WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Біблійна археологія - Реферат

Біблійна археологія - Реферат

Має історичні паралелі в інших семитичеських культурах і існування інституту Суддів – правителів народу. У Карфагені, жителі якого називали себе "кнааним" (тобто ханаанеї), центром законодавчої діяльності була Вища рада, що складалася з аристократів. На ньому головували суффети (судді) – так само, як і в метрополії – у Тирі. Їх було двоє, обиралися з аристократичних прізвищ, і могли бути вибрані необмежене число разів.

Соціальний уклад часу Суддів цілком відбитий поселеннями того часу, угрупованням їхніх будинків і розташуванням самих поселень: гебер (родина) 4-5 чіл. (будинок); групи з 2-3 будинків – бейт-аб (прізвище) ~ 20 чіл. Це – більші батьківські родини, що складалися із трьох-чотирьох поколінь нащадків одного батька, що володіли наділом родової землі, що відповідали за злочини, чинені їхніми членами, і т.д. Кожний індивід був нерозривно зв'язаний зі своєю великою родиною, родом і плем'ям, і тому повне позначення вільної людини складалося з особистого ім'я, по батькові, назви великої батьківської родини, назв роду й плем'я. Село – 30-300 чіл. – мишпаха (клан), або батьківський род, у колективній власності якого була земля. Род мав загальні свята й загальне місце поховання, його члени були зв'язані обов'язком кровної помсти й взаємодопомоги, майно повинне було залишатися в роді, неодмінним атрибутом якого була загальна генеалогія. Група поселень – шебет (коліно).

Раннеізраїльські поселення цього часу були малі й не були укріплені. На ранньому етапі лише Гило мав оборонну стіну, що складалася з окремих сегментів і охоплювала частину великого селища.

Знайдені в ранніх ізраїльських містах і селищах господарські спорудження, такі як цистерни й зерносховища, продовжували традицію, вироблену в Ханаанє ще в середнім бронзовому столітті. Розвиток землеробства, що з'явилося однієї з основних форм адаптації ізраїльтян в умовах зайнятих територій, документовано свідченнями великих зернових запасів і створення спеціальних терас на схилах з їхнім розчищенням, що супроводжувалося відомістю лісів.

Відомості про культову практику ізраїльтян цього періоду вбогі. Навіть на місцях, де біблійні тексти відзначають наявності святилищ або вівтарів, залишки їх або не збереглися, або представлені досить невизначеними знахідками. Так центральна частина Сілома, де після завоювання Ханаана була поставлена скинія Завіту, зруйнована ерозією й пізньою забудовою. Але тут засвідчене існування святилища починаючи з пізнього бронзового століття, зв'язаного, швидше за все, з напівкочовими скотарями, оскільки слідів осілого поселення того періоду на пагорбі не виявлено. Залишки незвичайних конструкцій зі слідами жертвоприносин на горі Гевал ідентифіковані як вівтар, споруджений Ісусом Навином.

У центрі району ізраїльських поселень на Самарійських пагорбах знайдене відкрите культове місце у вигляді кільця з каменів близько 20 м діаметром. Центр вільний і призначений, можливо, для священного древа. У східного краю кільця великий "стоячий камінь", проти нього – брукована площадка для жертвоприносин. На ній унікальна знахідка – бронзова статуетка довжиною 18 див, бик – може бути, ремінісценція золотого тельця, що згадується в Біблії у зв'язку з Результатом і храмами, спорудженими у Вефіле й Дане. Статуетки бика відомі в ханаанейській культурі (в Асорє й Угаритє), швидше за все, і згаданий екземпляр відлитий у ханаанейської майстерні, але використовувався ізраїльтянами північних Самарійських пагорбів. Те ж можна сказати про бронзову статуетку сидячої богині ханаанейського типу, знайдено на ритуальній площадці XI в. до Р.Х. в Асорє. Археологічне підтвердження також деякі окремі епізоди книги Суддів. Суд. VI, 3-11 повідомляє про те, що з побоювання грабіжників – мадіанитян зайорданські коліна ховали свій урожай. Повідомлення підтверджується знахідкою в зайорданському Кириаф-Сефере підземного зерносховища часу Суддів.

Руйнування Авімелехом Сихема за гроші взяті зі святилища Ваала (Суд. IX, 4,45) підтверджується розкопками Зелліна (1913-1914 і 1926-1928 р.), у ході яких було виявлено, що Сихем дійсно був спалений біля 1100 р. до. Р.Х.

Розкопки які проводилися у 1922-1923 р. В.Ф. Олбрайтом підтвердили факт спалення Гиви Веніамінової біля 1150 р. до Р.Х. (Суд. XX, 37-38). На думку того ж Олбрайта – Гарним прикладом чесності є список левитских міст в Іс. Нав. XXI і 1Пара. VI, що Велльгаузеї, а за ним і більшість критиків уважали штучним продуктом уяви деяких посліплених письменників. Уважне вивчення списку у світлі відомих археологічних фактів установило, що список цей набагато древніший... Жодне місто із цього списку не було засновано після середини X ст. до Р.Х., хоча деякі ставляться до більше раннього часу". Карта цих міст представлена на малюнку.

Одночасно з Олбрайтом вели дослідження у Святій Землі й датські археологи. В 1922-1931 роках вони розкопали Сілом, де під час Суддів перебував духовний центр ізраїльських колін (Суд. I-IV). Ці розкопки пояснили, чому після смерті первосвященика Ілія Самуїл пішов із Сілома, а служіння, можливе лише в скинії Завіту, відбувалося у священному місті Номве (1Цар. XXI, 1-6). В XI ст. до Р.Х., тобто під час подій війни з філистимлянами, і узяття ними ковчега Завіту місто було повністю спалене. Ця знахідка пояснює й наступні слова пророка Ієремії: "Підіть же на місце Моє в Сілом, де Я колись призначив перебувати Імені Моєму, і подивиться, що зробив Я с їм за нечесття народу Мого Ізраїлю" (Ієр. VII, 12). Кількаразові вказівки книги Суддів і Першої книги Царств про те, що в часи Суддів і на початку правління царя Саула залізними знаряддями у Святій Землі володіли лише філистимляне, були підтверджені в 1940-х роках розкопками Дж. Райта й Н. Глюка, що показали, що аж до XI в. до Р.Х. залізо хоча й було відомо в Палестині, що придушує частина його знахідок зроблена на території філистимлянського пятиграддя, а із часу твердження держави Саула воно входить у загальне вживання – від часу раніше Давида нам відомо лише один залізний ізраїльський виріб – клевец із цитаделі Гар-Адира у Верхньої Галилеї.

Той же Дж. Райт знайшов археологічне пояснення свідчення Св. Писання про те, що в часи Суддів "ковалів не було у всій землі Ізраїльської, тому що Філистимляне побоювалися, щоб Євреї не зробили меча або списа. І повинні були ходити всі Ізраїльтяни до Філистимлян вигострювати свої сошники, і свої заступи, і свої сокири, і свої кирки, коли зробиться щербина на вістря в сошників, і в заступів, і у вил, і в сокир, або потрібно рожен поправити" (1Цар. XIV, 6). В 21-м вірші стоїть слово "пйм" зміст якого раніше був невідомий. Дж. Райтом були знайдені филистимські гирьки з написом "пйм". Вага гирьок – 2/3 сикля. Таким чином, "пйм" – плата сріблом, що ізраїльтяни давали ковалям філистимським. Сума в 2/3 сикля срібла (біля 7,5 г) була таки великий, і тому можна затверджувати, що ізраїльтяни перебували не тільки в політичному, але й економічному підпорядкуванні у филистимлян.

Знайшло своє підтвердження іменування кн. Суддів Ваалов і Астарт у множині (Суд. II, 13). Ханаанеї почитали безліч проявів Ваала, що зображувався у вигляді конічного каменю, присвяченого Сонцю, і встановлювалися на висотах. Поруч із висотою Ваала перебував звичайно гай його особою Астарти, символом якої був Місяць. Цим також пояснюються викриття пророками ізраїльтян за прихильність до висот і гаїв. На мал. 3 представлене зображення Ваала з Рас-Шамри, на мал. 4 – зображення Астарти.

В історії судді Аода стало зрозуміло, чому ніхто не перешкодив йому вбити моавитського царя Еглона в "прохолодній світлиці, що була в нього окремо" (Суд. III, 20): на древньому Сході літній будинок – алійя – улаштовувався найчастіше над вхідними у двір воротами й з окремим виходом на вулицю. Це було чоловіче приміщення з вікнами, для бесід і важливих справ – ніхто зі сторонніх входу туди не мав, а піти з нього непоміченим було неважко.

6. ЦАРСТВО ДАВИДА ТА СОЛОМОНА

Попередньому Давидові держава Саула мало залишила після себе археологічних пам'ятників: і в силу своєї недовговічності, і в силу тої обставини, що народ Ізраїлю усе ще залишався союзом бідних землеробських племен. Єдиними серйозними знахідками, що ставляться до цього часу є такі.

В 1922 році В. Ф. Олбрайт знайшов у п'яти кілометрах до півночі від Єрусалима руїни Гіви, столиці Саула. Розкопки показали, що це було міцне укріплення, проста й сувора за конструкцією, але зовсім неприступна (мал. 1). Її захищали кутові вежі й дві лінії стін з кам'яних блоків. Серед руїн знайшли величезну кількість бронзових наконечників стріл і кам'яних снарядів для пращ. Учені встановили, що руїни належать до другої половини XI століття до Р.Х., тобто до часу правління першого царя Саула.

Loading...

 
 

Цікаве