WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Благодійна функціональність релігії - Реферат

Благодійна функціональність релігії - Реферат

Благодійна функціональність релігії

Сучасна ситуація в духовному житті України об'єктивно характеризується підвищеним науковим інтересом для такого феномену як релігія, розвитком наукових досліджень форм прояву і реалізації її функціональності. Це зумовлюється, в першу чергу, методологічним переосмисленням розуміння змісту самої релігії та її ролі у всіх сферах суспільства під впливом кардинальних світоглядно-ідеологічних змін в нашому суспільстві. Нині для пересічного громадянина релігія перестала бути проявом ворожої буржуазної ідеології, "опіумом для народу", або тільки сукупністю пам'ятників історичної та естетичної цінності. Без сумніву релігія стала досить важливим фактором соціальної взаємодії, що може суттєво впливати на процес стабілізації чи дестабілізації самого суспільства, динаміку його духовного розвитку. Більшість населення, як показують конкретно-соціологічні дослідження, розглядає знання про принципи організації та функціонування суспільства і релігії як суспільно-значимі і необхідні для людини, як важливий структурний елемент її соціалізації.

Цьому сприяє і те, що в умовах подальшого поглиблення інтеграційних та модернізаційних процесів глобального характеру і, разом з тим, загостренням глобальних суперечностей актуалізується проблема організації міжрелігійних комунікацій, а також вивчення закономірностей і тенденцій розвитку самих конфесій як на світовому рівні, так і на рівні локальних релігійних утворень.

При цьому потрібно не забувати і те, що в Україні будується не тільки ринкова економіка, а й, на превеликий жаль, ринкове суспільство, в якому все(матеріальне й духовне) має свою ціну, отже може продаватись і купуватись. Це призводить до того, що й людину починають розглядати як товар, цим самим руйнуючи цінності, які складались століттями й передавались з покоління в покоління.

В таких умовах релігія виступає складовою духовних сил, котра протистоїть утвердженню примату матеріального над духовним, знецінення останнього.

Загальновідомо, що в силу певних специфічних причин релігія є досить складним і багатогранним феноменом суспільного життя. Про це, зокрема, свідчить і той факт, що серед дослідників, які професійно займаються її вивченням, досі немає однозначного тлумачення самого поняття "релігія". У сучасному релігієзнавстві таких визначень нараховується більш ніж 300. Це вже саме по собі свідчить про складність такого суспільного явища, як релігія, різноманітність форм її функціональності. Цьому ще сприяє і те, що вона виступає в багатьох "іпостасях". Адже релігію можна розглядати і як соціальне явище, і як світогляд, і як ідеологію, і як форму задоволення духовних потреб, і як складову соціокультурного життя тощо. Саме тому можна стати свідком суперечки між людьми, котрі в методологічному плані є однодумцями, а розбіжності між ними пояснюються тим, що одні з них розуміють релігію, для прикладу, як світогляд, а інші - тільки як елемент надбудови.

Зрозуміло, що визначення поняття в будь-якій науковій сфері є в кінцевому підсумку результатом складного і тривалого процесу пізнання речей чи явищ. Тому саме поняття не може бути раз і назавжди визначеним, оскільки процес пізнання постійно продовжується, що дозволяє людству йти від визначень менш точних до визначень більш точних, які відповідали б історичному розвитку знань. Жодна конкретна наука не може обійтись без визначення власних понять і їх подальшого уточнення, оскільки завжди є потреба по істотних ознаках відрізнити явище чи предмети, що входять в обсяг даного поняття, від тих, котрі до нього не входять. Це слугує виявленню сутності явища чи предмета, більш адекватного використання тих чи інших понять.

Зумовлений ціленаправленою діяльністю людей, прогрес суспільства впливає і на зміст самої релігії, котра в історії виконує функцію "колективної пам'яті" цивілізації, забезпечує соціалізацію наступних поколінь, ретрансляцію відповідної соціальної інформації, а то й засобами благодійності допомагає вижити людям, котрі конче потребують опіки. Багато релігійних елементів самі по собі є досить стійкі, існували й існують протягом багатьох поколінь. Проте, чимало релігійних елементів є характерними лише для тієї чи іншої спільності людей (племені, етносу, нації), тієї чи іншої території (континенту, кліматичної зони), для того чи іншого історичного процесу. Саме їх наявність дозволяє дослідникам систематизувати, локалізувати їх в зв'язку з факторами їх стабільності. Це дає підставу говорити не тільки про існування релігій взагалі, а й про наявність багатьох їх різновидів. Відокремлюючи, аналізуючи і співвідносячи ці різновиди, можна знайти не лише загальні чи специфічні риси, але й виявити загальне, регулярне, унікальне в тих релігійних процесах, котрі відбуваються, визначити закономірності і варіанти розвитку цих процесів, описати і передбачити їх майбутнє.

Внаслідок відомих причин, ще зовсім недавно в нашому суспільстві релігія розглядалась як перекручене відображення дійсності у свідомості людей в ілюзорно-фантастичних образах , уявленнях, поняттях. Світоглядно-ідеологічні зміни, що відбулись і продовжують відбуватись в суспільстві, дозволяють відмовитись від розгляду феномену релігії через призму вузько-партійної ідеології і перейти на дійсно наукові позиції. Нині набуває розповсюдження точка зору, котрарозглядає релігію, як "позалогічне освоєння людиною своєї причетності до процесів, що відбуваються у Всесвіті, і перебувають під впливом якихось вищих сил"1. Тому релігія не є вигадкою людей, а виступає вираженням ірраціональної сторони духовної сфери особистості. Згадаймо, що причиною кризи раціонально-класичної філософської парадигми (початок XIX ст.) було ігнорування нею ірраціональної сторони буття особистості. Це зумовлювалось, в першу чергу, орієнтацією цієї парадигми на ототожнення основних характеристик світу зі специфічними характеристиками природи (механічний матеріалізм XVII-XVIII ст.) або "світового духу" (розуму) структурно адекватного природі (принцип "тотожності мислення і буття" німецької класичної філософії XIX ст.). Під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, ще на початку XIX ст. починає формуватись нова філософська парадигма, яка протиставляла раціоналізму ірраціоналізм, об'єктивізму - суб'єктивізм, натуралістичному сцієнтизмові -гуманізм, механічній унітарності буття - "вітальний" універсам "життєвого пориву". Ірраціональну сторону буття людини у специфічній формі відобразила і релігія, котра виступила засобом самовираження і самоутвердження особистості шляхом прилучення до трансцендентних сил.

В суспільстві релігія виконує функціональну роль, оскільки задовольняє цілий ряд суспільних та індивідуальних потреб. До числа найбільш загальних її функцій можна віднести суспільно-організаційну, ціннісно-регулятивну, комунікативно-трансляційну.

Забезпечуючи людей можливістю суспільного життя в громаді чи в церкві в цілому, релігія тим самим реалізує суспільно-організаційну функцію. Об'єднання віруючих відбувається не лише на основі спільності віри, але й на основі матеріальної діяльності, взаємодопомоги, благодійності.

Благодійність завжди виступала характерною рисою релігійності, її функціональним проявом. Це зумовлювалось тим, що завжди певна частина населення з особистої вини чи в силу зовнішніх обставин не може підтримувати життєздатність власними силами. Милостиня як первісна форма благодійності виникає в часи домінування міфологічного світогляду, існування ранніх релігій. Правда, функція опікування вільних злиденних верств населення в античності розглядається, в першу чергу, як обов'язок держави. Так, у давніх полісах Греції та Риму діяли притулки для хворих (носокомії), для сиріт (орфанотрофії), для дітей (брефотрофїї), для вдів (хіротрофії), для людей похилого віку (герантокомії). Держава в Давньому Римі опікувалась сиротами та дітьми бідняків, а також створювала будинки для їх виховання (аліментації). Не були в стороні від цієї діяльності і служителі релігійного культу. Для прикладу, жриця храму богині Гекати (м. Стратонікс) здійснювала грошові роздачі незаможним громадянам міста в перший день місяця, який називався "імператорським днем".

Loading...

 
 

Цікаве