WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Медична допомога в умовах автономного існування - Реферат

Медична допомога в умовах автономного існування - Реферат

змістилася, утворює виступ, а на її звичному місці утворюється западина. Якщо ніхто з оточуючих не знає техніки вправляння вивихів, достатньо обмежитися тугою пов'язкою навколо травмованого суглоба або накладанням шини для забезпечення непорушності суглоба.
Розтягування зв'язок визначають з виникненням різкого болю в момент пошкодження, рівномірній пухлині, яка утворюється на місці пошкодження, а також за обмеженістю руху в суглобі. Найперша допомога при такій травмі - накладання тугої пов'язки і прикладання до ураженого місця холоду.
Поранення. Будь-яке відкрите пошкодження, що супроводжується порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок, в умовах автономного існування небезпечне не лише через кровотечу, про що вже йшлося, а й можливість попадання в рану хворобливих мікроорганізмів. Тому найголовніше правило для людини, яка подає першу допомогу, - не торкатися рани! Забороняється обмивати або очищати забруднену рану, бо при цьому дуже легко пошкодити тканини і занести інфекцію. Краї рани змащують йодом або спиртом, а потім на неї накладать пов'язку, бажано стерильну. Якщо немає можливості накласти стерильну пов'язку, слід застосувати чисту тканину. При цьому забороняється торкатися тієї частини бинта або тканини, яка звернута до рани. За наявності сульфаніламідних препаратів, зокрема стрептоциду, або антибіотиків можна засипати рану порошком цих препаратів. Слід пам'ятати, що навіть невелика рана відкриває для хворобливих мікроорганізмів доступ всередину організму людини і наслідки такого надходження важко спрогнозувати.
Опіки виникають внаслідок впливу на тканини людини відкритого полум'я, гарячої пари і води, розпечених предметів, легкозаймистих рідин, хімічних речовин. Саме тому розрізняють хімічні і термічні опіки, хоча їх прояви майже однакові - ураження тканин людини на різну глибину і площу. Тяжкі опіки може викликати також пряма сонячна радіація, особливо в місцях з жарким кліматом.
При опіках І ступеня шкіра лише припухає і червоніє. Достатньо легенько протерти уражене місце спиртом і накласти асептичну пов'язку з протиопіковою рідиною або синтоміциновою емульсією, і симптоми опіку зникнуть дуже швидко.
При опіках II ступеня на шкірі з'являються пухирі, заповнені рідиною. Можна обмежитися тими самими заходами, що й при опіках І ступеня.
Найтяжчі опіки III і IV ступенів, коли пошкоджується не лише верхній шар шкіри, а й тканини під нею на різну глибину (підшкірна клітковина, м'язи, судини, нерви, кістки). Крім невідкладної допомоги у вигляді легких стерильних пов'язок при таких опіках потерпілому дають багато пити і вводять болезаспокійливі препарати (наприклад, промедол). Таким постраждалим необхідна термінова кваліфікована медична допомога.
Шок. Наслідком тяжких травматичних уражень, опіків тощо у людини є шок - особливий стан, який загрожує летальним результатом.
Сприяють шоку перевтома, переохолодження, значна втрата крові, нервове перенапруження тощо. Тіло людини у стані шоку холодне, бліде, пульс ниткоподібний з частими перервами, дихання майже не чутно, свідомість затьмарена. Основними засобами боротьби з шоком в умовах автономного існування є спокій і тепло. Постраждало-го необхідно покласти, давати багато гарячого чаю чи води, забезпечити обігрівання тіла. За наявності аптечки можна зробити ін'єкцію кофеїну, кордіаміну, морфіну, дати анальгетики.
Запаморочення характеризується раптовим зблідненням, появою холодного поту на обличчі та долонях. Людину в такому стані необхідно покласти, розстібнути комірець і дати понюхати нашатирний спирт. Після повернення свідомості людину треба напоїти гарячим чаєм або водою.
Ураження блискавкою. У легких випадках ураження блискавкою постраждалі скаржаться на головний біль, порушення рівноваги, світлобоязнь, відчуття печії в очах. У тяжких випадках одразу після травми настає втрата свідомості, порушуються слух і зір, на шкірі можуть виникнути так звані фігури блискавки у формі деревоподібних смуг червоно-бурого кольору - опіки.
Невідкладна допомога - штучне дихання і непрямий масаж серця.
Штучне дихання застосовують також при раптовій зупинці дихання. Найефективніший метод - "рот у рот". Потерпілого кладуть на спину і, очистивши рот, ніс і горло від крові, слини, блювотних мас тощо, негайно розпочинають штучне дихання.
При застосуванні штучного дихання до людини, яка втопилася, необхідно попередньо звільнити її легені від води, для чого людину кладуть животом на зігнуту в коліні ногу рятівника так, щоб тулуб і
ноги потерпілого звішувалися вниз, І натискають на спину лівою рукою, а правою притримують ноги потерпілого. Для полегшення доступу повітря в легені голову постраждалого максимально відхиляють назад. Відкривши правою рукою рот потерпілого і затиснувши йому лівою рукою ніс, рятувальник щільно притискається своїми губами до губ потерпілого і робить швидкий глибокий видих. Як тільки грудна клітка потерпілого піднялася (вдих), рятувальник дає їй можливість опуститися (пасивний видих) під власною вагою. Частота цього прийому - 12-14 рухів грудної клітини потерпшого за хвилину.
У разі відсутності у потерпілого пульсу паралельно із штучним диханням застосовують непрямий (закритий) масаж серця. Рятувальник кладе свою праву долоню на груди потерпілого в ділянці рукоятки груднини, а ліву долоню - зверху на праву і починає ритмічно натискати на груднину з частотою 50-60 натискань на хвилину. Одночасно другий рятувальник здійснює штучне дихання "рот у рот". Після 4-6 ритмічних натискань на груднину потерпілого необхідно робити перерву на 15-20 секунд для одного активного вдиху і одного пасивного видиху. Масаж серця потрібно виконувати так, щоб рятувальник використовував для цього всю вагу свого тіла, але не зламав при цьому ребра потерпілому.
Непрямий масаж серця і штучне дихання виконують доти, поки у потерпілого не з'являться пульс і дихання або явні ознаки смерті (трупне заклякання, синюшні плями тощо).
Список використаної літератури
1. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. - Львів, 2000.
2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.. Либідь, 1995.
3. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.. Мысль, 1983.
4. Єлісєєв А.Т. Охорона праці. - К., 1995.
5. Кириллов В.Ф., Книжников В.А. , Коренков И.П. Радиационная гигиена. - М.. Медицина, 1988.
6. Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. - 2-ге вид. - К.. МАУП, 2000.
7. Лапт В М Безпека життєдіяльності людини. - К.. Знання, Л.. Вид-во ЛБК НБУ, 1999.
8. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. - Суми. Університет, книга, 1999.
9. Проблеми техноприродних аварій І катастроф у зв'язку зрозвитком небезпечних геологічних процесів // Матер, наук.-техн. конф. - К., 1997.
10. Рудько Г.І., Кошіль М.Б., Бондаренко М.Д. Регіональний, спеціальний та локальний режими небезпечних геологічних процесів як основа зниження потенційного ризику техноприродних аварій І катастроф. - К., 1997.
11. Солтовський О.І. Основи соціальної екології. - К.. МАУП, 1997.
12. Ткачук В.Г., Хапко В.Е. Медико-социальные основы здоровья. - К.. МАУП, 1999.
13. Хижняк М.І., Нагарна А.М. Здоров'я людини та екологія. - К.. Здоров'я, 1995.
Loading...

 
 

Цікаве