WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Землетрус, вулкан, зсув, сель, повень, лавина, ураган, пожежа - природні небезпеки (небезпечність та правила поведінки людей) - Реферат

Землетрус, вулкан, зсув, сель, повень, лавина, ураган, пожежа - природні небезпеки (небезпечність та правила поведінки людей) - Реферат


Реферат на тему:
Землетрус, вулкан, зсув, сель, повень, лавина, ураган, пожежа - природні небезпеки (небезпечність та правила поведінки людей)
У наш час людина здатна полетiти на Мiсяць, ми багато знаємо про iншi планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не пiдкоренi. В наш цивiлiзований, технiчно розвинений час людство залишається залежним вiд природних явищ, якi досить часто мають катастрофiчний характер. Виверження вулканiв, землетруси, посухи, селевi потоки, снiговi лавини, повенi спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матерiальних збиткiв.
Найбiльшi збитки з усiх стихiйних лих спричиняють повенi (40%), на другому мiсцi - тропiчнi циклони (20%), на третьому i четвертому мiсцях (по 15%) - землетруси та посухи.
Стихiйнi лиха - це природнi явища, якi мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної дiяльностi населення, загибелi людей, руйнування i нищення матерiальних цiнностей.
За місцем локалiзацiї стихiйнi лиха подiляють на:
" лiтосфернi (виверження вулканiв, землетруси, зсуви, селi);
" гiдросфернi (повенi, снiговi лавини, шторми);
" атмосфернi (урагани, зливи, ожеледi, блискавки).
Iнодi в учбовiй лiтературi використовується подiл стихiйних лих на: тектонiчнi, топологiчнi та метеорологiчнi.
1. Літосферні стихійні лиха
Виверження вулканiв. За руйнiвною дiєю та кiлькiстю енергiї, яка видiляється при виверженнi вулкана, саме це стихiйне лихо належить до найнебезпечнiших для життєдiяльностi людства. Пiд попелом та лавою гинули цiлi мiста.
Найбiльш вiдоме виверження вулкану - це виверження Везувiя. Поряд з Везувiем процвiтали такі стародавнi мiста, як Помпея, Геркуланум та Стабiя. Протягом сторiч Везувiй мовчав. 24 серпня 79 р. раптово в голубе небо над Неаполiтанською затокою злетiв лавовий корок, який тисячолiттями щiльно закупорював жерло кратера Везувiю. Високо в гору на декiлька кiлометрiв злетіли уламки гiрських порiд, зi страшним гуркотом розверзлась вершина гори. Чорна хмара попелу затьмарила сонце й три днi висiла над місцем катастрофи. Тiльки 27 серпня, через три доби пiсля початку виверження, вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих міста.
На земнiй кулi налiчується приблизно 600 активних вулканiв, тобто таких вулканiв, якi пiсля бiльш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Бiльшiсть з них розташована на стиках тих дiлянок земної кори, якi називаються тектонiчними плитами. За теорiєю А.Вегенера, земна кора складається приблизно з 20 малих та великих пластiв, якi називаються плитами, або платформами, вони постiйно змiнюють своє мiсце розташування. Цi рухливi тектонiчнi плити земної кори мають товщину вiд 60 до 100 км й плавають на поверхнi в'язкої магми.
Навколо Iндонезiї, яка знаходиться на одному з таких стикiв тектонiчних плит, бiльше сотнi вулканiв; на захiдному узбережжi Американського континенту, де стикаються Пiвнiчноамериканська й Тихоокеанська плити, розташовано десяток вулканiв. Цi райони, а також схiдне узбережжя Тихого океану, Камчатка, Курили, Японiя - найбiльш активнi вулканiчнi зони нашої планети.
Як утворюються вулкани? Надра земної кулi дiляться на чотири зони: в центрi - внутрiшнє ядро, його оточує зовнiшнє ядро, потiм мантiя та земна кора. Радiус Землi 6371 км, тверда оболонка земної кори - вiд 35 до 70 км, а на днi океану товщина твердої оболонки - всього 7-13 км. Товща земної мантiї сягає 2900 км. В'язким, розплавленим є тiльки зовнiшнє ядро завтовшки вiд 2950 до 5100 км. Дiаметр внутрiшнього ядра - невеликий, але його температура сягає 6000 градусiв. Однак внутрiшнє ядро тверде через величезний тиск на нього вищих шарiв. Магмою називається розплавлена маса, яка видiляється при виверженнi вулканiв. Геологи вважають, що вона утворюється в нижнiй частинi земної кори та в верхнiй частинi мантiї на глибинi вiд 30 до 90 км. Гiрська порода на цiй глибинi так розпечена, що повинна бути рiдкою, але вона залишасться твердою, її робить бiльш щiльною величезний тиск верхнiх пластiв. Цей тиск зазвичай однаковий по всiй поверхнi магми; лише там, де двi плити труться одна об одну i зсуваються, вiн може послабшати. В цих мiсцях порода переходить з твердого стану в рiдкий, розширюється, тисне на верхнi шари та з надзвичайною силою виривається на поверхню. Вiдбувається виверження вулкана.
Незважаючи на великий iсторичний досвiд, людство не знайшло надiйного засобу зменшити катастрофiчнi наслiдки виверження вулканiв.
Шляхом спостережень вдалося з'ясувати розмiри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потiк при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпеченi гази становлять небезпеку в радіусi декiлькох кiлометрiв.
До 400-500 км розповсюджується зона випадiння кислотних дощiв, якi викликають опiки у людей, отруєння рослинностi, грунту. Селевi потоки, якi виникають на вершинах вулканiв пiд час раптового танення снiгу та льоду в перiод виверження, мають довжину вiд декiлькох десяткiв кiлометрiв до 100-300 км.
Розробленi та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканiчної дiяльностi. Наприклад, для запобiгання негативному впливу потоку лави використовується метод вiдведення його в бiк вiд населених пунктiв шляхом створення штучного русла (вiдведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував мiсту Хало, за допомогою вибухiвки, котру кидали з лiтака); можливе будiвництво дамб, охолодження лавових потокiв водою. В Iсландії 197Зр. застосовувалось охолодження лави при виверженнi вулкана на островi Хеймей морською водою до температури нижче 100ОС.
Землетруси. Щорiчно вченi фiксують близько 1 млн. сейсмiчних i мiкросейсмiчних коливань, 100 тис. з яких вiдчуваються людьми та 1000 завдають значних збиткiв.
Тi мiсця, в яких стикаються мiж собою тектонiчнi плити (з них складається земна кора), є сейсмiчно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслiдками вiдбуваються там, де двi тектонiчнi плити не просто труться одна об одну, а зiштовхуються. Це причина найбiльш руйнiвних землетрусiв. Вченi-геофiзики видiлили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює пiвдень Євразii вiд Португалiї до Малайського архiпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включають молодi гiрськi пояси: Альпи, Апеннiни, Карпати, Кавказ, Гiмалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомi зони пiдводних океанiв материкiв.
Землетрус - це сильнi коливання земної кори, викликанi тектонiчними причинами, якi призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.
Гiпоцентр, або осередок землетрусу, мiсце, де зсуваються гiрськi породи.
Епiцентр - точка на поверхнi землi, що знаходиться прямо над гiпоцентром.
Коливання земної кори передається сейсмiчними хвилями. Найсильнiшi вони в гiпоцентрi. З вiддаленням вiд нього хвилi слабшають.
Для реєстрацi землетрусiв эроблено двi шкали.
До ЗО-х рокiв ХХ ст. силаземлетрусу вимiрювалась спричиненими збитками - за так званою шкалою Меркаллi. Зараз ддя визначення сили землетрусу користуються бiльш досконалим засобом: iдею подав 1935 р. американський сейсмолог Ч.Рiхтер. Вiн запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографi означає абсолютний спокiй грунту, один бал вказує на слабкий пiдземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разiв сильнiший за попереднiй. Так, 9-бальний землетрус в 10 разiн сильнiший за 8-бальний, в 100
Loading...

 
 

Цікаве