WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Генезис релігії, її ранніх форм - Реферат

Генезис релігії, її ранніх форм - Реферат

Реферат на тему:

Генезис релігії, її ранніх форм

План:

  1. Причини виникнення релігійних вірувань.

  2. Релігійні вірування та культи в примітивному суспільстві (анімізм, фетишизм, тотемізм, магія, рільницький культ, шаманізм).

  3. Антропоморфізм і релігійна міфологія.

  1. Існують різні концепції походження релігії — від богословських тверджень про споконвічність, богоданність релігії, про вродженість релігійних ідей та уявлень у людини до концепції виникнення й розвитку релігії під впливом умов соціального життя. Дані палеоантропології (науки про стародавню людину) свідчать про те, що пітекантропи та синантропи ще не мали здатності до членороздільного мовлення, а отже, і до абстрактного мислення і формування понять. Тому в них ще не могли виникнути передумови для відриву фантазії від дійсності, виникнення ілюзорних уявлень. Спірним є питання про існування релігійних уявлень у неандертальців. Безсумнівні ознаки виникнення релігійних вірувань дослідники вбачають тільки в кроманьйонців, яких уже можна цілком підставно іменувати homo sapiens (людина розумна). Це доводять, зокрема, поховання зі слідами обрядів, що свідчать про виникнення віри в надприродний світ, а також пам'ятки первісного мистецтва — живопису та скульптури, в яких знайшли відображення магічні ритуали тієї далекої доби.

Відчуття безсилля перед грізними й незрозумілими для первісної людини природними явищами особливо посилювалося під час стихійного лиха: виверження вулканів, землетрусів, повені, лісових пожеж, посух та інших подібних явищ. Безпорадність покликала до життя поклоніння грізним силам природи, привела у кінцевому підсумку до її обожнення. У релігійних віруваннях відображались також наївні уявлення первісних людей про навколишню дійсність, їхнє ставлення до тваринного та рослинного світу. Нарешті, релігійно-фантастичної форми набрали стосунки між людьми в межах родоплемінної спільноти. Отже, релігійні вірування й культи первісних людей складались поступово з різних, у тому числі й ілюзорних уявлень, а також зумовлених цим емоцій та дій.

2. Ранні, або родоплемінні, форми релігії поширені в деяких районах Азії, Африки, Австралії, Америки, Індії, Океанії. Це складний конгломерат місцевих традицій, обрядів і ритуалів, якими позначаються різні етапи людського життя (від народження до поховання), уособлення небесних і атмосферних явищ, релігійно-міфологічні уявлення. Племінним релігіям властиві:

  • поклоніння духам (природи, предків), яким спершу надавали зооморфних, а згодом — антропоморфних рис;

  • брак професійних служителів культу;

  • відправляння культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) на честь духів.

До ранніх форм релігії належать: магія, фетишизм, анімізм, тотемізм, рільницький культ і шаманізм.

Магія(від давньогрецького — ворожба) — віра в існування надприродних засобів впливу на навколишній світ. Магія посилює у свідомості людей віру в можливість вплинути на природу. Вона створює враження, що людина може змінити реальність не лише своєю працею (природним способом), а й особливими символічними діями, обрядами й ритуалами (надприродний шлях). За метою, яка ставиться перед чаклунством, магія поділяється на виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія погоди) та ін. Найпоширенішим видом була магія виробнича, яка, у свою чергу, мала кілька відгалужень: мисливська, рибальська, будівельна. З розвитком суспільства виникли нові види виробничої магії: рільнича, скотарська, гончарська, ковальська, навчальна, спортивна. Особливим різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово "табу" запозичено з мов жителів Гавайських островів, і воно означає заборону здійснювати певні дії, щоб не накликати на себе нещастя.

Магія дійшла до наших днів як елемент сучасних релігій (віра в надприродну силу обрядів). У самостійній формі магія існує у вигляді ворожінь, віри в "лихе" око, можливість "зурочити" тощо.

Фетишизм(від франц. ftiche — амулет, із португ. feitigo) — віра в існування надприродних властивостей у матеріальних предметів. До реальної користі предметів додаються їхні "потойбічні" властивості бути помічниками й захисниками людей. Порівняно з магією фетишизм є складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала віру в можливість впливу людини на природу, то фетишизм наділяв надприродними якостями ще й певні матеріальні об'єкти. У фетишизмі в зародковій формі вже виявилась ідея Бога.

У сучасних релігіях фетишизм зберігається як поклоніння священним предметам (хрести, ікони, мощі), а як самостійний залишок — у вигляді віри в амулети й талісмани. Амулети й талісмани — це не те саме! Амулет — це священна гарантія, що оберігає від зла. Лихі сили від амулета якщо й не зникають, то слабшають. Талісман, як уважають, не лише захищає від неприємностей, а й дарує певні блага його власникові. Сучасними фетишами — амулетами й талісманами — є ікони, ладанки, хрестики, кулони, слоники, деякі іграшки, заячі хвостики, зуби вовка, лисиці тощо.

Анімізм(від лат. anima — душа) — віра в існування в матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників. Інакше кажучи, це віра в душу і духів людського тіла, тварин, знарядь праці, війни, хвороби і т. ін. В анімізмі світ реальних об'єктів ніби доповнюється світом духовних сутностей. У багатьох народів головними двійниками, яких найбільше поважали первісні анімісти, були душі померлих родичів.

Прикладом анімізму можуть бути деякі релігійні уявлення ескімосів Гренландії (ХІХ ст.). На їхню думку, надприродні двійники є в кожної людини, дерева, струмка, звіра. Уночі, уважали вони, людські душі залишають свої тіла і йдуть полювати, танцювати, відвідувати друзів. Коли вмирає людина, до неї в могилу кладуть знаряддя та предмети праці, щоб двійники речей служили двійникам людських тіл у країні мертвих.

У початковому анімізмі двійники уявляються як інше тіло, невідоме й невідчутне в більшості життєвих ситуацій. Однак іноді двійника можна побачити, почути і якось відчути: уві сні, як відображення у воді, як тінь. На цій стадії розвитку релігії ще не існувало уявлення про безтілесну душу. Двійники мислилися як інша плоть, що має всі речові характеристики, об'єм, вагу, колір, запах. Приміром, гренландці вважали, що душі в людей не однакові — огрядні люди мають гладкі душі, а в худих людей і душі худі. Оскільки уві сні бачили також душі померлих, виникло уявлення про безсмертних двійників.

З уявленням про безсмертя двійників пов'язане уявлення про потойбічне життя. У первісних анімістів країна мертвих містилася не на небі, а десь на землі чи під землею. Життя душ тут уявлялося звичайним продовженням реального життя. Так, на думку індіанців-алгонкінів душа мисливця в країні мертвих полює на душі лося й бобра. В окремих народів замість уявлення про країну мертвих виникли вірування про переселення душ померлих у нові тіла.

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі є, власне, ускладненим анімізмом. Самостійно анімізм існує як віра в привиди і спіритизм (віра в можливість спілкуватися з душею померлого.

Тотемізм(від алгонкінського "тотем" — його рід) — віра в надприродну спорідненість людських колективів із певними видами тварин, рослин чи явищ. В Австралії на початку ХІХ ст. європейців дуже дивувало, коли на запитання "хто ти такий?" абориген відповідав: "Я — кенгуру" або "Я — личинка комахи". Цими відповідями австралійці підкреслювали свій кровний зв'язок із тотемами.

Попервах тотемові поклонялися лише як тварині, причому тій, яка була об'єктом полювання. Згодом через збільшення кількості людських колективів, родинні стосунки поширилися на інших тварин, а в окремих народів — на рослини та фактори природи.

В австралійців, наприклад, тотемами були собака динго, крокодил, кенгуру, водяна лілія, сливове дерево, великий камінь, гарячий вітер, сонце, дощ.

Слід наголосити на двох основних рисах тотемізму:

  • головними об'єктами поклоніння були тотемні духи. Їм приносили жертви, для них танцювали, співали, ушановували їхні зображення. Особливим способом поклоніння були обряди уподібнення тотемові — прагнення ззовні бути схожими на тотем хоча б однією якоюсь рисою;

  • убивати і з'їдати тотем можна було лише за умови дотримання певних релігійних процедур — ритуалів та обрядів. Тотемам поклонялися, але їх же вбивали і з'їдали. При цьому важливим було одне: вбити і з'їсти "за правилами", щоб не зашкодити тотемному духові. Канадські індіанці шевенези ще на початку ХХ ст. виконували такий ритуал над тілом забитого родича-оленя: ставили перед його мордою посуд із їжею, танцювали мисливський танець, просили вибачення та бажали щастя духові оленя в країні мертвих.

Loading...

 
 

Цікаве