WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРиторика → Про ораторське мистецтво: якості оратора, слово, аудиторія - Реферат

Про ораторське мистецтво: якості оратора, слово, аудиторія - Реферат


Реферат на тему:
Про ораторське мистецтво: якості оратора, слово, аудиторія
?
ППлан
Вступ 3
1.Про якості оратора 5
а)Про голос ,жести, міміку, рухи тіла оратора 5
б)Про емоційність і красномовство 8
2.Про ораторське слово 12
3.Оратор і аудиторія 15
Висновки 16
Література: 19
Вступ
Ораторське мистецтво в найпростіших формах з'являється з виникненням людського суспільства. Дар слова, як кращий засіб вираження різноманітних процесів внутрішнього життя людини, як могутнє знаряддя підкорення своїй волі інших, як засіб живого спілкування, по своїй сутності став основою у твердженні могутності людини і людства.
Слово фіксує попередній розвиток суспільства й супроводжує його подальший прогрес.
Спочатку підпорядкування волі однієї людини іншій відбувалося несвідомо, у вилягляді прохання, безпосереднього вираження своїх потреб. Дар слова взагалі незначно відрізнявся від інших видів внутрішньої діяльності людини, що виражалась словом .
Лише пізніше, на вищому етапі розвитку людини і суспільства, з'явилася постійна потреба в слові, що повинне переконувати. Така властивість слова стала його відрізняти від простого вираження думки. Так виникла назва для позначення переконуючого дії слова .
Однак красномовство тоді щє не було мистецтвом. Воно було "більш даром природи, ніж плодом мистецтва" .
Красномовство стало мистецтвом в умовах рабовласницького ладу, що викликав необхідність і створив визначену можливість безпосереднього впливу на розум і волю співгромадян за допомогою живого слова оратора.
Ораторське мистецтво - живий процес, зумовлений духом часу. Виражаючи основні тенденції соціальної дійсності, віяння часу. Ораторське мистецтво висвітлює найважливіші, найбільш животрепетні соціально-політичні питання. Воно одночасно пропагандує рух науки і техніки, добутку усіх видів мистецтва. Ораторське мистецтво пропагандує як теоретичні знання, так і завоювання всенародної практики.
Чуйність до віянь часу, уміння швидко і правильно реагувати на важливі події сучасності - інші, не менш характерні риси і властивості ораторського мистецтва. Його найважливіша особливість - мобільність, оперативність, уміння вчасно прийти на допомогу широким колам суспільства для роз'яснення самих складних питань сучасності. Наше красномовство завжди і незмінно виконувало шляхетну роль порадника , його вчителя і вихователя.
1.Про якості оратора
а)Про голос ,жести, міміку, рухи тіла оратора
Ще в Древній Греції замислювались над силою звучного слова; слова групувалися по характеру їхнього звучання. А пізніше римські ритори й особливо Цицерон, що зв'язував характер звучання цілої фрази з ораторським подихом. У Росії М. В. Ломоносов писав, що крім вміння висловлюватись в оратора повинен бути ще чистий, звучний і приємний голос.
Сильний, але не різкий , не тріскучий чи хрипкий, а м'який і співучий голос - це природний дар, нічим не замінне надбання актора і художнього читця, диктора і, звичайно, оратора. Якщо при цьому оратор своїм голосом не зловживає, не відволікає звучністю своєї мови від її змісту, якщо подих, оратора вільно і легко керується, можна вважати, що він майстер своєї справи, тому що не кожного природа обдаровує музичним чи просто привабливим голосом.
Кожному пропагандисту й агітатору слід замислитись над цими фактами, вони не є другорядними для красномовства. Як часто, слухаючи публічну мову, кожний з нас відчуває, що оратор кричить, а не говорить, не приділяючи уваги не тільки на конкретний зміст власної мови, але і на те , що людей у невеликому залі не так багато, отже, варто говорити спокійніше. При цьому важливо дотримувати потрібний темп мови.
Погана мова надто повільна, немов позбавлена ораторської волі. Талановита ораторська мова пластична, емоційна, так сказати, внутрішньо, по своїй предметності й образності. І в такому випадку темпераментність мови не зовнішня, не показна , а реальна, правдива у відомій мірі естетична.
Крім видимої мови існує ще й мова прихована. Слухач завжди відчує невідповідність між прихованою мовою і видимими жестами. Уявіть собі, що хтось промовляє натхненні слова про те, як добре бути весною на природі, і супроводжує їх жестами; при цьому нерухомі м'язи обличчя різко контрастують з штучним натхненням мовця.
Жест - рух голови, тіла, руки або ноги, який візуально виражає те, що в мові передається словами. З цього випливає, що жести мають доповнювати мову і не виражати нічого іншого, крім того, про що говорить промовець. Правильні жести - природні і синхронні з нашою мовою. Штучні ж, як правило, вражають своєю неприродністю. Якщо ви надто багато дбатимете про їх доцільність, то скоріше саме тоді вони виглядатимуть неприродно.
Жестикуляція завжди загострюють увагу слухачів. Якщо промовець не робить ніяких рухів, то увага слухачів послаблюється. Але чи варто вправлятися в жестикуляції? Мені здається, що ні. Оратору не потрібно зловживати жестикуляцією, можливо, навіть відучитися від деяких зайвих жестів. Іноді промовці роблять такі жести й рухи тіла, які своєю неприродністю й незвичністю впадають у вічі і привертають увагу слухачів. Ті перестають слухати промовця і починають стежити за його жестами. Жести мають супроводжувати й доповнювати усне слово. Але вони не повинні привертати до себе більшу увагу, ніж сама мова. Однак уміння управляти собою, своїм емоційним станом, оскільки саме останнім зумовлюється часто надмірна жестикуляція людини, не означає, що треба взагалі уникати жестикуляції. Адже брак жестів у промовця справляє враження неприродної нерухомості. Йдеться в даному разі про те, що треба лише контролювати свої жести, уникаючи сторонніх, неприродних жестів, які притягують до себе надмірну увагу.
Вчені-психологи розрізняють чотири види жестів руками. Вказівним пальцем звичайно показують на певну особу або предмет, а також напрямок. Стиснутий кулак - це ознака наголошення на певному аспекті якогось питання. Долоня обернута догори, може мати кілька значень. Промовець пропонує слухачам зважити якийсь план або оцінити якусь дію. Долоня, обернена донизу, означає незгоду, презирство, відмову. Крім того, розрізняють три рівні, на яких можна жестикулювати:
нижній рівень (від попереку вниз),
середній (між попереком і плечима)
високий (від плечей угору)
Жести на нижньому рівні виражають думки й почуття, пов'язані з ненавистю, опором. Жестикулюють здебільшого в межах середнього рівня. Ці жести супроводжують більшу частину промови. На верхньому рівні жестикулюють, коли говорять про величні ідеали і коли звертаються до високих почуттів.
Положення тіла має бути природним. Не треба стояти, широко розставивши ноги, або, навпаки, виструнчившись. Викликає подив промовець, який рівномірно хитається, переносячи вагу тіла з однієї ноги на другу. Не потрібно також стояти заціпеніло, випнувши груди, ніби намагаючись справити враження неабиякої значущості своєїперсони. Плечі тримайте прямо, не відтягуйте їх назад, голову - рівно, не нахиляючи вперед чи вбік.
Рухи м'язів обличчя, особливо навколо рота й очей, свідчать про настрій і характер того, хто говорить. Деяким людям (наприклад лікарям, психологам, слідчим) ці малопомітні рухи можуть багато про що сказати. Для них вони мають неабияке значення. А взагалі для людини, яка звикла стежити за реакцією співрозмовника, дуже неприємно, коли він не виявляє ніякої реакції.
Будь-які рухи, пози, жести й міміка виправдані лише в тому разі, якщо вони не привертають до себе надмірної уваги. Якщо ж вони впадають в очі, то від-вертатимуть увагу слухачів від основного змісту промови.
б)Про емоційність і красномовство
Людська емоційність виявляється внутрішньо і зовні, нерідко дуже бурхливо й у визначених фізичних діях, міміці, а тим більше в мові і т.п. Але при цьому самі
Loading...

 
 

Цікаве