WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБезпека життєдіяльності (БЖД), Охорона праці → 1. Психологічні фактори небезпеки. 2. Суїцид, засоби його запобігання. 3. Поняття дози радіоактивного випромінювання. Характеристики потужності дози ( - Реферат

1. Психологічні фактори небезпеки. 2. Суїцид, засоби його запобігання. 3. Поняття дози радіоактивного випромінювання. Характеристики потужності дози ( - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ "БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ"
1. Психологічні фактори небезпеки
У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності тощо.
Небезпечні фактори, зумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.
Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактора психофізіологічних небезпек, що не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних чи тимчасових..
Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії слід вважати:
1) недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);
2) порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внас-лідок Чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;
3) дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);
4) підвищена емоційність;
5) відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо).
Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:
1) недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напру-ження нервово-психічної системи, побоювання допустити помилку);
2) необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);
3) втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);
4) емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом/.
Діяльність людини можна поділити на дві категорії - фізичну та розумову.
Фізична діяльність - діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо).
Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.
Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об'єкт діяльності, внутрішні спонуки, а також співвідношення спонук і цілей людини, які вона хоче досягнути в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності спонукає або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існування без діяльності.
На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується мен-шими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності "значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, "ускладнюється прийом і переробка інформації, +виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, +зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні *напруження уваги, *неприйняття, *пам'яті, *велика кількість стресів, *малорухомість, *вимушена поза.
Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної по-рожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість; ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.
Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги - в середньому у 5 - 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму - втома, що з часом може пе-ретворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.
Люди, що займаються розумовою діяльністю, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.
Переважно люди розумової діяльності нездатні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 - 12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина, під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості.
Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напруженні певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості. Важкість праці - це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням. Напруженість, своєю чергою, характеризує рівень напруження центральної нервової системи.
На успіх діяльності особливо впливає стан людини. Будь-який вид діяльності викликає втому.
Втома - це зниження продуктивності діяльності через витрату енергетичних ресурсів організму людини.
Цей стан виникає через певне ставлення людини до праці, звички до фізичного та розумового напруження. Якщо таких звичок немає, то втома може настати ще до початку фізичного навантаження, на самому початку роботи. Втома після важкої, але потрібної людям праці, пов'язана з позитивним емоційним станом. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють силу, створюють можливість продовження діяльності. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпу роботи, а також зниження її якості.
Дослідження працездатності показало, що в перші дві години про-дуктивність праці зростає, досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома наступає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.
При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а пе-ріод нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не щезають до початку роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.
За наявності хронічної перевтоми
О погіршується продуктівність праці
О знижується опір органіму до інфекції
О зростає лабільність показників серцево-судинної системи
О підвищується сухожилкові рефлекси, пітливість
О часто зменшуєтся маса тіла
О збільшується кількість помилок, брак у роботі
Люди зі станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого
Loading...

 
 

Цікаве