WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРиторика → Доказ у публічному виступі - Реферат

Доказ у публічному виступі - Реферат

як навмисний софістичний прийом, коли, будучи не в силах довести висунуте помилкове (хибне) положення, оратор намагається зробити це за допомогою підміни тези або штучного переведення уваги публіки на інше питання.
Софістичні прийоми розраховані на те, щоб створитиподобу істинності хибної тези чи, навпаки, хибності істинної тези.
Якщо ви прагнете переконати слухачів у правильності того, про що говорите, то недостатньо буде сказати: "Це так і ось так". Не сподівайтеся, що аудиторія повірить вам лише тому, що ви про це говорите. Слухачі прийняли б ваші слова на віру лише в тому разі, якби ви були фахівцем з цього питання, і, отже, розумілися на тому, про що виголошуєте. Якщо ж ви не фахівець або хоч і фахівець, але торкаєтесь речей, які не мають нічого спільного з вашим фахом, то у слухачів можуть виникнути сумніви щодо правильності або правдивості того, що ви промовляєте. Для того щоб їх переконати, треба неодмінно потурбуватися про вагомі аргументи.
Аргументами, або доводами, називають такі висловлювання, з яких з необхідністю випливає істинність тези. Аргументи відіграють роль підвалин, на яких засновується будова доказу.
Судді, наприклад, оцінюють правильність думки прокурора та адвоката, насамперед, за ступенем значущості та цінності фактичного матеріалу. Тільки сила аргументів, їх переконливість мають значення для повного внутрішнього переконання суддів.
Особливо необхідні переконливі доводи на користь застосування тієї чи іншої статті кримінального закону.
Розв'язання стратегічного завдання аргументації передбачає дотримання низки логічних правил оперування аргументами. Правила ці такі: 1) аргументи доведення мають бути істинними, такими, що не підлягають сумніву;
2) істинність аргументів доводиться незалежно від тези;
3) необхідно, щоб аргументи не суперечили один одному;
4) у сукупності аргументи повинні бути достатніми для обґрунтування даної тези.
В античній риториці аргументи розподілялися на внутрішні, тобто логічні, та зовнішні: факти, документи та ін., які вагомо та переконливо діють самі по собі. Крім того, виділялися ірраціональні доводи. їх найбільш розповсюджені види: волання до жалю та симпатії; звернення до авторитетів, традицій, до почуття поваги; це так звані аргументи до співчуття, до особи, а не до сутності питання; вони використовуються замість об'єктивної оцінки злочину. Велике значення в таких випадках має красномовство оратора, його упевнений тон, пафос промови. Такі аргументи знаходимо в промовах Ф.Н. Плевако, напр.: "Плевако... згадавши слова обвинувача, сказав голосом, який йшов із душі в душу: "Вам говорять, що він високо стояв і низько впав, і в ім'я цього вимагають суворого покарання, тому що з нього повинно "спитатися". Але, панове, ось він перед вами, він, який стояв так високо! Подивіться на нього, подумайте про його розбите життя - хіба з нього вже недостатньо запитано? Пригадайте, що йому довелось перетер-піти в неминучому очікуванні цієї лавки і під час перебування на ній. Високо стояв... низько впав... адже це тільки початок і кінець, а що було пережито між ними. Панове, будьте милосердні та справедливі..." Так Ф.Н. Плевако захищав священика. Психологами доведено, що на процес переконання значний вплив здійснює суб'єктивне відношення слухачів до предмета промови.
Аргументи можуть бути викладені у вигляді фактів або свідчень. Особливу силу переконання має приклад. Він вносить у виклад чіткість, конкретність, збуджує зацікавлення.
Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Адже певна частина знань набувається не безпосередньо, шляхом спостереження або з власного досвіду, а й іншими способами. Отже, здебільшого знання опосередковано передаються людьми, які с фахівцями у тій чи іншій галузі.
Якщо ви доводите правильність того, що для слухачі в невідоме, то пошліться на авторитетного вченого або спеціаліста вданій галузі. Для того, щоб доказ був переконливим, ви повинні назвати ім'я та прізвище авторитетної людини, на яку посилаєтесь. Не досить сказати: "Багато визначних учених вважають, що..." або "Авторитетні вчені у цій галузі підтверджують, що...".
Особа, на яку ви посилаєтесь, мас бути авторитетом саме в даній галузі. Не можна, наприклад, посилатися на лауреата Нобелівської премії з фізики, обговорюючи питання національного доходу. Якщо навіть той фізик і висловлював свої погляди на ці проблеми, це ще не означає, що, будучи авторитетом у фізиці, він так само компетентний у питанні національного доходу.
Іншою формою доказу є аргумент, який побудований на взаємозалежності причини й наслідку.
У процесі доказів оратори часто припускаються таких помилок:
1. Порушення правила про істинність аргументів при зводить до логічної помилки (" хибна основа (підстава)" або "основна помилка (омана)"). Помилка "хибної підстави" має прямий зв'язок з іншою логічною помилкою - "випередженням підстави", коли робиться неправильне припущення, що аргумент (або теза) є істинним, в той час як це ще потребує доказу.
2. Недотримання другого правила аргументації призводить до логічної помилки - "хибне коло", коли теза доводиться за допомогою аргументів, останні ж обґрунтовуються тезою: "факти не залишають сумнівів у тому, що умови в країні є такими, якими вони в дійсності склались" . В цьому випадку і теза, і аргумент виявляються непідкріпленими, "висячими в повітрі".
3. Порушення третього правила аргументації призводить до помилки - "недостатність підстави". В цьому випадку наводяться доводи, з яких не повністю випливає теза, яка доводиться. Наприклад, питання про народжуваність частіше всього пов'язується в нашій країні з економічними заходами, зокрема, забезпеченістю житлом, дитячими закладами. Частка істини в такому поясненні є. Але як свідчить статистика, істина не тільки в цьому. Для вирішення даної проблеми необхідний цілий комплекс заходів, включаючи соціальні та виховні.
4. Доказ тези підмінюється оцінкою особи. Така помилка в логіці зветься доведенням ad hominern ("до людини"), її припускаються, наприклад, тоді, коли, доводячи тезу "він добрий оратор", посилаються на те, що він хороша людина, активний громадський діяч тощо. Такі аргументи характеризують дану особу, але не висунуту тезу.
Цієї помилки припускаються й тоді, коли, ігноруючи факти і логічні докази, аргументують свою промову виключно посиланнями на авторитети, цитати. Зовні така промова може виглядати дуже переконливо. Але тільки зовні. Посилання на авторитети - прийом, вартий уваги, але ним не слід зловживати. Передусім авторитет має бути безперечним не тільки для оратора, а й для слухачів. Широко застосовуються посилання на думки найвидатніших учених, письменників і громадських діячів.
Loading...

 
 

Цікаве