WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРиторика → Культура ведення діалогу - Реферат

Культура ведення діалогу - Реферат


Реферат на тему:
"Культура ведення діалогу"
ПЛАН
1. Поняття діалогу
2. Правила ведення діалогу
3. Діалогічне красномовство
Висновок
Список використаної літератури
1. Поняття діалогу
Діалог (dialog) - двосторонній обмін інформацією між двома людьми, людиною та ЕОМ в вигляді питань та відповідей.
Монологічний і діалогічний тексти розрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють (О.І. Москальська).
Відмінності в структурі мовленнєвої ситуації визначаються розподілом ролей між учасниками мовленнєвого акту. Монологічний текст - це усне чи письмове мовлення однієї особи, інший учасник мовленнєвого акту - адресат, реципієнт*, або мислиться, або не відразу реагує (лінійний ланцюжок речень). Діалогічний текст репрезентує альтернативний ланцюжок, що утворюється чергуванням висловлювань двох чи декількох учасників мовлення.
В основі діалогу лежить діалогічна єдність: вираження думок та їх сприйняття, реакція на них, що знаходить відображення у структурі цього акту мовлення. Діалог складається з взаємопов'язаних реплік співрозмовників.
Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання - нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.
Основними ознаками діалогу є: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови.
Цілеспрямованість мовленнєвої дії в діалозі - це наявна чи прихована мета мовця (слухача) (повідомлення про щось, питання, наказ, порада, обіцянка і под.).
Для того, щоб досягнути своєї мети кожний із співрозмовників реалізує свій намір, спонукаючи партнера до певних мовленнєвих дій. Необхідною для діалогу є правила ведення розмови: а) повідомлення подається певними порціями; б) повідомлення відповідає темі розмови; в) співрозмовники роблять мовлення зрозумілим, послідовним.
Існує типовий набір смислових частин розмови:
1) установлення контакту із співрозмовником (зоровий - мовленнєвий, зоровий + мовленнєвий);
2) початок розмови;
3) розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки); кінцівка розмови.
Істотним для діалогу є той факт, що відповідач знає, про що йдеться, що дуже важливо. Саме знання ситуації і є тією ознакою, яка визначає граматичний лад усного діалогічного мовлення.
2. Правила ведення діалогу
Все наше життя триває у процесі діалогу: вдома, на роботі, під час відпочинку, навіть із самим собою. Для того щоб діалог дав позитивні результати, запрошуємо ознайомитися з такими правилами.
Правила для того, хто говорить:
o доброзичливість, повага до партнера, з яким спілкуєтесь;
o ввічливість, відсутність категоричності;
o скромність у самооцінках, ненав'язливість;
o орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту;
o постійне стимулювання зацікавленості партнера до проблем спілкування;
o логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій;
o підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті;
o вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером.
o враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо.
Правила для тих, хто слухає:
o не шкодуйте часу для того, щоб вислухати партнера;
o терпимо й шанобливо ставтесь до того, хто говорить;
o не перебивайте партнера, вислухайте його до кінця;
o дайте партнерові виявити себе в спілкуванні, стимулюйте його активність;
o використовуйте мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки того, хто говорить.
Дотримання запропонованих правил сприятиме безконфліктному спілкуванню.
Філософ-стоїк Епіктет пояснював, що під час розмови треба більше слухати, ніж говорити: "Недарма Бог дав нам один язик і двоє вух". Уміння слухати має першочергове значення для людського
спілкування. За статистичними підрахунками, час, який ми витрачаємо для контактів на роботі і вдома, розподіляється таким чином: 9 % - пишемо, 16 % - читаємо, 30 % - розмовляємо і 45 % - слухаємо (точніше, повинні слухати). Слухати - це не просто мовчати, це вміти зосередити й утримувати увагу на предметі розмови протягом усієї розмови.
Досвідчені, тактовні люди кажуть, що треба вміти мовчати взагалі про все, що має значення лише для тебе. Тому важливо, як писав Цицерон: "Не слід заволодівати розмовою, як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого. Навпаки, потрібно намагатися, щоб кожний мав у розмові свою чергу".
Українські прислів'я про спілкування.
o Треба знати, що і де казати.
o Гостре словечко коле сердечко.
o Говорить п'яте через десяте.
o Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто без ладу, то теж не затикай.
o Менше говори - більше вчуєш.
o Мовчанка гнів гасить.
Поради.
o Говоріть по суті й красиво.
o Говоріть лише тоді, коли є про що сказати.
o Говоріть коротко й точно.
o Говоріть, щоб вас чули.
o Не вживайте незрозумілих слів.
o Говоріть так, щоб вас цікаво було слухати.
o Менше жестикулюйте.
o Не читайте мораль у процесі діалогу.
o Прагніть тримати себе впевнено навіть у складній ситуації.
o Не піддавайтесь емоціям.
o Прагніть постійно контактувати з аудиторією чи опонентом.
3. Діалогічне красномовство
Діалогічне (полілогічне) красномовство формується не одним промовцем, а двома або кількома. Основні види такого красномовства: бесіда, дискусія, суперечка, диспут, нарада, прес-конференція, інтерв'ю, ділова гра, вечір запитань і відповідей, вікторина, "круглий стіл" тощо.
В умовах правової держави, коли авторитарний стиль змінюється демократичним, зростає роль конструктивного діалогу не тільки в . політиці та пропаганді, а й у інших сферах суспільного життя, зокрема в культурі, освіті. Невміння вести конструктивний діалог призводить до непотрібного протистояння і протидії сил, до гальмування демократичного розв'язання проблем.
Діалог як вид красномовства є дуже давнім. Великим майстром діалогічного ораторства був Сократ. У грецькій риториці мистецтво вести суперечку, полеміку називалось еристикою. Еристика є складнішим видом, ніж монологічне красномовство. Оскільки, як правило, учасникам діалогів і полілогів притаманні різні погляди, суперечливі думки й емоції, а це потребує неабиякої уваги співбесідників, підготовки, відповідного настрою, переконливих доказів, тактовності тощо.
У діалозі-полілозі може бути зіткнення учасників різних ідеологій, різних способів міркування, соціальних ролей, неоднакового життєвого досвіду, діаметрально протилежних душевних станів, різної міри вихованості, а в результаті все-таки треба дійти згоди і знайти прийнятне розв'язання проблеми. Тому оратори і педагоги, для яких також головною формою роботи з вихованцями є діалог-полілог, маютьвраховувати всі аспекти підготовки діалогу: мовний, логічний, психологічний, педагогічний, аксіологічний (оцінний), політологічний і соціологічний.
Еристика
Еристика (від гр. егізіікок - той, що сперечається) - це риторика діалогічного мовлення. Вона виявляється в таких жанрах, як:
дискусія, полеміка, диспут, дебати, суперечка.
Дискусія (від лат. аіясивкіо - розгляд, дослідження) - це об-говорення певної проблеми або групи питань чи одного дуже важ
ливого питання з метою досягнення істини. Мовно-жанрові ознаки дискусії добре простежуються у зіставленні її з полемікою.
Полеміка (від гр. ро1еті1со$ - військовий, ворожий) - це також обговорення певної важливої проблеми чи окремого питання. Проте якщо для дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки і зіставлення аргументів і контраргументів, то для полеміки головним є досягнення перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині. В дискусії протилежні сторони називаються опонентами, у полеміці - супротивниками, суперниками, конкурентами. У дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, угоду, злагоду; у полеміці - утвердження власного погляду, перемогу своєї позиції. Дискусія ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема дискусії формулюється заздалегідь або до початку дискусії. Учасники її почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, в результаті чого дискусія набуває логічного, зв'язного ! характеру. Мовні засоби дискутування мають бути прийнятними V' для всіх учасників дискусії, толерантними. Використання неперед-бачуваних засобів осуджується і може зупинити дискусію без висновків і завершення її. Натомість полеміка не дотримується таких
Loading...

 
 

Цікаве