WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Вплив факторів довкілля на мікроорганізми - Реферат

Вплив факторів довкілля на мікроорганізми - Реферат

хворобами.
Окислювачі (хлор, пероксид водню, йод, перманганат калію та інші) широко використовують для дезинфекції питної води, в медицині, сільському господарстві тощо.
Кисень. Трапляється в природі як у вільному, так і в зв'язаному стані; є обов'язковим компонентом будь-якої клітини. Переважна більшість живих організмів використовують обидві форми кисню. За відношенням до молекулярного кисню серед мікроорганізмів розрізняють: облігатні аероби, облігатні анаероби, факультативні анаероби і мікроаерофіли. Різне відношення бактерій до кисню залежить від їхніх фізіологічних особливостей (М.В.Гусєв, 1992).
Ступінь аеробності або анаеробності середовища можна кількісно охарактеризувати за допомогою окисно-відновного потенціалу, який виражається символом гН2. Цей індекс аналогічний рН. Тільки рН виражає ступінь кислотності і лужності середовища, а гН2 - ступінь аеробності і анаеробності. У водному розчині, повністю насиченому киснем, гН2 = 41, а при повному насиченні середовища воднем гН2 - 0. Отже, шкала від 0 до 41 характеризує будь-який ступінь аеробності.
3. Біологічні фактори
Взаємовідносини різних організмів, які живуть в екосистемі, бувають найрізноманітнішими. Мікроорганізми в різних угрупованнях пов'язані між собою енергетичними ланцюгами і відчувають взаємний вплив. Взаємовідносини між організмами в цих угрупованнях складні й динамічні через постійні зміни екологічних умов і мінливість самих мікроорганізмів. Вивчення цих взаємовідношень має надзвичайно важливе значення для розуміння кругообігу речовин у природі, утворення ґрунтів, еволюції видів прокаріотів.
Упродовж еволюції в живій природі виникли різноманітні взаємовідносини як між мікроорганізмами, так і між мікро- та макроорганізмами.
Симбіоз - взаємно корисне співіснування організмів різних видів. Прикладом є співжиття молочнокислих бактерій і дріжджів. Бактерії утворюють молочну кислоту, яка підкислює середовище, створюючи сприятливі умови для росту дріжджів. Останні синтезують ростові речовини, необхідні для розвитку бактерій. Інші приклади симбіозу - лишайник (симбіоз водорості й гриба), бульбочкові бактерії та бобові рослини.
Мутуалізм - різновидність симбіозу, при якому також існує взаємосприятливий вплив обох партнерів, наприклад взаємовідносини між мікрофлорою рубця жуйних і організмом тварини. Бактерії розкладають клітковину в рубці до сполук, які засвоюються організмом хазяїна, а останній забезпечує бактерії поживними речовинами і захищає їх від несприятливих умов.
Коменсалізм - форма симбіозу, при якій має вигоду тільки один партнер, не завдаючи ані шкоди, ані користі іншому. Прикладом цього може бути симбіоз організму людини з нормальною мікрофлорою її тіла (сапрофітна мікрофлора шкіри, травного каналу тощо).
Метабіоз - взаємовідносини між мікробами, при яких продукти метаболізму одного виду прокаріотів використовуються як пожива або енергетичний матеріал іншим видом мікробів. Наприклад, амоніфікатори розкладають білки з утворення NH3, який використовується нітрифікуючими бактеріями.
Синергізм. При цій формі взаємовідносин у симбіонтів взаємно посилюються фізіологічні функції і виникають нові властивості. Це явище можна спостерігати при співжитті оцтовокислих бакте-
рій і дріжджів. Бактерії перетворюють цукри на кислоти, які викори-стовуються дріжджами, а останні забезпечують бактерії вітамінами.
Антагонізм - форма взаємовідносин, коли один вид мікробів несприятливо діє на інший. Явище антагонізму - одна із форм боротьби за існування мікроорганізмів. Ще в 1887 р. Л.Пастер вперше спостерігав це явище і висловив думку про можливість його використання з лікувальною метою. При антагонізмі відбувається боротьба за поживні речовини, кисень тощо. Високі антагоністичні властивості демонструють представники різних видів прокаріотів, зокрема актиноміцети. Встановлено, що антагонізм існує навіть між штамами того самого виду мікробів, а також серед вірусів (інтерференція).
4. Антибіотики
Ці речовини належать до вторинних метаболітів, їх біосинтез не зв'язаний з ростом мікроорганізмів і вони не є життєво необхідними.
Вони утворюються тільки при певних умовах для забезпечення їх продуцентів в умовах конкуренції. Деякі з них можуть виконувати низку фізіологічних функцій в організмі.
Наріжний камінь у справі виділення і застосування антибіотиків у медицині заклав О.Флемінг, який у 1929 р. відкрив у культурі гриба Penicillium notatum антибіотичну речовину - пеніцилін. Проте ще наприкінці XIX ст. Л. Пастер та 1.1. Мечников відмічали, що деякі мікроби можуть бути дійовими для боротьби з патогенними та іншими бактеріями, а у 1872 р. російські дослідники О.Г.Полотебнов і В.А.Манасеїн вперше використали лікувальні властивості зеленої цвілі (Penicillium).
У 1943 р. З.Ваксман виділив з актиноміцетів високоактивний антибіотик стрептоміцин, який виявився дуже цінним для лікування туберкульозу. Російські вчені Г.Ф.Гаузе, З.В.Єрмольєва, М.О.Красильников та інші відкрили антибіотики граміцидин С, альбоміцин, бацитрацин, екмолін тощо. Продуцентами антибіотиків є бактерії (граміцидин, бацитрацин, едеїн, тиротрицин, субтилін та інші), актиноміцети (стрептоміцин, тетрацикліни, мономіцин, левоміцетин, ністатин тощо), гриби (пеніцилін, цефалоспорини, грізео-фульвін, мікроцид, фумагілін та інші). Продуцентом останнього є плісневий гриб Aspergillus fumigatus. Інший представник роду Aspergillus - A. flavus - синтезує аспергілову і оксіаспергілову кислоти, які володіють широким спектром антимікробної дії. За даними В.В.Смірнової та співавторів (2000), бацили (B.subtilis і B.polymyxa) є продуцентами пептидних антибіотиків - мерсацидину, кристеніну, гавасерину, поліміксину та ін. Виявлено також, що A. flavus є проду-центом афлотоксинів. До антибіотиків тваринного походження належать: лізоцим, еритрин, інтерферони тощо. Серед антибіотиків рослинного походження найпоширенішими є аліцин, аренарин, берберин, іманін, рафанін (див. далі про фітонциди).
Характерною властивістю антибіотиків є вибірковість їхньої дії щодо мікробів: кожен впливає тільки на певні види, тобто характеризується специфічним антимікробним спектром дії. Одні антибіотики зумовлюють бактеріостатичну або фунгістатичну дію (затримка розмноження, пригнічення життєдіяльності), інші, виявляючи бактерицидний і фунгіцидний вплив, спричинюють загибель певних видів бактерій і грибів. Особливо ефективними є беталактамні
Loading...

 
 

Цікаве