WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні - Реферат

Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні - Реферат

Ще один напрям релігійно-соціальної думки євреїв України пов'язаний з переміщенням центру уваги іудаїзму від Святого Письма до національної ідеї — від Тори до Історії. Засновником цього напряму був уродженець Одеси Агад-га-Ам (Ашер Гінцберг). У своїй статті "Учення серця", співзвучній за назвою і близькій за суттю до української "філософії серця", він пише, що вивчення Тори слід замінити її дотриманням, а замість "вірую" єврей тепер може сказати "відчуваю". Він уважав, що прогрес науки зруйнував основи релігії і послабив її вплив на народні маси, що місце релігії повинна посісти освіта в єврейському національному дусі. При цьому він був прихильником ліберально-еволюційного ставлення до релігії: на його думку, раптова руйнація релігійності може загрожувати самому існуванню єврейського народу, бо релігія сприяє самозбереженню єврейства, запобігає його асиміляції в процесі переходу від релігійності до націоналізму.

Від ідеї націоналізму до ідеї політичного сіонізму залишався один крок, і цей крок зробив Т. Герцль. На програмний документ Т. Герцля "Іудейська держава" чи не найпершим позитивно відгукнувся І. Франко. Ідеї Т. Герцля були палко підтримані також Л. Українкою. У своєму програмному вірші "І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя" поетеса звертається до Бога з розпачливим проханням "довести до кінця" покарання українцям, зробивши явною їхню приховану бездомність і тим остаточно, уже без будь-яких ілюзій уподібнити їх до євреїв. Розвій, розсій нас по всьому світу, — прохає вона Бога: "Тоді либонь журба по ріднім краю навчить нас, де і як його шукать". Відомий письменник Шолом Алейхем на книгу Т. Герцля відгукнувся політичним есе "Навіщо євреям потрібна держава?", в якому виходив із загального засновку, що кожний народ (нація) повинен мати свою державу, свій національний ідеал, національну ідею, свою мову, свою релігію, свою власну історію.

Нині релігійне життя євреїв України відроджується.

Серед послідовників традиційних релігій є в Україні і мусульмани. До сунітського напряму ісламу належать передовсім кримські татари (кримчаки), які визнаються автохтонами Криму, а також вихідці з республік Середньої Азії, Казахстану, Татарстану, Башкортостану, Північного Кавказу, Туреччини, Афганістану та інших сунітських країн. До шиїтського напрямку належать в основному азербайджанці, кількість яких в Україні набагато збільшилася внаслідок втрати Азербайджаном прикордонних з Вірменією територій у Карабахському конфлікті, а також емігранти з Ірану та Лівану.

8. До нетрадиційних напрямків та течій можна віднести неохристиянські рухи, релігії орієнталістського напрямку, езотеричні, сайєнтологічні та інші рухи, а також неоязичників.

Українське неоязичництво, у тому числі РУНВіра, Великий Вогонь, Ладовірство, виникло в другій половині ХХ ст. на ґрунті інтересу до національних вірувань і традицій давнього, дохристиянського періоду історії України. Засновники цих культів виходять із того, що тільки язичницькі дохристиянські культи є природними для менталітету українця, і намагаються систематизувати, реформувати їх, пристосувати до сучасних умов. Представники цих культів наголошують на особливому місці України та українців у світовій історії та підкреслюють національний характер своєї релігії на противагу релігіям світовим.

Більшість нетрадиційних релігій, поширених в Україні, виникли в середині чи наприкінці ХХ століття. Їх віровчення мають переважно синкретичний та еклектичний характер, через що ці напрямки важко аналізувати й класифікувати. Загалом усі вони схильні до поєднання та синтезу елементів традиційної й нетрадиційної, часом навіть екзотичної релігійності (якою, скажімо, для європейців є релігійні вчення Сходу); релігійної та наукової термінології; світоглядних принципів і психофізичних практик (медитація, уживання галюциногенів і подібне). Важливим для поширення цих рухів є те, що вони пропонують незвичні, небуденні способи вирішення життєвих проблем людини, а також використовують нетрадиційні проповідницькі та місіонерські технології, пристосовані до умов урбаністичного, індустріального суспільства, з використанням засобів масової комунікації. Оскільки нетрадиційні релігії є як релігійним, так і культурним феноменом, їх можна класифікувати за аналогією з елітарною, народною та масовою культурою. Нетрадиційні релігії — це своєрідна масова релігійна культура, яка залишає від елітарної (теологічно-світоглядних систем) і народної (традицій, обрядів, свят, культів) тільки те, що є зручним і доступним для масового сприйняття й поширення, витісняючи інші релігійні культи завдяки своїй простоті та позірній небуденності.

Неохристиянські течії виникли в середині ХХ ст. здебільшого як відгалуження протестантизму. Їх віровчення базуються на визнанні Біблії основним віросповідним джерелом та особи Ісуса Христа центральною фігурою своєї доктрини. Характерним для них є: критика ортодоксального християнства за відхід від первісних традицій; оголошення своєї церкви, секти єдино істинним рухом за відродження й порятунок християнської віри; досконале знання тексту Біблії, дозвіл віруючим її вільно читати та інтерпретувати; визнання особливої місії (харизми) за своїм лідером, який вважається пророком, посланцем Бога. Зараз в Україні налічується понад 70 таких течій — християнські місії "Еммануїл" і "Нове життя", Церква Єднання, Церква Христа та інші.

Релігійні течії орієнталістського та сайєнтологічного характеру можна назвати синкретичними, оскільки вони апелюють не до однієї культурно-релігійної традиції, як неохристиянські, а до кількох, у тому числі, як випливає із самої назви (орієнталістські), до східних релігій: Міжнародне товариство свідомості Крішни, АУМ Синрикьо. Багато які секти звертаються до містицизму та оккультизму — Бахаї, діанетика Хаббарда, теософія, антропософія і т. ін. Серед синкретичних напрямів трапляються так звані тоталітарні секти, як, наприклад, відоме в Україні "Велике біле братство". Ці секти прагнуть не тільки заповнити релігійно-духовне життя людини, а й узяти під контроль усю повноту її буття у світі, різко протиставляючи власні релігійні принципи загальновизнаним правилам соціального співжиття, схиляючи своїх членів до асоціальної поведінки — розриву стосунків із сім'єю, нехтування суспільними обов'язками тощо. Межа між тоталітарними та нетоталітарними сектами часто є дуже умовною, тому, хоч багато нетрадиційних культів є небезпечними для суспільного устрою, обмежити їхню діяльність законодавчо, не порушуючи при цьому прав свободи совісті, майже неможливо.

Література

  1. Гараджа В. И. Религиеведение. — М., 1995.

  2. Історія і теорія релігії і вільнодумства. — К., 1996.

  3. Калінін Ю. А., Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: Підручник. — К., 1997.

  4. Лубський В. І. Релігієзнавство. — К., 1997.

  5. МеньА. История религии: В 2-х кн. — М., 1997.

  6. Основы религиоведения. — М., 1998.

  7. Радугин А. А. Введение в религиоведение. — М., 1996.

  8. История религии. — Ростов н/Д, 1996.

  9. Религиозные традиции мира: В 2-х т. / Пер. с англ. — М., 1996.

  10. Релігієзнавство / За ред. М. Ф. Рибачука. — К., 1997.

  11. Релігієзнавство / За ред. С. А. Бублика. — К., 1998.

  12. Релігієзнавчий словник. — К., 1996.

  13. Самыгин С. И., Нечипуренко В. М., Полонская И. Н. Религиоведение: социология и психология. — Ростов н/Д, 1996.

  14. Тихонравов Ю. В. Религии мира. — М., 1996.

  15. Угринович Д. М. Введение в религиоведение. — М., 1985.

Loading...

 
 

Цікаве