WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила - Контрольна робота

Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила - Контрольна робота

природи, її важливість в житті людства, правильне застосування промислових технологій, які б забезпечували високу продуктивність праці з найменшою шкідливістю для природи.3
Перспективними є наукові розробки по використанню екологічно чистих джерел енергії, тобто енергії води, сонця, вітру, а також від спалювання та переробки сміття і промислових відходів.
Слід зазначити, як потрібні міжнародні організації, які б здійснювали контроль за виконанням кожною країною зобов'язань по охороні навколишнього середовища, контролювати правильність використання природних ресурсів, застосування технологій з різними очисними спорудами і фільтрами.
З розвитком цивілізації потрібно паралельно з новими технологіями постійно вносити корективи щодо екологічних проблем. В свідомості людей повинна бути, насамперед, екологія та небезпечні наслідки для людини, а вже потім високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. На території України зосереджено велику кількість екологічно небезпечних виробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2% території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% всього промислового потенціалу і відповідно 25% припадало забруднення природного середовища колишнього СРСР.
А причиною такої концентрації виробництв були низькі знання тодішнього керівництва розміщенням продуктивних сил і нехтування екологічною наукою щодо наслідків від діяльності на здоров'я населення.
Крім цього не зверталася увага на хижацьке ставлення людей до природи, її знищення призводило до значних порушень балансу тварин і їх вимирання, а це значило, що від цього значно скоротився раціон харчування населення.
Погані або непрофесійні знання екології та не усвідомлення наслідків від нерозумного втручання у природні процеси стали в підсумку знищення природних річок, створені штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води, що порушило природний водний баланс. Тодішні вчені не всі розуміли, що у природні процеси потрібно втручатися в розумних межах.
Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами та іншими отрутохімікатами, які негативно впливають на людське здоров'я, а також на птиці, тварини, водяні мешканці. На екологічні проблеми не звертали уваги, виділялося мало коштів на охорону природного середовища, а в більшості випадків, взагалі, не було ніяких витрат на екологію, вважаючи що весь час так буде. Але можливості природи самовідновлюватись небезкінечні, її потрібно допомагати в цьому.11
Заощадивши на екології, людство втрачає на своєму здоров'ї, якості і тривалості життя сьогодні та в перспективі.
1.2. Історія розвитку екологічних наук та безпеки життєдіяльності
Ще у сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, але проблеми охорони навколишнього середовища не було. Низький технічний рівень, слабкий розвиток науки і технологічних процесів, відсутність широкого застосування хімії, незначна чисельність населення планети не спричиняла такого спустошення природи, її забруднення навіть при хижацькому ставленні до неї.
Одним із перших, хто на межі 18 та 19 століть усвідомив необхідність цілісної оцінки природних комплексів, був німецький натураліст А. Гумбольдт. Він один із перших став на шлях вияву глибинних зв'язків між людством і природним середовищем. Цій проблемі він присвятив все своє життя і написав більше 600 робіт, які стали поштовхом до розвитку геології, геоботаніки, гідрології, грунтознавства, кліматології та багатьох інших наук наступними вченими.
Засновником екології та її зв'язок з людським буттям в сучасному вигляді вважається німецький вчений Е. Геккель, який визначив екологію та безпеку життєдіяльності, а також ряд інших наук, які вивчають тваринний, рослинний, сировинний світ як науки про загальну економіку природи. Він ввів і сам термін "екологія". Був ще ряд інших вчених, які доповнили екологічні та природоохоронні науки своїми працями.
Сутність природних комплексів висвітлювали праці Г. Ф. Морозова у 1912 році. А видатний вчений В. В. Докучаєв у першій половині 20 ст. створив вчення про грунт. У 1948 році англійським вченим А. Тенслі було введено поняття екосистеми і її сутність.
Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу. Одним з перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В. І. Вернадський. 5 (1863 - 1945).
Вчення цього всесвітньо відомого радянського вченого посідають особливе місце в історії екології та безпеки життєдіяльності населення, який створив вчення про біосферу та ноосферу, про нерозривність зв'язку людини з природним середовищем. Він працював у цьому напрямку з 1930 р. до 1945 року і основою вчення академіка була "жива речовина", до складу якої входять всі живі організми, що мешкають на планеті. До складу живої речовини В. І. Вернадський включив також і людину, розглядаючи природу і людське суспільство як одне ціле. Вернадський обгрунтував положення про те, що обрис сучасної Землі сформований людиною, і показав, що діяльність сучасної людини викликає рух основних хімічних елементів у масштабах, які порівнюються з природними циклами руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.
Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень та виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдине завдання - збереження рівноваги в природі та задоволення вимог умов життя, які весь час зростають.
Найбільшу роль у становленні сучасної екології відіграла публікація монографій із цієї наукової дисципліни американського вченого Ю. Одума в 1970-1990 роках. Взагалі, починаючи з 1950 року виник широкий фронт екологічних досліджень, у яких помітну роль відіграють й екологи України. Перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930 році при Інституті зоології і ботаніки Харківського державного університету. Це був лише сектор екології, який очолив В. В. Сташинський (1930-1940). Він раніше усіх підійшов до ідеї біогеоценозу, його праця "До розуміння біоценозу" створена у 1933 році єкласичною в області вивчення зв'язків між організмами в ценотичних системах.
Світове визнання отримали дослідження українських вчених І. Г. Підоплічка, Ф. А. Гриня, С. М. Стойка, П. С. Погребняка, Д. В. Воробйова і багатьох інших вчених, які працювали у 1940-1980 роках, розробляючи принципи раціонального природокористування, типологію лісів і інше.
Широку відомість отримали дослідження штучних лісів України, виконані О. Л. Бельгардтом у 1971 році, а також А. П. Травлєєвим у 1980-1985 роках - вчення про лісові підстилки та їх екологічну значущість.
38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1983 році створила Міжнародну комісію з навколишнього середовища та розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у
Loading...

 
 

Цікаве