WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в надзвичайних - Реферат

Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в надзвичайних - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об'єктах. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об'єкта в надзвичайних ситуаціях. Заходи по захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій
1. ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ ПРИ АВАРІЯХ НА ХІМІЧНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ
У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильно діючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей.
Сильно діючі отруйні речовини - це такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (щільності зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості.
Об'єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки - це хімічно небезпечні об'єкти (ХНО).
Хімічно небезпечні об'єкти - об'єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть статися техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навколишнього середовища СДОР.
У господарстві України функціонує більше 1500 хімічно небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.
Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробничого персоналу, так і для населення. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь токсичної СДОР.
Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози (гранично допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна), характеристика яких наведена в підрозділі 2.2.
У зв'язку з тим, що токсична доза є добутком концентрації парів на експозицію (час дії парів на організм), основним параметром, за яким практично оцінюють ступінь зараження приземного шару атмосфери СДОР, є концентрація їх парів у повітрі.
При оцінці хімічної обстановки використовують наступні основні поняття:
Зона зараження СДОР - це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин, які небезпечні для здоров'я і життя людей.
Глибина зараження - максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.
Глибина розповсюдження - максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари СДОР.
Зона розповсюдження - площа хімічного зараження повітря за межами району аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру.
Тривалість хімічного зараження - це час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей.
Первинна хмара СДОР - це пароподібна частина СДОР, яка виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини СДОР з ємності при ії руйнуванні.
Вторинна хмара СДОР - це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з підстильної поверхні.
Еквівалентна кількість СДОР - така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.
Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ З ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ ОБ'ЄКТА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
Дослідження стійкості роботи ОГД - це всебічне вивчення обстановки, яка може скластися під час надзвичайної ситуації та визначення її впливу на виробничу діяльність підприємства. Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити слабкі місця в роботі об'єкта та виробити найбільш ефективні пропозиції, спрямовані на підвищення його стійкості.
Дослідження стійкості роботи ОГД проводиться силами інженерно-технічного персоналу із залученням спеціалістів науково-дослідних та проектних організацій. Організатором та керівником досліджень є керівник підприємства.
Увесь процес планування і проведення досліджень поділяється на три етапи:
- І етап - підготовчий;
- II етап - оцінка стійкості роботи ОГД;
- III етап - розроблення заходів, які підвищують стійкість роботи ОГД в умовах АС.
На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка.
Основними документами для організації досліджень стійкості роботи ОГД є:
- наказ керівника підприємства, щодо проведення дослідження;
- календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень;
- план проведення досліджень.
Наказ керівника підприємства розробляється на підставі вказівок старшого начальника з урахуванням умов пов'язаних з виробничою діяльністю об'єкта. В наказі вказується:
- мета і завдання дослідження;
- терміни проведення робіт;
- склад учасників досліджень;
- склад і завдання дослідницьких груп;
- строки готовності облікової документації.
Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає:
- основні заходи;
- терміни їх виконання;
- відповідних виконавців;
- сили та засоби, які залучаються для виконання завдань.
План проведення досліджень є основним документом, який визначає зміст роботи керівника дослідження і груп головних спеціалістів. В плані вказується:
- тема дослідження;
- мета дослідження;
- тривалість дослідження (1,5/3 міс);
- склад дослідницьких груп та зміст їх роботи;
- порядок проведення дослідження.
Термін дослідження встановлюється залежно від обсягу роботи та підготовки учасників і може тривати 2-3 місяці. Залежно від складу основних виробничо-технічних служб на об'єкті створюються дослідницькі групи. їх кількість і чисельність залежить від обсягу вирішуючих завдань, специфіки виробництва.
На підготовчому етапі з керівниками груп проводиться спеціальне заняття, на якому керівник підприємства доводить до виконавців план роботи, завдання кожної групи та визначає терміни дослідження.
На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження стійкості роботи об'єкта. В ході дослідження визначаються умови захисту робітників та службовців від уражаючих факторів, проводиться оцінка уразливості виробничого комплексу від різних уражаючих факторів, оцінюється характер можливих пошкоджень від вторинних уражаючих факторів, вивчається стійкість роботи системи забезпечення та кооперативних зв'язків з іншими об'єктами, з'ясовуються вразливі місця в системі управління виробництвом.
Кожна група оцінює стійкість відповіднихелементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки. До складу групи комплексних досліджень (керівник - головний інженер) входять керівники всіх груп.
Група досліджень стійкості будівель та споруд (керівник - начальник відділу капітального будівництва) на основі аналізу характеристик і стану виробничих будинків та споруд:
- визначає ступінь їх стійкості до дії уражаючих факторів ЛВ;
- оцінює розміри можливої шкоди від дії вторинних уражаючих факторів;
- проводить розрахунки сил і засобів, необхідних для встановлення виробничих споруд при різних ступенях руйнування. Крім того, група досліджує та оцінює захисні властивості захисних споруд, визначає необхідну кількість ЗС на території об'єкта та в заміській зоні.
Група досліджень стійкості виробничого обладнання (керівник - головний механік) оцінює стійкість технологічних ліній, верстатів та механізмів і визначає:
- можливі втрати станків, приладів і систем автоматичного управління при різних ступенях пошкодження;
- способи збереження і захисту особливо цінного обладнання;
- потребу в силах і засобах, терміни та обсяги відновлюючих робіт;
- можливості створення резерву обладнання та порядок його використання. Група дослідження стійкості технологічного процесу (керівник - головний технолог) оцінює стійкість технологічного
Loading...

 
 

Цікаве