WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Методи встановлення регламентованих перерв на відпочинок - Реферат

Методи встановлення регламентованих перерв на відпочинок - Реферат

встановлення часу на відпочинок базується на врахуванні часу відновлення фізіологічних функцій до вихідного рівня.
Застосування цього методу ускладнюється тим, що різні функції повертаються до вихідного рівня неодночасно. Тому деякі автори пропонують враховувати зміни окремої фізіологічної функції. Так, залежно від змін статичної витривалості час на відпочинок обчислюється за формою:
,
де Н - статична витривалість за першу годину роботи, с; К - статична витривалість за останню годину роботи, с.
Цей метод дещо обмежений у своєму застосуванні, оскільки навряд чи коректно на всіх видах робіт орієнтуватися на одну фізіологічну функцію. Його можна застосовувати для встановлення норми часу на відпочинок при виконанні нервово та фізично напружених робіт.
Найбільш обґрунтованим видається метод встановлення загального часу на відпочинок за показниками втоми і умов праці. Дослідженнями [25] була встановлена залежність загального часу на регламентований відпочинок від показника втоми. У діапазоні величини показника втоми -10 : -55 відн. од. ця залежність практично лінійна і описується рівнянням
tв = -0,58 В ,
де tв - час на відпочинок, хв; В - показник втоми.
Між показниками умов праці і втоми існує залежність, яка описується рівнянням регресії:
де В - показник втоми, відн. од.;
х - сумарний показник умов праці, бали.
Встановлення кореляції між показником втоми та умовами праці дозволило розробити простіший метод визначення часу на регламентовані перерви. Він не вимагає проведення трудомістких фізіологічних досліджень і може використовуватися у виробничих умовах. Для цього кожний фактор умов праці оцінюється за відповідними критеріями 1-4 балами, а потім отримані бали підсумовуються. Сума всіх балів є показником умов праці.
Час на відпочинок обчислюється за емпіричною формулою
tв = 1,14х - 7,85,
де х - сумарний показник умов праці, бали.
Критерії для встановлення бальної оцінки по кожному фактору умов праці наведені в табл. 13.3.
Таблиця 13.3
КРИТЕРІЇ БАЛЬНОЇ ОЦІНКИ УМОВ ПРАЦІ
Показник Умови
Оптимальні
(1 бал) Допустимі
(2 бали) Несприятливі
(3 бали) Шкідливі (4 бали)
Освітлення Вище за санітарні норми На рівні санітарних норм Нижче санітарних норм на 25 % Нижче санітарних норм на 50 %
Пил В 2 рази менше ГДК На рівні ГДК В 2 рази більше ГДК В 3 і більше разів вище ГДК
Токсичні речовини В 2 рази менше ГДК На рівні ГДК В 2 рази більше ГДК В 3 і більше разів вище ГДК
Шум, вібрація, ультразвук Нижче санітарних норм На рівні санітарних норм До санітарної норми + 10 Вище санітарної норми + 10
Іонізуюче випромінювання Нижче ГДР непрофесійної категорії опромінення На рівні ГДР непрофесійної категорії опромінення В 1,5-2 рази нижче ГДР професійної категорії опромінення На рівні ГДР професійної категорії опромінення
Електромагнітне поле радіочастот ВЧ, УВЧ, СВЧ в 10 разів нижчі ГДР ВЧ, УВЧ, СВЧ на рівні ГДР ВЧ і УВЧ вищі ГДР Вищі ГДР
Мікроклімат Оптимальний за санітарними нормами Допустимий за санітарними нормами Робота на
відкритому
повітрі За межами санітарних норм
Крім часу на відпочинок, на всіх видах робіт встановлюється час на природні потреби працівника в розмірі 10…15 хв. за зміну.
Тривалість, кількість і час призначення регламентованих перерв на відпочинок
Тривалість регламентованих перерв на відпочинок зумовлюється хвилеподібним характером відновлювальних процесів. На різних фазах відновлення працездатності неоднакове. При цьому не вигідні як надто короткі, так і надто довгі перерви. В першому випадку недостатньо відновлюється працездатність, а в другому - порушується робоча установка. Однак при фізичній роботі повільніше втрачається робоча установка, ніж при нервово-напруженій. Тому при фізичній роботі оптимальна тривалість перерви становить 7…15 хв, на роботах середньої важкості - 5…10 хв. В особливо несприятливих умовах тривалість перерв перевищує 10 хв. В переважній більшості випадків тривалість перерви становить не менше 5 хв.
Щодо моментів призначення перерв на відпочинок єдиної думки не існує. Багато авторів вважають, що перерви слід призначати при перших ознаках втоми. Інші, навпаки, вважають що невелика втома справляє позитивний вплив на витривалість організму, компенсується резервами. Існує також думка, що перерви на відпочинок повинні повністю знімати втому. Однак на практиці цього немає, навіть обідня перерва не ліквідує повністю відчуття стомлення.
Регламентовані перерви покликані зменшити втому, згладжувати найбільш гострі її симптоми, створити психологічну установку на відпочинок і активізувати вольові зусилля для підтримання продуктивності праці.
При розподілі перерв на відпочинок протягом робочої зміни необхідно виходити з того, що втома в другій половині значно більша, ніж у першій, тому 30-35 % часу на відпочинок доцільно надавати до обіду, а 65-70 % - після обіду.
Першу перерву на відпочинок працівникам, рівень втоми яких не перевищує - 55 відн. од., доцільно надавати через 2…2,5 год від початку роботи. Другу перерву назначають через 1…1,5 год після обіду, а останню - не пізніше, ніж за 1…1,5 год до закінчення роботи. Час на природні потреби працівника встановлюється окремо і становить 10 хв за зміну.
Залежно від характеру трудового процесу і умов праці можливі деякі відхилення в періодичності надання і тривалості регламентованих перерв на відпочинок. Так, для працівників за пультами управління доцільно надавати 10-хвилинні перерви на відпочинок через кожну годину роботи. Для працівників творчої праці рекомендуються 15-хвилинні перерви через кожні дві години роботи і за 1,5 год до її закінчення. На роботах з великими фізичними навантаженнями і несприятливими умовами перерви на відпочинок тривалістю 8…10 хв надаються через кожну годину роботи, а в особливо несприятливих умовах - по 15 хв. На особливо важких роботах необхідно поєднувати роботу протягом 15…20 хв з відпочинком такої ж тривалості. В цих випадках слід застосувати підміну людей, які працюють почергово, і суміщення робіт та професій. Часті перерви по 5, 10 хв застосовуються при роботах з великим нервовим напруженням, високому темпі і підвищеній монотонності.
Література
1. Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. - Самара, 1991. - 149 с.
2. Асеев В. Г. Преодоление монотонности труда в промышленности. - М.: Экономика, 1974. - 191 с.
3. Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / Под редакцией А. О. Навакатикяна. - К.: Здоров'я, 1984. - 144 с.
4. Горшков С. И., Золина З. М., Мойкин Ю. В. Методики исследований в физиологии труда. - М.: Медицина, 1974. - 311 с.
5. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. - М.: Экономика, 1980. - 343 с.
6. Интегральная оценка работоспособности при умственном и физическом труде (Метод. рекомендации) / Е. А. Деревянко, В. К. Хухлаев и др. - М.: Экономика, 1976. - 76 с.
7. Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для
ВУЗов. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. - 350 с.
8. Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. - М.: Экономика, 1988. - 116 с.
9. Косилов С. А. Очерки физиологии труда. - М.: Медицина, 1965. - 371 с.
10. Косилов С. А. Физиологические основы НОТ. - М.: Экономика, 1969. - 302 с.
Loading...

 
 

Цікаве