктів збройного впливу з метою підриву волі і здатності супротивника чинити опір.

Таким чином, сучасні війни мають характерні особливості, основні з яких наведені у табл. 3.10.

Таблиця 3.10

Характерні риси сучасних війн

1.Застосування різних форм і методів бойових дій, у тому числі нетрадиційних

2.Сполучення воєнних дій (проведених відповідно до правил військової науки) з партизанськими і терористичними діями

3.Широке використання кримінальних і інших іррегулярних формувань

4.Швидкоплинність воєнних дій

5.Вибірковість ураження об'єктів

6.Сполучення могутнього вогневого ураження, економічного, політичного, дипломатичного та інформаційно-психологічного впливу

7.Підвищення ролі високочастотних радіокерованих засобів

8.Нанесення точечних ударів по ключових об'єктах

Згідно надрукованим матеріалам, щодо розвитку сучасних озброєнь, до засобів ураження, заснованих на нових фізичних принципах, відносяться: лазерна зброя; джерела некогерентного світла; НВЧ зброя; інфразвукова зброя;

засоби радіоактивної боротьби; зброя електромагнітного імпульсу; біотехнологічна зброя; засоби інформаційної боротьби; високочастотна зброя нового покоління; метеорологічна, геофізична зброя; біологічна зброя нового покоління, що включає психотропні засоби; хімічна зброя нового покоління; психотропна зброя; пара психологічні методи впливу на людину.

Катастрофічні наслідки для цивілізації представляє можливість застосування зброї масового ураження. Прийняті за останні роки рішення про скорочення ядерних потенціалів, заборони і знищення хімічної і біологічної зброї, знижують ймовірність їх застосування, але цілком не виключають існуючу загрозу.

Найпотужнішою із зазначених засобів ураження є ядерна зброя.

ЯДЕРНА ЗБРОЯ (застаріле – атомна зброя) – зброя масового ураження вибухової дії, заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях ділення важких ядер деяких ізотопів урану (235U, 233U) і плутонію (239Pu) та при термоядерних реакціях синтезу легких ядер – ізотопів водню – дейтерію (2D) і тритію (3T) в більш важкі, наприклад, ядра ізотопів гелію (3He, 4He). Для зазначених реакцій характерно надзвичайно велике виділення енергії на одиницю маси реагуючої речовини – у 20...80 млн. разів більше, ніж при вибусі тротилу – звичайної вибухівки. В результаті дуже швидкого виділення величезної кількості енергії в обмеженому об'ємі відбувається ядерний вибух, який істотно відрізняється від вибуху звичайних боєприпасів як масштабами, так і характером утворення уражаючих факторів.

Ядерна зброя включає різні ядерні боєприпаси (бойові частини ракет і торпед, авіаційні і глибинні бомби, артилерійські снаряди і фугаси, споряджені ядерними зарядами), засоби їх доставки до цілі і системи керування. Іноді в залежності від типу заряду вживають більш вузькі поняття, наприклад, термоядерна зброя, нейтронна зброї і так далі.

Серед сучасних засобів збройної боротьби ядерна зброя займає особливе місце – вона є найбільш ефективним засобом ураження супротивника. Ядерна зброя спроможна наносити великі втрати в живій силі і бойовій техніці, руйнувати спорудження й інші об'єкти, заражати місцевість радіоактивними речовинами, а також надавати людям сильний морально-психологічний вплив і тим самим створювати стороні, що застосовує ядерну зброю, вигідні умови для досягнення перемоги у війні.

Пристрій, що призначений для здійснення вибухового процесу звільнення внутрішньоядерної енергії, називаються ядерним зарядом. Потужність ядерних зарядів прийнято характеризувати тротиловим еквівалентом, тобто такою кількістю тротилу в тонах (кт, Мт), при вибусі якого виділяється така ж кількість енергії, що і при вибусі даного ядерного заряду.

Ядерні заряди по потужності умовно поділяються на надзвичайно малі (до 1,0 кт), малі (1,0...10 кт), середні (10...100 кт), великі (100 кт...1,0 Мт) і надзвичайно потужні (понад 1,0 Мт).

До засобів застосування ядерної зброї відносяться: ракети тактичного, оперативно-тактичного і стратегічного призначення; літаки – носії ядерної зброї; крилаті ракети; підводні човни; артилерія, що застосовує ядерні боєприпаси; ядерні міни.

В процесі ядерного вибуху можуть утворюватися такі уражаючи фактори: повітряна ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електромагнітний імпульс та інші.

Повітряна ударна хвиля ядерного вибуху виникає в результаті розширення світної розпеченої маси газів у центрі вибуху і являє собою область різкого стиску повітря, що поширюється від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Дія її продовжується кілька секунд. Відстань в 1 км повітряна ударна хвиля проходить за 2 с, 2 км – за 5 с, 3 км – за 8 с.

Ураження повітряною ударною хвилею відбуваються як дією надлишкового тиску, так і метальною її дією (швидкісним напором), обумовленим рухом повітря в хвилі. Люди, техніка, розташовані на відкритій місцевості, уражаються головним чином в результаті метальної дії повітряної ударної хвилі, а об'єкти великих розмірів, наприклад, будинки – дією надлишкового тиску.

Ураження можуть бути нанесені також у результаті непрямого впливу повітряної ударної хвилі (уламками будинків, дерев і тому подібне). У ряді випадків вага ураження від непрямого впливу може бути більшим, ніж від безпосередньої дії ударної хвилі, а кількість уражених – переважним.

На параметри повітряної ударної хвилі, в процесі її розповсюдження, помітний вплив чинять рельєф місцевості, лісові масиви і рослинність. На схилах, звернених до вибуху з крутістю більш 100, тиск збільшується: чим крутіше схил, тим більше тиск. На зворотних схилах височин має місце зворотне явище. У лощинах, траншеях та інших спорудженнях земляного типу, розташованих перпендикулярно до напрямку поширення повітряної ударної хвилі, метальна дія значно менша, ніж на відкритій місцевості. Тиск повітря у хвилі в середині лісового масиву вище, а метальна дія менша, ніж на відкритій місцевості. Це порозумівається опором дерев повітряним масам, що рухаються з великою швидкістю за фронтом повітряної ударної хвилі.

Укриття людей за пагорбами і насипами, у ярах, виїмках і молодих лісах, використання фортифікаційних споруджень знижує ступінь його ураження ударною хвилею. Так, людина у відкритій траншеї уражається повітряною ударною хвилею на відстанях у 1,5 рази менших, ніж на відкритій місцевості.

Світлове випромінювання ядерного вибуху – це видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання, що діють протягом декількох секунд. У людей воно може викликати опіки шкіри, ураження очей і тимчасове осліплення. Опіки виникають від безпосереднього впливу світлового випромінювання на відкриті ділянки шкіри (первинні опіки), а також від палаючого одягу, у осередках пожеж (вторинні опіки). В залежності від важкості ураження опіки поділяються на чотири ступені: перша – почервоніння, припухлість і хворобливість шкіри; друга – утворення міхурів; третя – омертвляння шкірних покривів і тканин; четверта – обвуглювання шкіри.

Опіки очного дна (при прямому погляді на вибух) можливі на відстанях, що перевищують радіуси зон опіків шкіри. Тимчасове осліплення виникає звичайно вночі та у смерках. Воно не залежить від напрямку погляду в момент вибуху і буде носити масовий характер. Удень осліплення виникає лише при погляді на вибух. Тимчасове осліплення проходить швидко, не залишає наслідків, і медична допомога звичайно не потрібна.

Світлове випромінювання ядерного вибуху викликає загоряння й обвуглювання різних пальних матеріалів: дерев'яних частин будинків, дерев, трави і так далі.

Loading...

 
 

Цікаве