WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Людина, як елемент системи “Людина – життєве середовище” - Реферат

Людина, як елемент системи “Людина – життєве середовище” - Реферат

етапи, які зумовлюють різні рівні її працездатності.
Виділяють чотири фази працездатності: пристосування до праці, стійкої працездатності, субкомпенсації, втоми. На тривалість пристосування організму до умов праці впливає інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готовності людини до майбутньої роботи, а також інші фактори.
Значного скорочення фази пристосування до праці можна досягти за рахунок попередньої підготовки людини до роботи та шляхом посиленого навчального навантаження.
Фаза стійкої працездатності характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіологічних систем організму. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період.
Не процес стійкої працездатності великий вплив справляють емоції: негативні (страх, невпевненість, поганий настрій), позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій).
Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпечити:
оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;
комфортними умовами праці;
правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;
емоційним розвантаженням;
використання тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологічних засобів (вітаміни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);
інформуванням людини про наслідки її діяльності;
наглядом та контролем її роботи.
Фаза субкомпенсації розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруги відповідних функцій організму.
Фаза втоми характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціонального стану людини. Об'єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.
Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривати від кількох хвилин до кількох годин і навіть декілька діб.
Надійність людини-оператора характеризується безпомилковістю, готовністю до роботи у будь-який момент часу, та своєчасністю виконання заданої роботи. Усі показники імовірнісні. Виділяють конструктивні, організаційні, кваліфікаційні та психологічні причини помилок людини.
Конструктивні причини зумовлені поганим узгодженням можливостей людини з характеристиками машини.
Організаційні - пов'язані з неправильним розподілом функцій між персоналом і з незадовільним співвідношенням періодів праці і відпочинку.
Кваліфікаційні причини зумовлені помилками в доборі та підготовці операторів.
Психологічні причини пов'язані з типом нервової системи, соціальною і психологічною сумісністю людей.
Основним показником надійності оператора вважається ймовірність його безвідмовної роботи у певний відрізок часу.
3. Біологічні ритми та їх роль в життєдіяльності людини
Біологічні ритми - це періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивність біологічних процесів та явищ у живих організмах. Наука, яка вивчає біологічні ритми, називається хронобіологією. Ідеї хронобіології глибоко проникають у медицину, що допомагає людям досягти більш високої працездатності, стати здоровішими.
Стан організму, окремих його органів і клітин змінюється, повторюючись через різні проміжки часу. Прикладами хронобіологічного функціонування організму можуть бути серцебиття, скорочення і розслаблення м'язів, зміна артеріального тиску, температури тіла, настрою, самопочуття, ділової активності. Як і більшість періодичних процесів, ці зміни належать до ритмів, а оскільки вони характеризують живу систему, їх назвали біологічними.
У складному ансамблі добових ритмів одним із головних вчені вважають ритм температури тіла : вночі вона дещо нижча, до ранку підвищується і досягає максимуму до 18 год. Цей ритм у процесі еволюції давав змогу підлаштовувати активність організму до періодичних температурних коливань навколишнього середовища. Удень температура вища, тому вища й активність біохімічних реакцій, більш інтенсивно відбувається обмін речовин в організмі, як наслідок, зростає рівень активності. Надвечір температура тіла знижується, і людині легше заснути. Ритм температури тіла повторюють показники багатьох систем організму : пульс, артеріальний тиск, дихання. Вчені переконливо довели присутність внутрішніх природних основних біологічних ритмів у організмі людини.
Існує й інша теорія, за якою ритмічні коливання, які є в живих організмах, є не чим іншим як наслідком безперервної дії космічних і геофізичних факторів.
Біохіміки вважають, що біохімічні реакції можуть бути матеріальним фундаментом біологічного годинника.
Показники добового чи циркадного (близькодобового) ритму різних функцій є надійними орієнтирами благополуччя в організмі. Захворювання також характеризуються певною циклічністю. Відомо, що вночі стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт частіше трапляються між 8-9 годиною ранку. Ранком підвищуються вимоги до забезпечення тканин киснем, поживними речовинами, тому артеріальний тиск повинен піднятися, навантаження на серцево-судинну систему зростає, а цього не витримує змінене судинне русло.
Отже, добовий ритм фізіологічних функцій є біологічним і доречним. Завдяки йому людина може напружено працювати в години оптимального стану організму, використовуючи періоди порівняно до низького рівня функцій для відновлення сил, що дуже важливо при організації позмінної праці.
За Н.В. Васильєвим, відповідальним за біоритми є гіпоталамус-відділ головного мозку, який регулює гормональні процеси. Значними при цьому є добові біоритми симпатико-адреналової системи, які полягають у максимальній активності (збільшенні виділення адреналіну) ранком (від 8 до 12 год), мінімальний - у середині дня (від 12 до 16 год), другому максимумі - у вечірній час (від 16 до 22 год) і найбільш вираженому мінімумі - в нічний час (від 22 до 8 год).
Не всі люди зазнають коливань працездатності протягом доби. Одні інтенсивніше працюють у першій половині дня, інші - у другій. Перші належать до "жайворонків" : вони ранком прокидаються, в першій половині дня бадьорі й працездатні, ввечері стають сонливими і рано лягають спати. Другі - "сови" -засинають далеко за північ, прокидаються пізно і тяжко, оскільки найбільш глибокий сон у них зранку.
Дослідження дали змогу зробити важливий висновок : різниця в ритмі працездатності, яка характеризує "жайворонків" і "сов" , зумовлюється певними особливостями гормональної і психічної сфер організму. Отже, ці властивості біологічних ритмів - внутрішньо властива організму прикмета, і її слід брати до уваги приорганізації режиму праці та відпочинку.
Поки що не знайдено відповідь на запитання : закладені ці особливості в генетичній програмі чи формуються протягом життя?
Заслуговує на увагу досвід американських дослідників, які запропонували вести навчання студентів диференційовано, у різні години доби, з урахуванням особливостей їх біологічних ритмів. Особи, які володіють різним ритмом працездатності, відрізняються особливостями характеру і тим, як вони реагують на оточуючих, як хворіють. А це дає змогу вважати ритм працездатності не результатом звички до певного режиму праці, а внутрішньою ознакою, притаманною людині.
Видатний хронобіолог Ф.Хальберг
Loading...

 
 

Цікаве