WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Надзвичайні ситуації: хімічні аварії. Хімічні аварії в Україні і світі - Реферат

Надзвичайні ситуації: хімічні аварії. Хімічні аварії в Україні і світі - Реферат

- в'язкість, корозійна активність;

- температура спалаху (займання).

2. Хімічні властивості СДОР. При контакті отрути з клітинами тканин організму можливі декілька видів їх хімічного впливу:

- дія на рецептори – холінергічні, адренергічні, дофамінові, серотонінові, гістамінові, пуринові, опіатні, ГАМК та ін.;

- мембранотоксична дія – первинна зміна фізико-хімічнмх властивостей ліпідного прошарку біомембран;

- порушення метаболізму в клітинах, в тому числі їх регуляторних систем;

- генотоксична дія та пошкодження системи білкового синтезу.

Всі вказані види дії отрути призводять до дезінтеграції різних систем клітини, порушують її діяльність, а підчас викликають її загибель.

3. Шляхи надходження СДОР в організм. Від шляхів надходжень залежить в багатьох випадках швидкість розвитку симптомів отруєння, важкість стану, а також симптоми місцевої дії отрути та деяка різниця в загальній клінічній картині отруєння. Основні шляхи надходження – інгаляційний, через шкірні покриви та кон'юнктиву ока, стравохід, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії – рефлекторна, місцева та загальнорезорбтивна.

4. Токсична концентрація СДОР в повітрі та їх доза в воді, продуктах харчування та інших середовищах:

- гранично допустимі концентрації (дози) – найменша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєнна не наступають;

- порогові концентрації (дози) – найменша кількість токсичної речовини в об'ємі повітря (1 л/м3) або речовини (1 мг/кг), яка викликає початкові симптоми труєнна;

- середньо смертельні (дози), які виклакають 50 % уражених;

- абсолютно смертельні концентрації (дози), котрі приводять до загибелі 100 % уражених.

Класифікація СДОР:

По хімічній структурі виділяють 22 класи СДОР. Основні із них:

1. Мінеральні та органічні кислоти (сірчана, хлористоводнева, фосфорна, оцтова та ін.);

2. Луги (їдкий натр, їдкий калій, натронне вапно, розчини аміаку);

3. Спирти (метиловий, бутиловий та ін.) та альдегіди кислот;

4. Органічні та неорганічні нітрати, аміносполуки (анілін, нітробензол, нітротолуол);

5. Феноли, крезоли та їх похідні;

6. Гетероциклічні сполуки;

7. Пестициди (ФОС – хлорофос, карбофос, метилнітрофос), карбонати (севин, карбоніон), хлорорганічні сполуки (ДДТ, гексахлоран);

8. Ртутьорганічні сполуки (метилртуть та ін.);

9. Похідні фенолооцтової кислоти.

Групи СДОР

За клінічною картиною ці враження виділяють 7 груп СДОР, які викликають масові отруєння людей при аваріях, що супроводжуються їх викидом (протіканням) в навколишнє середовище:

1. Речовини переважно задушливої дії:

А) з вираженою припікаючою дією (хлор, трихлористий фосфор);

Б) зі слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

2. Речовини переважно загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна кислота, дінітрофенол, етилен хлорид та ін.;

3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію:

А) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил);

Б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчистий антідрид);

4. Нервові отрути, тобто речовини, які порушують функцію ЦНС та периферичної нервової системи (ФОС);

5. Речовини, котрі володіють задушливою те нейротропною дією (аміак);

6. Речовини, які порушують обиін речовин та структуру клітин (діоксин);

7. Метаболічні отрути (етимноксид, диметилсульфат).

Характеристика вогнищ, утворених СДОР

Ситуація виникнення аварії визначається характером хімічно-небезпечного об'єкта (назва та засіб зберігання СДОР, його кількість, час аварії (день, ніч), пора року (зима, літо), метеоумовами (напрям та швидкість вітру, опади, вологість повітря та ін.), а також ступенем зараження території об'єкту рідкими СДОР.

Внаслідок надходження у навколишнє середовище СДОР на території аварійного об'єкту утворюється зона хімічного зараження, всередині якої виникають вогнища хімічного ураження. В зону хімічного ураження включають також територію, над якою розповсюдилась заражена СДОР хмара, яка утримує їх уражуючі концентрації.

Вогнище хімічного ураження – це територія, в межах якої виникли масові ураження СДОР. В зоні зараження може були одне або кілька вогнищ хімічного ураження. Вогнища хімічного ураження характеризуються стійкістю СДОР та швидкістю їх дії на організм.

В розвитку гострого отруєння виділяють дві фази – токсигенну та соматогенну. Перша відображає специфічну дію отрути на організм. Друга фаза наступає в подальшому часі і характеризується формуванням основних симптомів (синдромів) отруєння.

Основні синдроми, які виникають при гострих отруєннях СДОР – порушення дихання, кровообігу, судоми, ураження печінки та нирок, психічні порушення та ін. Практично всі синдроми виникають на фоні гіпоксії тканин, порушень водно-електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги.

Стратегія невідкладної медичної допомоги отруєним при хімічних аваріях будується на базі 4-ох основних принципів:

- запобігання подальшому надхадженню отрути в організм та прискорення виведення її із органів та тканин;

- застосування протиотрут (антидотів);

- патогенетична та симптоматична терапія;

- попередження ускладнень.

Запобігання подальшому надходженню отрути в організм може бути здійснено за допомогою протигазу (підручних засобів), омивання уражених ділянок шкіри водою з милом, порошком, або з застосуванням дегазуючих розчинів чи рецептур. При надходженні отрути в шлунок необхідно викликати штучне блювання, при можливості найшвидше провести промивання шлунку з застосуванням блювотних засобів, а в подальшому – звільнення кишок від вмісту, форсування діурезу, проведення різних видів діалізу.

З методів штучної детоксикації організму найбільше розповсюдження одержали:

- розведення та заміщення крові та лімфи. При цьому використовують інфузійні засоби, плазмозаміщуючі розчини, тощо;

- діаліз та фільтрація крові (лімфи), перитонеальний діаліз, кишечний діаліз та ін.;

- сорбція та фізіо-, гемотерапія.

Для попередження ускладнень (4-ий принцип) використовують антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламідні препарати, введення розчинів глюкози, а також вітамінів групи В та аскорбінової кислоти, гідрокарбонату натрію тощо.

Екстрені заходи щодо ліквідації аварії на хімічно небезпечних об'єктах

1-ий період (негайно): овідомлення про аварію; надання невідкладної (першої медичної) допомоги та евауція постраждалих в лікувальні заклади; оцінка масштабів аварії, визначення площі зараження рідкими СДОР, глибини та ширини розповсюдження зараженого повітря; уточнення числа людей в об'єкті та зоні розповсюдження зараженого повітря, проведення екстренних заходів по захисту населення з використанням індивідуальних та колективних засобів, негайна евакуація населення (при необхідності); організація невідкладних аварійно-рятівних та дегазаційних робіт; приведення в готовність сил та засобів ТМД, амбулаторно-профілактичних та лікувальних закладів району (міста); визначення стійкості СДОР; уточнення швидкості та направлення вітру, інших метеоумов (температура, вологість тощо).

2-ий період (1-3-тя години): ведення постійного хімічного спостереження, уточнення зони зараження СДОР; виявлення постраждалих людей, надання їм невідкладної (першої лікарської) допомоги в медсанчастинах, найближчих лікувально-профілактичних закладах та евакуація їх в спеціалізовані лікувальні заклади; санітарна обробка учасників ліквідації аварії, дегазація аварійного об'єкту, місця розливу СДОР та заражених об'єктів зовнішнього середовища; заборона перебування на повітрі людей без індивідуальних засобів захисту, вживання води та продуктів харчування до проведення хімічного контролю.

Loading...

 
 

Цікаве