WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Людина, як елемент системи “Людина – життєве середовище” - Реферат

Людина, як елемент системи “Людина – життєве середовище” - Реферат

поділив усі біологічні ритми на три групи:
Ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал. Це ритми скорочення серцевих м'язів, дихання, біострумів мозку, біохімічних реакцій, перистальтики кишечника.
Ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб. Сюди входять: зміна сну і бадьорості, активності і спокою, добові зміни в обміні речовин, коливання температури, артеріального тиску, частоти поділу клітин, коливання складу крові.
Низькочастотні ритми з періодом від четверті місяця до одного року: тижневі, місячні і сезонні ритми. До біологічних процесів цієї періодичності належать ендокринні зміни, зимова сплячка, статеві цикли.
Сучасній науці відомі закони взаємозв'язку між енергією, інформацією і управлінням. Біоритми ніби зводять разом енергетичну, інформаційну та управлінську характеристики. Ось чому біологічні ритми дуже тонкий і точний важіль для управління життєдіяльністю людини. Вони дозволяють заздалегідь розрахувати хід процесів в організмі: якщо порушилось управління, якийсь процес чи порушилась функція якоїсь системи, то на ранній стадії можна визначити відхилення.
Біоритмологія допомагає визначити межу, коли може настати перевищення можливостей організму і виникнуть серйозні порушення в ньому.
4. Роль аналізаторів в забезпеченні життєдіяльності людини
Одним з основних завдань навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" є визначення рівня та шляхів впливу різних небезпек на організм людини. Для вирішення цих завдань необхідно насамперед розглянути шляхи взаємодії людини з навколишнім середовищем і як саме всі зміни навколишнього середовища відображаються в її свідомості.
На людину діє безперервний потік зовнішніх подразників, а також різноманітна інформація про процеси, що відбуваються в організмі і поза ним. Відповідь організму на будь-який вплив прийнято називати рефлексом. Після сприйняття рецепторами зовнішньої для мозку фізичної і хімічної енергії відбувається трансформація її в нервові імпульси і передача їх в мозок через нервові клітини. Кожен вид рецепторів сприймає тільки один вид подразнень і є дуже чутливий до подразників. Від рецепторів по чутливих нейронах нервові імпульси передаються у певні зони кори великих півкуль. Рецептори, шляхи по яких передається збудження і спеціальні зони кори великих півкуль головного мозку становлять єдину систему де народжується відчуття й відбувається розрізнення подразнень. Цю систему І.П. Павлов назвав аналізатором. Аналізатори людини не лише забезпечують відчуття елементарних впливів світла, звуку, тиску, але й розпізнавання образу реального предмета зовнішнього світу. Ушкодження будь якої з трьох частин аналізатора призводить до втрати здатності розрізняти певні подразнення.
Спільні властивості аналізаторів:
Надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників. Кількісною мірою чутливості є порогова інтенсивність подразника, дія якого дає відчуття.
Всі аналізатори мають здатність виявляти відмінність за інтенсивністю між подразниками. Кодування інтенсивності подразника здійснюється шляхом зміни частоти слідування нервових імпульсів від рецепторів в мозкові центри. Як правило, між інтенсивністю подразника і частотою потенціалів існує логарифмічна залежність, тобто відчуття збільшується пропорційно логарифму інтенсивності подразника. Цей вираз отримав назву психофізичного закону Вебера-Фехнера.
3
2 Логарифмічна крива залежності
1 величин відчуття від сили подразника
0
10 100 1000
Інтенсивність подразника
У середині ХІХст. німецький фізик і математик Г.Фехнер показав, що інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника. Згідно з цим законом за зростання сили подразника в геометричній прогресії сила відчуття зростає в арифметичній. За рахунок логарифмічного перетворення інтенсивності рецептори ніби стискують інформацію в нервових каналах зв`язку, що забезпечує високу точність оцінки інтенсивності при малих її змінах.
Пізніше завдяки винайденню електронного мікроскопа та дослідженням з його допомогою електричної активності окремих нейронів було встановлено, що генерація імпульсів у рецепторі під дією подразника підпадає під закон відкритий Фехнером. Це свідчить, що даний закон описує електричні процеси в нервовій системі.
У математичній формі закон Фехнера виражається так: E=klgR+c, де Е - інтенсивність відчуття, R - сила подразника, k та c - константи.
На початку ХХст. американський психолог С.Стівенс описав зв`язок фізичного стимулу і відчуття більш диференційовано. Він показав, що між подразником та відчуттям частіше існує степеневий зв`язок:
E=aRn, де E - інтенсивність відчуття, R - сила подразника, n - показник степеня, a - константа.
Аналізатори мають здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Ця властивість дістала назву адаптації. Завдяки адаптації при високих інтенсивностях діючих подразників чутливість знижується, і навпаки, при низьких - підвищується.
Аналізаторам притаманна здатність тренування.
Ця властивість полягає як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптаційних процесів.
Дуже своєрідною властивістю аналізаторів є здатність їх певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника.
Аналізатори за умов нормального функціонування перебувають у постійній взаємодії.
Аналізатори характеризуються абсолютною, диференціальною та оперативною межами чутливості подразнення.
Абсолютна межа має верхній та нижній рівні. Нижня межа чутливості - це мінімальна величина подразника, яка викликає відчуття. Верхня абсолютна межа - максимально допустима величина подразника, яка не викликає у людини болю.
Диференціальна межа характеризується мінімальною різницею між сигналами, який приймає оператор.
Оперативна межа чутливості вказує величину межі різниці, при якій швидкість та точність досягають максимуму.
Оперативна межа чутливості у 10…15 разів більша, ніж диференціальна.
У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий (дає відчуття про роботу опорно-рухового апарату) і вісцеральний (аналізатор внутрішніх органів.).
Зоровий аналізатор.
Понад 90% інформації про зовнішнійсвіт ми дістаємо через зоровий аналізатор (світлові відчуття).
Збереження предметів фокусуються на внутрішній оболонці очного яблука - сітківці. У сітківці розташовані рецептори ока-палички і колбочки. Палички - це рецептори які реагують на слабке , присмеркове світло. Колбочки подразнюють тільки яскравим світлом, з ними пов`язане сприймання кольорів.
У сітківці світло перетворюється на нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються до зорової зони кори великих півкуль головного мозку. Тут відбувається розрізнення подразнень - форми предметів, їхнього забарвлення, величини, освітленості, розташування і руху.
Гігієнічною нормою є яскравість, яка вимірюється в канделах на квадратний метр /кд/м2/ чи в нітах на квадратний сантиметр /НТ/см2/. При яскравості понад 30000Нт виникає ефект осліплення. Діапазон чутливості ока - 10-6 - 106 НТ. Зоровий аналізатор має найбільшу величину адаптації. Світлова адаптація триває 8-10хв. Критична частота
Loading...

 
 

Цікаве