WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях - Реферат

Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях - Реферат


Реферат на тему:
Безпека та небезпека у стародавніх віруваннях
До сьогоднішнього дня безпека життєдіяльності сприймається більшістю науковців та громадськістю як інтеграція певних знань в одній дисципліні. Не зважаючи на досвід Росіїї, де, фактично, була започаткована безпека життєдіяльності і де вона уже стала наукою, навіть дехто з тих, хто займається даною проблемою в Україні не наважується говорити про неї як про науку. Однією з причин є, на думку деяких вчених, відсутність суттєвих історичних коренів цієї науки та дисципліни.
Описуючи історію розвитку безпеки життєдіяльності, згадують про Гіппократа, який вніс великий вклад у розвиток медицини, Арістотеля, який ще у давні часи вивчав умови праці та ряду видатних учених, які внесли суттєвий вклад у справу безпеки праці - Агріколлу, Рамарціні, М.В. Ломоносова, В.Л. Кірпічова, В.А. Легасова та інших. Проте такий підхід до історії безпеки життєдіяльності є досить одностороннім, адже він висвітлює тільки один невеличкий історичний аспект загальної проблеми, а саме безпеки праці, чи вірніше безпеки людини під час праці. При цьому історія власне безпеки життєдіяльності, яка передусім включає питання позавиробничої безпеки залишається не висвітленою.
Зважаючи на те, що людина почала займатися безпекою з давніх давен, практично з часу усвідомлення себе людиною, виникло припущення, що це не могло не бути відображено у численних віруваннях, міфах тощо. Адже забезпечення персональної та громадської безпеки і збереження здоров'я було одним з найважливіших практичних завдань людини. На жаль, до наших днів дійшло зовсім мало відомостей щодо розвитку питань безпеки у стародавні часи.
Проведене дослідження показало, що питання забезпечення безпеки займали чільне місце серед інших видів діяльності у древньому суспільстві. Найвищим виявом цього стала персоніфікація. Небезпеки персоніфікувалися у негативних образах, а забезпечення безпеки покладалось на позитивних - богів, духів чи уявних істот тощо.
Навіть самі слова безпека і небезпека в українській мові пов'язані з давньою міфологією. Утворювалися вони принципово інакше ніж в інших мовах, навіть в найближчій - російській. В російській мові слово "опасный" походить від слова "опасъный", яке зустрічається в пам'ятках древньоруської писемності ХІ сторіччя в значенні "охоронний, старанний". Згодом, слабкий "ъ" зник, звук "с" отвердів. Слово "безопасность" утворилося за допомогою префіксу без (безо, безъ), який виражає значення "той, що не має чого-небудь".
На відміну від російської мови, в якій первинним (кореневим) словом є "опасность" і похідним від нього "безопасность" етимологія українських слів інша. Первинним словом є "безпека", а похідним від нього "небезпека", що на перший погляд суперечить логіці утворення цих понять, адже небезпека є поняттям первинним, а захист і безпека вторинним. Звісно, останньою логічною схемою повинні були користуватися й українці, як і всі інші народи. Детальний аналіз слів "безпека" та "небезпека" показав, що причина полягає у використанні спільного кореня "пек", який і є уособленням небезпеки.
Проведене дослідження показало, що в стародавній українській міфології Пек (Пекун, Пек-Осика, Щезби) - бог або вірогідніше цар чи керівник пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Згідно з повір'ями Пек - великий чортисько, кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний. Він живе глибоко під землею, сидить на троні, що височіє над пеклом і ретельно стежить, як туди провалюються душі грішників, де їх мучить його прислуга - пекельники та чорти. Проте Пек, за повір'ями, лякливий, надто боїться животворящого світла бога Сонця і Чура (звідси давнє прислів'я: "Чур тобі, Пек!"). Близьким до образу Пека або його варіантом є Пекун (Щезби) - маленький кровожерний божок, який хутко зростає, більшає до потворних розмірів, намагаючись пожерти якомога більше людей, коли вони сваряться. За повір'ям, його могла здолати, знищити лише згода між людьми. Такі повір'я сприяли встановленню родинної та соціальної злагоди, себто були захистом від певних соціальних небезпек.
Отже, слово "безпека", складається з двох частин префіксу "без" та кореня "пек" (пека), що означає відсутність впливу цього страшного персонажу, уособлення всякої біди та небезпеки. Відповідно, слово "небезпека" має заперечний префікс "не", відтак в цілому поєднання префіксів "не" та "без" означає, що дія відбулась не без участі чогось. Отже, "небезпека" означає - не без участі міфічного персонажу Пека чи його впливу на ті чи інші обставини.
Поряд з образом Пека стоїть Чорт (Нечистий, Дідько, Біс, Диявол, Сатана, Щезник, Той, Злий) - один з найрозповсюдженіших негативних персонажів стародавньої української міфології та демонології християнської доби. Чорти, згідно з повір'ям, поділяються на "дурних", "мудрих", "справедливих" та "збитошних". "Мудрі" чорти навчили людей добувати вогонь, робити вози і млини, пекти хліб, ковалювати, мірошникувати тощо. "Дурні" чорти вигадали горілку, куриво, злі слова і т. п. "Збитошні" ("збиточні") чорти роблять збитки - трощать, ламають потрібні речі, заганяють коней. "Справедливі" чорти встановлюють або відновлюють соціальну справедливість у суспільстві.
Численні міфи, легенди, оповіді про чортів відігравали позитивну роль у боротьбі проти зла і злодіянь, в утвердженні здорової народної моралі.
Пек та Чорт не єдині негативні міфічні персонажі. За старовинними міфами, головними уособленнями всякої небезпеки були Чорнобог і його дружина, за рядом авторів, дочка - Мара. Саме вони породили Пека, чорта та інші злі сили. Чорнобог - бог зла, ворог Вирію (раю в стародавній українській міфілогії), людей і світла, заступник усіх злих сил, володар підземного мертвого царства. Згідно з повір'ям, перетворювався у чорного лебедя та постійно воював з Білобогом, що вказує на те, що у стародавній українській вірі, як і у сучасних теж було присутнє поняття одвічної боротьби добра та зла.
Мара (Марена) - богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті. За давньоукраїнською легендою, сіє на землі чвари, брехні, недуги. Слово "мара" збереглося в українській мові й до сьогодні, і часто уособлює образ чогось поганого, хворобливого. Це цілком логічно, адже за повір'ями Мара разом зі Змієм породила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу. В образах цих доньок стародавні українці відобразили майже всю сукупність хвороб, групуючи їх, очевидно, за зовнішніми проявами захворювань. Таке міфічне відображення хвороб мало цілком вагоме практичне значення, адже було загальною медичною класифікацією, що допомагало у лікуванні. Доньки-хвороби Мари зображалися у вигляді міфічних потвор, їх опис подається за П. Трощиним та О. Афанасьєвим.
Вогневиця - несла людям високий жар тіла, тиф та інші хвороби. Зображувалась у вигляді кістлявої баби, в якої великі лихі очі палають вогнем.
Глуханя - відбирала в людей слух і мову. Зображувалася потворною бабою без вух ірота.
Гризачка - несла людям хворобу серця. Зображувалася черв'якоподібною істотою, в якої над посинілою тонкою верхньою губою зависали гострі хижі зуби.
Жовтяниця - несла людям жовчну хворобу. Уявлялася висохлою немічною бабою з жовтими очима і лицем.
Кікімора - богиня сновидінь. Уявлялась сонливою, блідою дівою, що жила у людській оселі у комині чи запічку.
Коркуша - заражала людей коростою, віспою, обкидала чиряками і струпами тощо. Зображувалась коростявою, конопатою бабою, вкритою струпами та гнилими виразками.
Лідниця - несла простуду, відморожувала людям кінцівки тощо. Зображувалась у вигляді обледенілої баби, в якої замість очей - дві крижини.
Ломота - міфічна потвора, що несла людям хворобу кісток, кінцівок, нарости на суглобах тощо. Зображувалась у вигляді потворної баби з вивернутими кінцівками, повернутою назад головою тощо.
Лякливиця - несла людям переляк, боязкість тощо.
Навія - несла людям божевілля. Зображувалася у вигляді потворної баби, що несамовито регоче, закотивши очі під лоба.
Очниця - осліплювала людей, несла їм хворобу очей. Зображувалася потворною брудною бабою з гнилими очима.
Трясовиця (Пропасниця) - несла людям гарячку, смерть.
Черевуха - несла людям хворобу шлунка та інших нутрощів.
Ще одним втіленням зла та небезпеки в стародавні міфології українців була Яга-Баба (Баба-Яга), образ якої до сьогоднішнього дня дійшов у казках, а у стародавні части мав більше значення. Яга-Баба вважалася
Loading...

 
 

Цікаве