WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Біологічна безпека. Найпоширеніші інфекційні захворювання - Реферат

Біологічна безпека. Найпоширеніші інфекційні захворювання - Реферат

є також речі, які були у вжитку хворої людини, і її житло.
Особливе значення у профілактиці туберкульозу має соціальна профілактика, тобто комплекс заходів, спрямованих на поліпшення загального стану здоров'я населення. Складовими таких заходів мають бути нешкідливе виробництво, належні побутові умови, постійне поліпшення матеріального добробуту населення, регулярні медичні огляди широких верств населення тощо.
Туляремія - гостре інфекційне захворювання, що виникає внаслідок контактів з хворими тваринами - гризунами і зайцеподібними, а також внаслідок вживання води і харчових продуктів, вдихання пилу соломи,сіна, зерна і овочів, забруднених виділеннями хворих тварин. Найчастіше захворювання виникає серед сільського населення, мисливців, працівників звіроферм.
Захворювання має гострий характер і такі симптоми: лихоманка, висока температура, сильний головний і м'язовий біль, порушення сну. Основною ознакою захворювання є набрякання і біль у лімфатичних вузлах.
Туляремія належить до особливо небезпечних інфекційних захворювань, тому підлягає особливому нагляду з боку органів санітарно-епідеміологічного контролю.
Лікування захворювання здійснюється лише в умовах стаціонару протягом двох-трьох тижнів. Після захворювання людина набуває імунітету на все життя. Заходами профілактики туляремії є знищення гризунів у побутових приміщеннях, зерносховищах, захист від гризунів продуктів харчування, джерел водопостачання тощо, а також профілактичні щеплення, які дають імунітет до захворювання на 5 років.
Холера - гостроінфекційне захворювання з групи особливо небезпечних інфекційних захворювань. Збудником холери є холерний вібріон, який за сприятливих умов може існувати у воді й на харчових продуктах протягом одного-двох місяців.
На холеру хворіє лише людина. Сприйнятливість людини до захворювання дуже велика. Зараження може відбутися при вживанні забрудненої холерним вібріоном води або харчових продуктів. Спалахи холери за короткий період можуть охопити значні контингенти людей і мають характер епідемії.
Найхарактернішими симптомами холери є сильний пронос, що супроводжується блюванням і судомами. Лікування хворих здійснюється лише в умовах лікарні з дотриманням особливих протиепідемічних санітарних заходів.
Чума - гостре інфекційне захворювання людини і деяких тварин, яке так само належить до групи особливо небезпечних інфекцій. Основним джерелом мікроба чуми є гризуни, які живуть у природних умовах. Своєрідною ланкою, що призводить до переходу захворювання з природного осередку до свійських тварин і людини є блохи, які, насмоктавшись крові хворої тварини, стають заразними.
Людина може захворіти на чуму внаслідок контакту з хворою твариною (наприклад, при зніманні шкурки, розбиранні тушки), а найчастіше - від укусу зараженої блохи. Від людини до людини (при легеневій формі чуми) інфекція може передаватися повітряно-крапельним шляхом.
Завдяки використанню широкого спектра антибіотиків, протичумної сироватки, протичумного бактеріофагу наслідки епідемій чуми, які ще спостерігаються в окремих країнах Азії і Африки, є не такими вражаючими, як, наприклад, епідемії чуми в Європі у XIV ст., яка забрала з життя понад половину населення континенту.
Заходи профілактики захворювання на чуму - суворий контроль природних осередків цього захворювання, запобігання розмноженню гризунів, завезенню їх морськими суднами (існує навіть назва захворювання "портова чума"), вжиття спеціальних протичумних заходів, що передбачають дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, постійний медико-профілактичний нагляд за населенням.
Венеричні хвороби - загальна назва різних за збудниками хвороб, що об'єднуються за способом передавання - найчастіше статевим шляхом (можливе зараження і контактно-побутовим шляхом). Раніше до венеричних хвороб зараховували лише чотири захворювання: сифіліс, гонорею, м'який шанкр і паховий лімфогранулематоз. Проте з розвитком медицини до венеричних хвороб почали зараховувати комплекс грибкових захворювань, а також захворювань, які викликають найпростіші живі організми, вірусні захворювання.
Поширенню венеричних хвороб сприяють випадкові статеві стосунки. Понад 50 % заражень пов'язані зі станом алкогольного сп'яніння.
Наслідки венеричних хвороб, якщо людина не звернулася своєчасно по лікарську допомогу, дуже тяжкі - від появи ускладнень (імпотенція чоловіків і захворювання статевих органів у жінок) і безпліддя до інвалідності або смерті (сифіліс). Особливо небезпечні венеричні хвороби для людського плоду. Відомі випадки вродженої сліпоти, глухоти, ураження центральної нервової системи новонародженої дитини.
Засоби профілактики венеричних захворювань відомі всім, але не всі їх дотримуються.
Сказ - гостре інфекційне захворювання людини і тварин з ураженням центральної нервової системи. Збудник сказу - вірус, який може передаватися тваринам і людині.
Найчастіше джерелом захворювання на сказ є хворі собаки (90 % зареєстрованих випадків захворювання), коти - 6-7 % та інші теплокровні тварини (2-9 %), у слині яких є вірус. Тому небезпечний не лише укус тварини, а й потрапляння її слини на ушкоджені ділянки шкіри людини або на слизові оболонки рота, носа, очей.
На жаль, ефективних методів лікування сказу не існує, і на п'ятий-шостий день після початку захворювання людина гине.
Єдиним способом запобігання цьому захворюванню є щеплення. Інкубаційний період вірусу сказу - 40-50 днів, тому негайно після укусу тварини слід звернутися до лікарні і здійснити курс щеплення. Це єдиний спосіб уникнення смертельно небезпечного захворювання.
Список використаної літератури
1. Алкоголь і наркотики в Україні. 2000 рік / За ред. А. М. Вієвського. - К.. Наук.-метод, та клініко-реабілітац. центр з проблем хімічних залежностей МОЗ України.
2. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. - Львів, 2000.
3. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екологи. - К.. Либідь, 1995.
4. Будыко М.И. Глобальная экология. - М.. Мысль, 1977.
5. Величковский Б.Т., Кирпичев В.И., Суравегина И.Т. Здоровье человека и окружающая среда. - М.. Новая шк., 1997.
6. Гігієна праці / А.М. Шевченко, О.П. Яворовський, Г.О. Гончарук та ін. - К.. Інфотекс, 2000.
7. Єлісєєв А.Т. Охорона праці. - К., 1995.
8. Кириллов В.Ф., Книжников В.А. , Коренков И.П. Радиационная гигиена. - М.. Медицина, 1988.
9. Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. - 2-ге вид. - К.. МАУП, 2000.
10. Лапт В М Безпека життєдіяльності людини. - К.. Знання, Л.. Вид-во ЛБК НБУ, 1999.
11. Малишко М.І. Основи екологічного права України. - К.. МАУП, 1998.

 
 

Цікаве

Загрузка...