WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Софійний характер київського християнства - Курсова робота

Софійний характер київського християнства - Курсова робота

благодатного життя". Цьому мала сприяти "церковність", що обумовлювала непорушний зв'язок віруючого з християнською церквою та її обрядами. З цією метою дозволяються численні місцеві культи, в храмах здійснюються напівхристиянські-напів'язичницькі обряди, виголошуються спрощені і зрозумілі нещодавнім язичникам проповіді. Протягом XI - XIII ст. практикуються позацерковні елементи проводів померлого князя. Так, по-язичницьки було внесено до храму тіло навіть Володимира Великого. З нагадування цього ж погребального обряду, "сидячи на санях", тобто наприкінці життя, починає своє "Повчання" Володимир Мономах (1113-1125 рр.). Один з найбільш ревнивих прибічників візантійського православ'я - Феодосій Печорський (бл. 1008-1074 рр.) - започатковує типово синкретичний релігійний обряд "пропуску на той світ" померлого правителя з текстом молитви у руці.
В межах ідеологічних засад київського християнства здійснилася контамінація християнських і язичницьких божеств. Слов'янське верховне божество Род спочатку сприймалося як суперник християнського Бога-батька, але пізніше, близькі за значенням, ці образи злилися. Поганське свято Ярила злилося із святом Трійці, свято Купала- зі святом хрещення, образ бога-громовержця Перуна - з образом Іллі-Пророка, культ Миколи, своєрідно розвинутий на києво-руському терені, увібрав в себе елементи по-клоніння Велесу, язичницька Мокош злилася з Пара-скевою-П'ятницею. Богородиця-заступниця покргі^ ла своїм образом риси діви-долі,рожаниці, матері-землі. Звернемо увагу, що в культі Богородиці цього періоду взагалі мало християнського і на перших порах Володимирська ікона нагадувала, мабуть, для вчорашніх язичників напів'язичницькі риси жіночого божества. Потреба захисту від ворогів була однією з головних причин виникнення на старокиївсько-му грунті культу Спаса.
Під покровом нових релігійних образів і обрядів тривалий час існувала язичницька практика різного роду ворожінь, "закликів" померлих предків, постригів, причитань, позацерковної вінчальної обрядності. До XIII ст. кількість ритуальних предметів, що мали язичницьку символіку або поєднували в собі символи обох релігій, залишалася досить великою. Серед них значного поширення набули так звані амулети-змійовики, які на одному боці мали канонічне зображення Христа, Богородиці або святих, а на іншому - нехристиянський мотив, що представляв собою людську голову з волоссям у вигляді змій. Відомий золотий змійовик XI ст., що увійшов до літератури під назвою "чернігівська гривня", констатує співіснування канонічних іконографічних мотивів з язичницькими, що ще раз підтверджує синкретичний характер взаємодії християнства і народних вірувань в Київській Русі.
Заклопотана месіанським тлумаченням своєї ролі в наверненні язичницьких народів слов'янського світу до християн, Візантія досить чуттєво реагувала на відхід від православних канонів київського християн-ства. Не випадково більшість починань в церковному і культурному житті нещодавно наверненої в християнство держави не здобувають визнання Константинополя. Виступаючи наставниками для населення своєї країни, старокиївські вчителі християнства послідовно ігнорували вказівки грецької патріархії. Спираючись на софійну традицію у християнстві, вони сформували на києво-руському грунті синкретичний християнсько-язичницький слов'янський варіант релігійності. Саме тому, незважаючи на дедалі більш глибоке з плином часу розповсюдження ортодоксального християнства, в Київській Русі XI - початку XIII ст. формується власний, відмінний від західних і
181
східних взірців, релііійно-світоглядний ідеал, існує інша, софійна картина світу, згідно з якою розвивається і суспільна думка.
Таким чином, можна констатувати, що християнство в Київській Русі протягом X - ХШ ст. мало низку притаманних лише йому особливостей. Вони відрізняли його ідеологію і практику від тогочасних візантійської і римської церков, виходили з ідеалів, накреслених митрополитами Іларіоном і Климентом Смолятичем. В силу певних суспільно-історичних, богословсько-філософських і канонічно-правових обставин, в процесі занепаду державності Руси-Украши князівської доби воно не знаходило свого продовження довгий час ні в самій Україні, ні серед народів, навернених у християнство Києвом.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Балагушкин Е. Г. Критика современннх нетрадиционних религий. Истоки, сущность, влияние на молодежь. - М., 1983.
Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1989.
Бхакти Веданта Сват Пробхунада. Бхагавад-гита - как она єсть. - Л., 1991.
Велесова книга: Легенди: Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. - К., 1995. - Кн. 1-4.
Григулевич Й. Р. Пророки "новой истиньї". - М., 1983.
Губаржевський І. Основи українського православ'я. - Чикаго, 1970.
Гуревич П. С. Нетрадиционнне религий на Западе й восточ-ньіе религиознме культи. - М., 1985.
Дорошенко Д. Короткий нарис історії християнської церкви. - Вінніпег, 1970.
Жаль К., Вьідрин Д. Куда ведет пилигрим. - К., 1988. Запровадження християнства на Русі. - К., 1988. Зубарь В. М., Павленко Ю. В. Херсонес Таврический й рас-пространение христианства на Руси. - К., 1988.
Іларіон, митрополит (проф. Іван Огієнко). Українська церква: нариси з історії української церкви (у 2-х т.). - Вінніпег, 1982.
Ісаїв П. Звідки Русь-Україна прийняла християнство? - Філадельфія, 1992.
Історія православної церкви в Україні: Збірка наукових праць. - К., 1997.
Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. - К., 1999.
Історія релігій в Україні: у 10 т. - К., 1997. - Т. 2.
Історія християнської церкви на Україні (релігіезнавчий довідковий нарис). - К., 1992.
Коструба Т. Нариси з історії церкви України X- XIII століття. - Торонто, 1955.
Кто созидает будущее? Размншления о двадцатом столе-тии. - Международное Сообщество Багаи, 1999.
Липківський В. Відродження церкви в Україні. 1917-1930. - Торонто, 1972.
Л. Рон Хаббард, Саентология. Основи мисли. - М., 1998.
Огієнко /. /. Українська церква. - К., 1993.
Павленко Ю, В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. - К., 1994.
Плічковський Н. Нарис історії української православної церкви. - Сидней, 1985-1988.
Поспеловский Д. В. Русская православная церковь в XX веке. - М., 1995.
Рыбаков Б. А. Язичество Древней Руси. - М., 1987.
Українська церква між Сходом і Заходом. - К., 1996.
Харишин М. В. Історія підпорядкування Української православної церкви Московському патріархату. - К_, 1995.
Харьковщенко Є. А. Софійність Київського християнства. - К., Наук, думка, 1998.
Чубатий М. Історія християнства на Руси-Україні. - Рим, 1965. - Т. 1,
Шуба О. Релігія в етнонаціональному розвитку України. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве