WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Біблійна археологія - Реферат

Біблійна археологія - Реферат

Десятки тисяч таких табличок знайдені у руїнах палаців, храмів та осель. Таблички, прямокутні чи, що трапляється рідко, у формі шестигранника, розписували клиноподібними знаками. На них писали, коли цегла була ще м'якою, а потім випалювали, що забезпечувало їх збереження протягом тисячоліть.

Остатки 8 в. до Р.Х. из Самарии, хозяйственные документы, где перечисляются поступления вина и масла в царское хозяйство из окрестных поселений

Тексти, написані на м'якому матеріалі – папірусі, пергаменті та дереві, досліджуються іншими допоміжними дисциплінами біблійної археології – палеографією та папірологією.

Папірологія, яка вивчає написи на папірусі, виділена у окрему дисципліну, враховуючи те, що, по-преше, надто велика кількість знайдених папірусів, а по-друге, більшу частину з них поєднує країна походження – Єгипет. Завдяки сухому клімату долини Нілу зберіглося безліч папірусів, серед них ті, які мають важливе значення для біблійної археології – наприклад, папіруси іудейської колонії на острові Елефантина.

Палеографія вивчає тексти, які виконані на пергаменті, шкірі, дереві та корі дерев. У записах на шкірі збереглися лише окремі фрагменти текстів, та й ті переважно з Єгипта, де вони уцілили лише завдяки сухому клімату. Набагато більше рукописів збереглося на пергаменті - шкірі, яка спеціально оброблена вапном. Починаючи з епохи елінізму, пергамент завдяки своїй довготривалості стає найважливішим матеріалом для писання, на якому, окрім усього іншого, були записані книги Старого Завіту. А об'єктом палеографічного дослідження, найбільш важливим для біблійної археології, є, безумовно, рукописи Мертвого моря.

Завдяки своїй міцності пергамент можна було застосовувати для написання текстів неодноразово. У такому випадку його основний текст змивали та писали на нього новий. Такі манускріпти мають назву палимпсести. За допомогою сучасних технічних засобів початковий запис зазвичай можна легко відновити.

До найважливіших для біблійної археології написів на дерев'яних дошках слід віднести так звану табличку Г. Карнарвона, яку назвали за ім'ям англійського лорда, на кошти якого була організована експедиція, котра й знайшла табличку. На ній записаний один з варіантів передання про вигнання з Єгипту гиксосів, що стало початком поневолення ізраїльтян.

Тексти, що вивчаються трьома вищеназваними дисциплінами, бувають різного характеру. Це хроніки й аннали, де переважно щорічно або у певній хронологічній послідовності фіксувалися найбільш важливі події, що відбувалися за часів того чи іншого правителя або видатні факти, які літописці вважали необхідним відмітити; це навчальні та священні тексти; це біографії та витяги законів; це усілякі декрети, політичні та торгівельні договори, постанови на надгробні написи.

Нумізматика – наука про монети.

Засновником систематичного дослідження в області нумізматики вважають І. Еккеля, який видав у 1792-1798 рр. у Відні восьмитомну працю "Наука про древні монети". Для біблійної археології одним з найважливіших відкриттів у області нумізматики є знаходження так званої Лепти Пілата, відомої раніше лише з зображення на Туринській плащаниці.

Персидский дарик

Динарий Кесаря

Монета Ирода Агриппы II

Монета Колосс

Сфрагістика вивчає древні печатки – здебільшого за їхніми відбитками. Для біблійної археології найбільш цікавими є відбитки печаток на фрагментах посудин епохи Поділених царств – печатки з Самарії, на яких теофорні імена власників поступово змінюються язичницькими, що характеризує релігійну ситуацію у царстві Ізраїльському.

Древние печати

Перстень с печатью и египетские печати в форме скарабеев

Палеоботаніка – дисципліна, що вивчає древню флору. Результати досліджень пилку рослин у тканині Туринської плащаниці стали ще одним доказом її справжньості.

Палеозоологія – дисципліна, що вивчає древніх тварин. Завдяки їй ми набагато удосконалили свої уявлення про світ, у якому жили учасники священної історії.

Етнографія (палеоетнографія чи етноархеологія) – наука, що вивчає народи, їх побут та культуру. Для біблійної археології етнографія є допоміжною наукою у тому розумінні, что відомості про побут, звичаї та культурно-історичні стосунки неспоріднених сучасною цивілізацією народів використовуються для реконструкції тих самих категорій людського буття народів Біблії, які знаходилися на східному ступеню розвитку.

Игральная доска из Ура с двумя наборами игральных камешков ок 2500 до РХ

1. ПЕРІОД ПРАОТЦІВ

Свідоцтва книги Буття про побут та духовне життя перших людей знаходять безліч археологічних підтверджень. Так, слова Писання про те, що ще на початку життя праотців виникло кочове скотарство (Бут. 4, 20), підтверджується археологічними знахідками.

Землеробство, що виникло у той самий час, створило можливість для будівництва міст (Бут. 4, 17). Знайдення струнних та духових інструментів, які також належать до кам'яного віку, підтверджує біблійне свідчення про їх виникнення у початковий період людської історії (Бут. 4, 21). Саме люди кам'яного віку створили усі види музичних інструментів – ударні, струнні та духові. Поблизу Чернігова у житлі з кісток мамонта були знайдені предмети, які складали найдавніший оркестр: дві кістяні довбешки, шумовий набірний наручник з п'яти кістяних пластин та молот з рогів північного оленя. Слова Священного Писання про винайдення у той час багатьох знарядь (Бут. 4, 22) знаходять своє підтвердження у тому, що знаряддями тих далеких часів людина проводила навіть трепанацію черепу – для лікування пухлин і переламів. Докази таких операцій простежені у Європі ще в мезоліті. Про успішність цих операцій свідчить те, що краї рани на черепі добре загоїлися – тобто людина ще довго жила. Святоотецьке тлумачення згадки у Бут. 4, 22 Ноеми – як винахідниці прикрас, підтверджується фактом наявності у суспільстві кам'яного віку різноманітних прикрас: кам'яних, металевих, кістяних. У той же час виникає татуювання і фарбування тіла. Браслети і каблучки доповнювалися вишуканими зачісками, які жінки фіксували за допомогою цегли. Під час розкопок трипільських поселень часто знаходили якісь незрозумілі "станки" з обпаленої цегли – з овальною заглибиною у верхній частині. Розгадка ж їх застосування була знайдена у Єгипті – саме такі підставки, вирізьблені з дерева у вигляді півмісяця, використовували замість подушки, щоб під час сну не зіпсувати зачіску.

Існування у перших людей сім'ї, про що свідчить книга Буття, підтверджується багатьма археологічними свідченнями. Більше того, багато вчених, виходячи з безперечного факту наявності парного шлюбу у всіх відомих науці реліктових спільнот, вважають, що індивідуальний шлюб існував у людському суспільстві споконвіку – як про це і говорить Священне Писання.

Раніше наука вважала людей кам'яного віку мандрівними дикунами, нині ж, на підставі багатьох археологічних даних, можна стверджувати, що образ життя цих людей, що створювали певну, здебільшого вельми струнку систему осель і поселень, значно ближчий до нас, ніж здавалося раніше. Яскравий тому приклад – оселі древніх мисливців у Костенках. Складна система цього поселення свідчить про існування певного внутрішнього устрою, спадкованого від попередніх поколінь.

Однак, якщо археологія дає підтвердження лише загальній картині життя праотців, то детальні відомості про первісні події людської історії – перебування в Едемі, гріхопадіння та потоп, дає допоміжна дисципліна біблійної археології – палеоетнографія. Справа в тому, що передання усіх архаїчних народів землі тією чи іншою мірою зберігали спогади про ці події. Так, у різних народів є передання про золотий вік, згаданий у "Теогонії" Гесіода. У шумерській поемі про блаженний стан перших людей говориться:

"У стародавні часи не було змій,Не було скорпіонів, Не було гієн і не було левів, Не було ані диких собак, ані волків,Не було ані ляку, ани ужасу,І людина не мала ворогів".

Ті самі народні передання зберегли пам'ять про древо життя, плоди якого давали безсмертя. Індійці називали його калпанкшам, перси – гом, араби – туба, майя – кейба, греки – лотус, германці – иггдрасіль.

На асирійських скульптурних пам'ятках постійно зустрічається древо життя, іноді оточене колом царственних осіб, що поклоняються йому (мал. 1), чи крилатими духами.

У інших народів древо життя часто зображувалося на погребальних пам'ятках, або навіть на печатках (мал. 2).

Передання більшості народів світу містять повіствування і про падіння перших людей. Ось як сказано про гріхопадіння людей і подальше викривлення їх природи у "Реченіях Іпусера" (Єгипет, XVIII ст. до Р.Х.): "О, якщо б Він виправив їх сутність у першому їх поколінні! Нехай знищив би він гріх, простягнув руку проти нього! Знищив би ім'я та нащадків його! (тобто гріха) Люди ж бажали народжувати для нього (для гріха), і трапилося нещастя. Нужденні на усіх шляхах. Ось що сталося".

Loading...

 
 

Цікаве