WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Принципи та механізми функціонування нервової системи людини. Основні принципи діяльності нервової системи - Реферат

Принципи та механізми функціонування нервової системи людини. Основні принципи діяльності нервової системи - Реферат


Реферат на тему:
Принципи та механізми функціонування нервової системи людини. Основні принципи діяльності нервової системи
Організм людини в процесі її життєдіяльності реагує на різноманітні сигнали, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища, як єдине ціле. Це досягається завдяки тому, що регулює і спрямовує всю роботу організму центральна нервова система.
Основні принципи діяльності нервової системи такі:
принцип детермінізму - всі реакції організму мають свою причину, тобто зумовлюються дією подразників;
принцип аналізу і синтезу - вся діяльність організму здійснюється на основі аналізу і синтезу сигналів, які діють на нього;
принцип структурності - кожний нервовий процес відбувається в певних відділах мозку;
принцип системності - різноманітні функції організму об'єднуються для злагодженої взаємодії.
Рефлекс і рефлекторна дуга
Основу діяльності нервової системи, її елементарний акт становить рефлекс. Рефлекс - це реакція організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища, яка відбувається з обов'язковою участю центральної нервової системи. Рефлекс виявляється у виникненні або припиненні якоїсь діяльності.
Шлях, яким за допомогою основних фізіологічних процесів здійснюється рефлекс, називається рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з таких ланок:
рецептора, який сприймає подразнення;
аферентного нервового волокна, по якому передається збудження від рецептора в центральну нервову систему;
вставних нейронів і синапсів, які передають збудження від аферентних до еферентних нейронів;
еферентних нервових волокон, по яких передається збудження до робочих органів;
ефектора, або робочого органа.
Для здіснення рефлексу, або керування однією з функцій організму, група нейронів, розміщених у різних відділах центральної нервової системи, утворює нервовий центр. Нервовий центр - це функціональне об'єднання, в якому є головна частина (скупчення нейронів), без якої конкретна функція нездійсненна.
Властивості нервового центра такі:
одностороннє проведення збудження від аферентного нейрона до еферентного;
сповільнення проведення збудження в синапсах;
кумуляція збуджень - кілька слабких подразнень, кожне з яких не викликає жодного рефлексу, діючи одночасно на різні групи рецепторів або надходячи один за одним від одного й того самого рецептора, викликають рефлекс;
післядія - продовження рефлекторної реакції після припинення подразнення рецептора;
трансформація ритму - здатність змінювати частоту імпульсів;
втомлюваність - зменшення або припинення рефлекторної реакції в разі тривалої дії подразника;
фонова активність, яку створюють вставні нейрони та ретикулярна формація.
Принципи рефлекторної діяльності
Принципи рефлекторної діяльності такі:
принцип зворотного зв'язку. Під час здійснення рефлексу від робочих органів надходять сигнали до центральної нервової системи відносно ефективності реакції. Це явище названо зворотним зв'язком, а система сигналів - зворотною аферентацією. Сукупність нервових шляхів - рефлекторної дуги та шляхів отримання зворотної інформації про ефективність відповідної реакції - утворює рефлекторне кільце;
принцип загального кінцевого шляху. Кількісне переважання аферентних нейронів над еферентними є причиною того, що останні є загальним кінцевим шляхом для багатьох рефлексів від центральної нервової системи до робочих органів. Обмежений вихід на периферію є механізмом, завдяки якому організм відповідає рефлекторною реакцією лише на найважливіші подразники;
принцип домінанти - в кожний момент переважає певний рефлекс.
Безумовні та умовні рефлекси. Нижча та вища нервова діяльність
Існують безумовні та умовні рефлекси. Безумовні рефлекси є вродженими і передаються спадково. Вони характеризуються стереотипною формою прояву і забезпечують пристосування організму до постійних умов. Безумовні рефлекси поділяються на прості і складні. До простих належать зіничний, сухожильний, кашлевий і т. ін.; а до складних - харчовий, захисний, дослідницький, орієнтувальний тощо. Складні безумовні рефлекси становлять основу життєдіяльності організму.
Безумовні рефлекси виникають лише у відповідь на адекватні подразники і мають специфічне рецепторне поле. Центральна ланка рефлекторної дуги безумовного рефлексу знаходиться нижче від кори великих півкуль головного мозку. Це означає, що безумовні рефлекси є результатом діяльності підкоркових утворень і нижніх відділів центральної нервової системи.
Функції підкоркових і нижніх відділів центральної нервової системи, які забезпечують прості стосунки організму із зовнішнім середовищем та злагоджену діяльність внутрішніх органів, становлять нижчу нервову діяльність.
Умовний рефлекс - це реакція організму, яка засвоюється за певних умов у процесі індивідуального розвитку. Біологічна роль умовних рефлексів полягає в розширенні діапазону пристосовних можливостей організму. Умовні рефлекси набуваються, змінюються залежно від умов, згасають, якщо потреби в них немає, виконують сигнальну (попереджувальну) функцію.
Утворення умовних рефлексів є функцією кори головного мозку, а умовний рефлекс - одиницею вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність - це об'єднана діяльність кори великих півкуль, підкоркових утворень і нижніх відділів центральної нервової системи, яка забезпечує складні стосунки організму із зовнішнім середовищем.
Утворення умовних рефлексів полягає у встановленні функціонального зв'язку в корі головного мозку між нервовими центрами умовного та безумовного подразників. Діяльність кори з утворення нових зв'язків виявляється в аналізі і синтезі. Корковий аналіз - це виокремлення інформації, яка закономірно збігається з іншими сигналами або діями організму. Корковий синтез - замикання зв'язку між центрами, які відповідають за сприймання різних сигналів або за різні дії організму.
Утворення умовних рефлексів можливе:
за наявності двох подразників - безумовного та індиферентного, який має стати умовним;
коли дія умовного подразника починається раніш, ніж безумовного;
за оптимальної сили подразників;
за достатнього рівня збудливості кори;
за багаторазового повторення поєднаної дії подразників.
Утворення умовного рефлексу в корі головного мозку супроводжується встановленням функціонального зв'язку між центрами збудження безумовного та умовного подразників. Незважаючи на те, що центральна ланка безумовного рефлексу міститься нижче від кори, збудження безумовного рефлексу поширюється в кору головного мозку, у своє коркове представництво.
Корковим представництвом називається сукупність коркових нейронів, які збуджуються під час стимулювання безумовного рефлексу. Воно є тим анатомічним мостом, за допомогою якого здійснюється вища нервова діяльність. Основу функціональної взаємодії кори та підкоркових утворень становлять нервові шляхи, які з'єднують корковепредставництво з центральною ланкою рефлекторної дуги безумовного рефлексу.
Між корковим представництвом безумовного рефлексу і центральною ланкою умовного рефлексу, яка міститься в корі, виникає функціональний зв'язок, названий тимчасовим. Цей тимчасовий зв'язок є центральною ланкою дуги умовного рефлексу. Розрізняють рухові і вегетативні (серцеві, дихальні) умовні рефлекси. Умовні рефлекси можуть формуватися також на основі раніше набутих умовних рефлексів. Вони називаються умовними рефлексами вищого порядку і становлять фізіологічну основу навчання, формування трудових навичок і умінь.
У вищій нервовій діяльності підкоркові та нижні відділи центральної
Loading...

 
 

Цікаве