WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Генезис релігії, її ранніх форм - Реферат

Генезис релігії, її ранніх форм - Реферат

Тотемістичні елементи увійшли до складу всіх сучасних релігій. Особливо відчутним є вплив тотемізму в індуїзмі, де чимало тварин вшановуються як священні. Найпочесніше місце з-поміж них посідає корова. Залишки тотемізму знаходимо і в християнстві. Святий Дух зображується у вигляді голуба, Ісуса Христа називають Агнцем Божим. Дослідники вбачають зв'язок ритуального з'їдання тотема з таїнством причастя.

Рільницький культ. Це поклоніння двійникам тих чинників природи, які впливають на врожаї. Приміром, канадські індіанці ірокези, які жили на території сучасних Квебека і Монреаля, ушановували чотирьох головних духів: землі, бобів, кукурудзи і гарбуза, які, за їхніми уявленнями, були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображувала у вигляді трьох сестер, одягнутих у листя відповідної рослини. Поряд із духами-жінками вшановували також і духів-чоловіків (сонце, дощ, вітер), але вже як другорядних. З розвитком матріархату (приблизно 8 тис. років тому) основним видом виробничої діяльності стало мотичне рільництво. Тому жінки, відіграючи головну роль у господарському житті, вийшли на перші позиції і в інших галузях діяльності.

Можна виокремити такі риси цієї релігійної системи:

1. Ушановування рільницьких духів як головних. Багато народів (вавилоняни, єгиптяни) гадали, що на врожай впливають Місяць і планети, а відтак поклонялися і духам цих об'єктів.

2. Керівна роль жінки в релігії. Те, що рільницький культ є своєрідною хліборобською релігією, виявлялось у двох аспектах: найголовніші духи зображались у вигляді духів жіночого роду, а найважливіші обряди виконували жінки.

3. Людське жертвопринесення як система. Люди гадали, що врожай є вдячністю духів за жертвопринесення. Тому первісні ратаї намагалися свої дари духам зробити дорожчими й ціннішими. Так виник мотив необхідності людського жертвопринесення.

4. Ідея смерті та воскресіння певних духів. Спостерігаючи життєвий цикл рослин, люди помітили, що після "похорону" зерно "воскресає". Звідси походить уявлення, буцімто певні духи можуть тимчасово померти, а потім воскреснути.

5. Перенесення країни мертвих із землі на небо. Багато благ і неприємностей небо посилало ратаям: світло й тепло, дощ і вітер, сніг і град. Так склалося уявлення про те, нібито духи живуть на небі. За аналогією на небеса було перенесено й країну мертвих. Саме тоді вперше виникла ідея про життя душ у Царстві Небесному.

Рільницький культ широко репрезентований у сучасних релігіях. Серед християнських святих є захисник рільництва (Георгій), повелитель дощу і грому (Ілля-пророк). Із рільницького культу прийшли в християнство свята Різдва Христова (у минулому — свято народження духа Сонця) і Великодня (у минулому — свято воскресіння духа зерна).

Шаманізм. Евенкійською мовою "шаман" означає "несамовитий". Це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу — шаманів. Близько 6 тис. років тому розпочався перехід до патріархату. Це сприяло висуванню на керівні ролі в суспільстві, у тому числі і в релігійній сфері, чоловіків. Характерні особливості шаманізму:

  • поява професійних служителів культу, хоч шамани і не мали власної організації. Вони діяли в межах родоплемінного кола, підкоряючись ватажкам роду чи племені;

  • виокремлення головного об'єкта поклоніння — шаманських духів. Ці духи служили шаманові, виконували його доручення, допомагали розкривати таємниці, билися зі злими духами;

  • керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів-жінок різко зменшилася, їх відсунули на другий план духи-чоловіки. Жінки-шаманки були рідкісним, майже винятковим явищем;

  • використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох випадках шамани були нервово хворими. Поєднання нервової хвороби з професією шамана відбувалося двома шляхами. Іноді саме нервово хворі ставали шаманами через свою несхожість на інших і обмежену здатність до корисної праці; іноді — шамани ставали нервово хворими через сильні постійні збудження під час відправляння обрядів.

У тих народів Азії, Австралії та Америки, в яких збереглися залишки первісного суспільства, шаманізм існує й дотепер. У нашій країні шаманізму як релігійної форми нема.

3. Необхідність пояснення різних явищ природи й суспільного життя привела до появи міфології (від давньогрецького — "викладення стародавніх легенд"). Частина міфів релігійного характеру мала на меті дати пояснення певним культовим діям (обрядам, святам, ритуалам), а інша — відповісти на запитання про походження Землі, Сонця, Місяця, Зірок, про виникнення тварин та людей. Священні книги різних релігій здебільшого складаються з міфічних переказів. Класичним прикладом міфології є давньогрецькі міфи.

Перехід до землеробства і скотарства — найважливіша віха в історії людства — мав наслідком виникнення складніших релігійних уявлень, появу нових та ускладнення старих релігійних обрядів і свят. Поклоніння духам в образах тварин поступово витісняється антропоморфізмом — тобто уявленням про те, що духи мають людський вигляд. У землеробських народів складається культ бога, що вмирає та воскресає, в якому в релігійній формі відображається зміна пір року, зміна поколінь у людей та тварин, проростання рослин з насіння, а також уявлення про народження людини, її смерть та потойбічне існування душі.

Із занепадом первісної общини й розшаруванням суспільства з численного сонму духів виокремлюються наймогутніші представники надприродного світу — боги. З переходом від материнського роду до патріархального жіночі божества поступаються місцем чоловічим. Великого значення набуває культ предків — родоначальників племені, роду, сім'ї. У релігійній міфології на перший план висувається образ бога-батька, який відображав реальну владу голови великої патріархальної сім'ї. Поступово складається пантеон, в якому у своєрідній формі відображається земна соціальна ієрархія. Особливе місце посідає бог-покровитель наймогутнішого племені в союзі племен.

Поступово релігія використовується також для зміцнення впливу родової верхівки — вождів, старійшин — на рядових членів роду. Складається інститут жерців — професійних священнослужителів, які керували релігійними церемоніями та святкуваннями і здійснювали жертвопринесення на честь богів.

Однак ранні релігії ще не здатні були перетворитися на довершену систему. Нерідко окремі їх елементи існували в більш чи менш відокремленому вигляді. Так, окремі культи існували часом у межах навіть одного племені або союзу племен. У багатьох регіонах Африки, Азії, Південної Америки, а також в Океанії родоплемінні культи існують і нині.

Література

  1. Гараджа В. И. Религиеведение. — М., 1995.

  2. Історія і теорія релігії і вільнодумства. — К., 1996.

  3. Калінін Ю. А., Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: Підручник. — К., 1997.

  4. Лубський В. І. Релігієзнавство. — К., 1997.

  5. МеньА. История религии: В 2-х кн. — М., 1997.

  6. Основы религиоведения. — М., 1998.

  7. Радугин А. А. Введение в религиоведение. — М., 1996.

  8. История религии. — Ростов н/Д, 1996.

  9. Религиозные традиции мира: В 2-х т. / Пер. с англ. — М., 1996.

  10. Релігієзнавство / За ред. М. Ф. Рибачука. — К., 1997.

  11. Релігієзнавство / За ред. С. А. Бублика. — К., 1998.

  12. Релігієзнавчий словник. — К., 1996.

  13. Самыгин С. И., Нечипуренко В. М., Полонская И. Н. Религиоведение: социология и психология. — Ростов н/Д, 1996.

  14. Тихонравов Ю. В. Религии мира. — М., 1996.

  15. Угринович Д. М. Введение в религиоведение. — М., 1985.

Loading...

 
 

Цікаве