WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Середовище проживання людини - Реферат

Середовище проживання людини - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Середовище проживання людини
ПЛАН
1. Загальне поняття середовища життєдіяльності людини
2. Характеристики природного середовища
3. Техносфера як одна з умов життєдіяльності людини
4. Соціально-політичне середовище
5. Негативні фактори навколишнього середовища.
1. Загальне поняття життєвого середовища
Одним з елементів системи "людина - життєве середовище" є середовище життя людини, тому, розглядаючи безпеку людини як поняття, що торкається сутності людського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків із навколишнім середовищем, ми повинні розглянути також поняття "середовище", в якому живе і діє людина.
Середовище - це і простір для проживання, і дуже важливе джерело ресурсів, воно має великий вплив на духовний світ людей, на їх здоров'я і працездатність.
Навколишнім середовищем називають частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті, і виробничої діяльності. Воно утворилося у результаті тривалої еволюції планети Земля під впливом людської діяльності, створення так званої "вторинної природи", тобто міст, заводів, каналів, транспортних магістралей тощо.
Але людина живе у суспільстві, тобто в соціально-політичному середовищі. Соціально-політичне середовище - це створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом усієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин із навколишнім середовищем.
Отже, середовище, яке оточує людину, складається із природного середовища, яке формувалося мільйони років у процесі еволюційного розвитку землі і життя на ній; техногенного - створеного людьми у процесі розвитку і господарсько-побутової діяльності (техносфери); соціально-політичного - створеного людством духовного світу.
2. Природне середовище
Навколишнє природне середовище у більш широкому розумінні - космічний простір, а в більш вузькому - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери (висотою 10-15 км), гідросферу (глибиною до 12 км) і верхню частину літосфери (глибиною до 2-5 км), які взаємопов'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.
Земля - одна з планет сонячної системи, найбільша між планетами земної групи (Меркурій, Венера, Марс, Земля), середній радіус - 6 371 км, відстань до Сонця - 150 млн. км, маса Землі складає 1/330 000 від маси Сонця. Сонце - найголовніша зірка сонячної системи, температура поверхні близько 6 000о С. Земля отримує від Сонця всього одну двомільярдну частину сонячного випромінювання. Цього досить, щоб обігріти Землю та постачати необхідною енергією весь рослинний та тваринний світ. Атмосфера - це газова оболонка Землі, яка обертається разом із нею.
Густина і тиск атмосфери швидко зменшуються з висотою: на поверхні Землі середня густина повітря складає 1,22 кг/м3, на висоті 10 км вона змінюється від 8,8 кг/м3 до 0,41 кг/м3, а на висоті 100 км - зменшується до 8,8 х 10-7 кг/м3. Тут, на висоті 100 км, атомам 1 молекули повітря дуже просторо. Наприклад, молекула азоту може вільно пролетіти близько 10 см, не зіткнувшись із жодною молекулою. А на поверхні Землі в 1 см3 повітря міститься 2,7 ґ 1019 молекул азоту.
Дуже своєрідні і кліматичні умови в атмосфері. Атмосфера поділяється на шари, в яких з висотою змінюється температура. На висоті 8-10 км температура складає 40-50 оС нижче нуля, а на висоті біля 60-70 км знаходиться повітряний шар з досить помірною температурою, близькою до 0о С. Причини виникнення цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем абсорбції (поглинання) молекулами озону і кисню ультрафіолетового випромінювання Сонця. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого, знищуючого все живе випромінювання Сонця.
Енергія радіації, що абсорбується, переходить у теплову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні межі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в'язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникливому шарі повітряного океану.
Далі від Землі, на висоті близько 80 км, температура повітря знову падає. І дуже суттєво - до 85о С, а потім починає неухильно зростати. На висоті між 200-300 км вона перевищує вже 700 оС і продовжує зростати далі.
Як далеко тягнеться наша повітряна оболонка, що надійно захищає нас від вторгнення космосу з його холодом, випромінюваннями та бомбардуванням космічними тілами? Точно назвати її товщину важко. Газова сфера Землі "реєструється" на висотах до 1 100 км, але простягається, мабуть, і далі, до висоти 20 тис. км.
З віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, але і його склад. Склад повітря залишається порівняно постійним на висотах до 100 км. До складу атмосфери входять: азот - 78,08 %, кисень - 20,95 % і аргон - 0,93 %. На долю вуглекислого газу, неону, гелію та всіх інших газів, які присутні в повітрі у мінімальній кількості, припадає трохи більше ніж 0,3 %.
У природних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря змінюється. Важливою змінною складової атмосфери є вуглекислий газ. Ще 100 років назад вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298 %, тепер - 0,0318 %, а в містах - ще вищий. Цікаво, що акселерацію - прискорений і посилений ріст дітей, особливо в містах, - деякі вчені пояснюють підвищеним вмістом СО2 у повітрі. Навіть незначне збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі значно посилює дихальний процес, починається швидкий ріст грудної клітини і відповідно - всього організму.
Приблизно до висоти 400-600 км зберігається переважно киснево-азотний склад атмосфери. Істотна зміна складу повітря стає помітною лише з висоти близько 600 км. Тут починає переважати гелій. "Гелієва корона Землі", як назвав гелієвий пояс В.І. Вернадський, простягається приблизно до висоти 1 600 км від поверхні Землі, а далі, вище 2-3 тис. км, перевагу має водень. Так поступово газова оболонка Землі переходить у міжзоряний газ, який складається з водню (76 % за масою) і гелію (23 %).
Цікаво, що наша земна атмосфера за складом різко відрізняється від атмосфер інших планет сонячної системи. Наші близькі сусіди - Венера і Марс - мають в основному вуглекислу атмосферу, а дальні - Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун - оточені гелієво-водневою атмосферою, порівняно багато в їх атмосферах і метану.
За характером зміни різних параметрів атмосфери Землі поділяють на такі шари: тропосфера (9-18 км), стратосфера (50-55 км), мезосфера (80-90 км), термосфера (90-800-1 000 км) і екзосфера (вище 800-1 000 км).
За складом повітря виділяють також озоносферу, яка приблизно співпадає зі стратосферою і має максимальну концентрацію озону О3 на висотах 20-25 км. Основна маса озону сконцентрована на висотах 10-15 км, але озон присутній також у приземному шарі повітря (де він відіграє важливу роль у фотохімічнихперетвореннях продуктів антропогенних забруднень атмосфери) і на висотах 50-80 км, де відбуваються основні процеси природного утворення і руйнування озону.
Атмосферне повітря - один із найважливіших природних ресурсів, без якого життя на Землі було б абсолютно неможливим. Атмосферний кисень О2 необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Організму людини і тварин у необхідне постійне надходження кисню. Основне джерело утворення кисню - це фотосинтез зелених рослин.
Loading...

 
 

Цікаве