WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Пізні національні релігії. - Курсова робота

Пізні національні релігії. - Курсова робота

прогресивних шарів індійського рабовласницького суспільства. Послідовники джайнізму поклоняються 24 пророкам, останнім з яких був легендарний засновник джайнізму Ма-хавіра Вардхамана (VI ст. до н. е.), на прізвисько Джина (з санскр. - переможець); звідси назва джайнізму. Розповіді про Джина та його учнів склали канонічну релігійну літературу джайнізму (сіддханта).
Згідно з джайнізмом, Джина проповідував п'ять істин: не убий, не говори неправди, не кради, не прив'язуйся до земних речей, будь непорочним (для монахів). Джайнізм зберіг ряд елементів брахманізму: віру в перевтілення душ, вчення про карму, про періодичну появу пророків.
Джайнізм і буддизм заперечують кастовий устрій, вчення про індивідуальне позбавлення від страждань, святість Вед, брахманістські обряди. Обряди джайнізму передбачають поклоніння Джині як божеству, а також його учням, читання священних текстів, прилюдні сповіді. В наші дні робляться спроби модернізувати джайнізм, що виявляється в русі ануварт (моральне відродження суспільства), яке ставить за мету звільнити людину від вад виховання.
Ануварти проповідують реформаторські ідеї класовогосуспільства: виступають проти накопичення багатства і насильної експлуатації.
Сикхізм (18 млн) заснований Нанаком (1469- 1539 рр.), сином дрібного торгівця з касти Кшатріїв. Він народився у селі Тальванді в Пенджабі, що входив тоді до імперії Великих Моголів. Нанак розробив усі основні положення сикхізму і на тривалий час визначив характер общини. Релігійно-філософська система сикхізму протягом п'яти з половиною століть свого існування неодноразово змінювалася, але її догмати залишалися майже незмінними, так само як і в першій половині XVI ст., коли Нанак почав проповідувати своє вчення. Засновник сикхізму багато зробив для пропаганди своєї релігії: якщо повідомлення сикхістських авторів про його мандрівки до Мекки, Медіїіи, Багдаду не здаються достовірними, то, безсумнівно, він багато ходив по Пенджабу, де знайшов послідовників серед індусів і мусульман. Нанак був першим гуру секти: його наступники носили цей титул до кінця XVII ст., коли десятий ватажок сикхів Говінд радикально змінив характер общини й усунув посаду гуру. Вісім гуру, які йшли за Нанаком, розвивали його ідеї і не внесли до сикхізму кардинальних змін: тільки наступному судилося наповнити ідеологію общини новим змістом і надати їй нового характеру, хоча основні догмати релігії Нанака залишилися непохитними.
У гімнах, поемах, молитвах Нанака, які увійшли до "Грантх Сахіб" - "біблії" сикхів, його погляди викладено й систематизовано.
Центральне місце в філософії сикхізму посідає поняття Бога. Для доказу існування Бога ні Нанак, ні інші гуру не вдавалися до витонченої системи аргументації, як це робили ідеологи християнства у Європі або філософи іїадійських шкіл. Бог для віро-вчителів сикхізму був самоочевидною реальністю, тому ні їхня епоха, ні їхня аудиторія не вимагали доказів його існування. Нанаку не було потреби доводити існування того, що його слухачі вважали безсумнівним: коли йшлося про теологічні питання, він найчастіше приділяв увагу проповіді єдності Бога, що давало привід багатьом дослідникам вважати однією з важливих відмінних особливостей сикхізму його монотеїзм. "Суди про одного Бога, звідки бути іншому?" - постійно повторює гуру. Джерела сикхського єдинобожжя насамперед слід шукати в монотеїстичних традиціях самого індуїзму: релігія Нанака, яка вийшла з лона індуїзму, зобов'язана йому багатьма своїми доктринами. Важливим фактором, який вплинув на формування як монотеїстичних поглядів засновника сикхізму, так і багатьох інших ідей, що їх він впроваджував, були вчення таких середньовічних індійських мислителів, як Рамануджа (XI ст.), Нім-барка (XII ст.), Мадхва (XIII ст.), Чантанья (XV ст.).
Отже, пізні національні релігії є певною системою, що поширювалася у межах існуючих на той час держав і етнічних територій, їхня історія тісно по-в'язана з історією відповідних народів і держав. Частина з них передавала дещо з свого арсеналу наступним релігіям, деякі існують і тепер, певною мірою трансформувавшись і пристосувавшись до сучасних реалій життя. Вони передали естафету історичного розвитку релігійних уявлень на більш якісному рівні так званим світовим релігіям.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
БеленькийЛ. С. О мифологии й философии Библии. - М., 1977.
Библейский словарь / Зрик Нюстрем. - Торонто, 1985.
Гараджа В. Й. Протестантизм. - М., 1971.
Гелей Г. Біблійний довідник. - Торонто, 1985.
Тече Г. Библейские истории. - М., 1988.
Гордиенко Н. С. Современная православная церковь. - Л., 1986.
Горський В. Л. Адвентизм: історія і сучасність. - К., 1987.
Григулевт І. Р. Папство. Століття XX. - К., 1988.
Григулевич Й. Р. Инквизиция. - М., 1985.
Губман Б. Л. Современная католическая философия: чело-век й история. - М., 1988.
Дарманський П. Ф. Земні джерела "Святого письма". - К., 1985.
Енгельс Ф. Книга Одкровення // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 21.
Енгельс Ф. Селянська війна в Німеччині // Там само. - Т. 7.
Жизнь Будда, индийского Учителя Жизни. Пять лекций по буддизму. - Самара, 1998.
Ислам в истории народов Востока. - М., 1981.
Ислам. Религия. Общество. Государство. - М., 1984.
Ислам: Краткий справочник. - М., 1986.
Кааинин Ю, А. Модернизм русского православия. - К., 1988.
Каниткар В. П., Оузн К. У. Индуизм. - М., 1999.
Косидовский 3. Библейские сказання. - М., 1968.
Крывелев Й. А. Библия: историко-критический анализ. - М., 1983.
Кун Н. А. Легенды й мифы древней Греции. - М., 1989.
Лаоцзы. Обрести себя в Дао. - М., 1999.
Ленін В. І. Пробудження Азії // Повне зібр. творів. - Т. 23.
Маркс К. Об'яви війни. До історії виникнення східного питання // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 10.
Маркс К. Лютер як третейський суддя між Штраусом і Фейєрбахом // Там само. - Т. 1.
Маркс К. До критики гегелівської філософії права. Вступ // Там само. - Т. 1.
Максуд Р. Ислам. - М., 1999.
Мень А. История религии. Вторая книга. Пуги христианст-ва. - М., 1991.
Привалов К. Секты: досьє страха. - М., 1987. - С. 123.
Рижский М. Й. История переводов Библии в России. - Но-восибирск, 1978.
Рижский М. Й. Библейские пророки й библейские пророчества. - М., 1987.
Тантрический буддизм. - М., 1999.
Токарев С. А. Религия в истории народов мира. - М., 1982.
Толковая Библия, или Комментарии на все книги писання Ветхого й Нового завета. - Стокгольм, 1987. - Т. 1-3.
Фрезер Д. Д. Золотая ветвь. - М., 1980.
Фрезер Д. Д. Фольклор в Ветхом завете. - М., 1985.
Хоуп Дж., Лоон Б. В. Будда. - Ростов-на-Дону, 1997.
Шарден П. Т. де. Феномен человека. - М., 1987.
Шифман Й. Ш. Ветхий завет й его мир. - М., 1985.
Щекин Г. В. Религии мира. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве