WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Світові релігії - Реферат

Світові релігії - Реферат

З поверненням пророка до рідного міста розпочалося формування мусульманської феодально-теократичної держави — Арабського халіфату. Першим релігійним і політичним керівником цієї держави був Мухаммед. У 632 р. пророк помер та був похований у Медині. Після його смерті на пост халіфа (спадкоємця, наступника пророка) було обрано його найближчого соратника Абу Бекра, який організував кілька великих войовничих походів в ім'я Аллаха, підкорив багато племен і народів та очолив велетенський Арабський халіфат.

Війни арабських халіфів не обмежувалися лише тереном Аравії. Уже у VII—VIII ст., скориставшись слабкістю Візантії та Персії, араби підкорили країни Середнього та Близького Сходу, частину Індії, Середню Азію. Почалася прискорена ісламізація підкорених народів. Халіфи економічно заохочували перехід іновірців у іслам. Ті народи, які прийняли іслам, сплачували лише десятину доходу — умр, а ті, що не прийняли, зобов'язані були сплачувати більш як 2/3 доходу у вигляді поземельного й подушного податків. Відтак воєнна сила, економічна політика й активна проповідь ісламу сприяли перетворенню цього віросповідання на світову релігію.

Цікаво зазначити, що в численних сутичках ісламу з християнством майже завжди іслам виходив переможцем. У більшості ісламських країн Середземномор'я він витіснив християнство (Північна Африка, Єгипет, Сирія, Мала Азія). Те саме сталося на Кавказі, де більшість народів до поширення ісламу дотримувалися християнства, а згодом багато з них було ісламізовано (черкеси, кабардинці, аджарці). На Балканах іслам прийняла значна частина болгар, македонців, боснійців, албанців, які раніше також були християнами. Протилежних випадків — масового навернення будь-якого ісламського народу в християнство історія не знає. Здається, релігія Мухаммеда часто брала гору над релігією Христа внаслідок більшої простоти, доступності, зрозумілості масам, особливо у східних країнах, де панував феодально-патріархальний побут.

Основні положення віровчення ісламу викладено в головній священній книзі — Корані. Арабською мовою ця книга називається Куран, що в перекладі означає "читання". За мусульманським переказом, зміст Корану повідав Мухаммедові сам Аллах за посередництвом ангела Джебраїла в ночних видіннях пророка. За ісламським догматом Коран існує віддавна, ніким не створений, а його небесний оригінал зберігається під престолом Аллаха. Коран поділено на 114 розділів — сур, кожна з яких складається з аятів. Слово "аят" означає знак, диво. Сури мають різний розмір і розміщені без логічного зв'язку. Найдовші сури розміщено на початку, стисліші — наприкінці. Коран написано римованою прозою, у найдавніших його частинах близькою до тієї, якою задовго до появи священної книги користувалися арабські жерці. Релігійно-догматичні, міфологічні, законодавчі матеріали Корану поділяються на кілька груп, з яких одні дуже давнього, інші — пізнішого походження. Незаперечно доведено, що найстаріші рукописи Корану можуть бути датовані VII — початком VIIІ ст. До них належить і складений за наказом халіфа Османа так званий єдиний текст Корану, який, за запевненнями богословів, є першим, що з нього робили копії.

У Корані є місця, що стосуються регламентації торгівлі, майнових, сімейно-шлюбних, моральних відносин, але головна його ідея — утвердження релігійних принципів і приписів, які стосуються обов'язків віруючих щодо Аллаха. Близько чверті Корану — це сказання про пророків, сповнені погрозою жорстокого покарання тих, хто не слухатиме вісників бога. Багато сказань мають помітні сліди запозичень з Біблії й Талмуда. Так, у Корані розповідається про Ноя (Нуха), Авраама (Ібрахіма), Ісаака (Ісхака), Мойсея (Мусу), Давида (Дауда), Соломона (Сулеймана), Ісуса Христа (Ісу). Коран запевняє, що всім "людям Писання" Аллах дав відповідний закон: Мойсеєві — Таурат, або П'ятикнижжя, Давидові — Псалтир (Забур), Христові — Євангеліє (Інджиль), Мухаммедові — Коран.

Принцип монотеїзму в ісламі проведено більш послідовно, ніж в інших релігіях. Віра в одного Бога (Аллаха) становить фундамент мусульманського віросповідання. Аллах — це єдиний Бог, що створив усе суще і визначив його долю. Він — вищий і всемогутній, мудрий і милостивий суддя. Поруч із ним немає жодних самостійних істот. Аллаху підвладні явища природи, люди, ангели й демони. Ангели і демони — безтілесні істоти, які виконують волю Аллаха. До них належать представники доброго начала — Джебраїл, Микаїл, Ісрафіл, ангели смерті — Азраїл, Накір і Мункар, страж раю — Рідвана, страж пекла — Маліка, утілення зла — Ібліс (шайтан), якого прокляв Аллах. Характерною для ісламу є й віра у пророків. Домінуючу роль відіграє посланник Аллаха — Мухаммед. Основне положення мусульманського Символу віри: "немає бога, крім Аллаха, а Мухаммед — посланець Аллаха".

Мусульманин вірить у безсмертя душі, яка залишає тіло в день смерті, та у воскресіння в день Страшного суду. З цією вірою пов'язана віра в існування двох форм загробного життя — раю і пекла. В уяві мусульманина рай — це чудова місцевість, де вдосталь усього, про що людина мріє у цьому світі: вишукана їжа, холодна вода, ріки з молока й меду, безліч насолод. Пекло — місце мук і страждань. До раю потрапляють ті мусульмани, котрі ретельно виконують усі релігійні приписи; невірних і тих, які відійшли від віри, чекає пекло. Долю кожного визначає Аллах на Страшному суді. Він допитуватиме живих і мертвих, а вони, без одягу, з книгою в руці, де записано всі їхні діла, зі страхом чекатимуть рішення. Заступництво Мухаммеда може змінити вирок: Аллах може простити грішника. В ісламі чітко виражено віру в божественне провидіння. Без волі Аллаха жодна волосина не впаде з голови правовірного.

Мусульманський культ базується на таких основних обов'язках мусульманина, так званих "стовпах ісламу":

1. Повторення формули віри (шахада): "Немає бога, крім Аллаха, а Мухаммед — посланець Аллаха".

2. Щоденна п'ятиразова молитва (намаз): на світанку, в обід, о третій дня, із заходом сонця і перед настанням ночі. Перед намазом — обов'язкове ритуальне обмивання водою. П'ятниця є днем колективної молитви. Цей день святий для східних народів, як день, коли було створено людину.

3. Дотримання посту (він називається саум або ураза). Протягом дев'ятого місяця за місячним календарем (місячний рік коротший від сонячного на 11 днів) мусульманин зі світанку і до настання темряви не має права їсти й пити. Це він може робити лише вночі. Від посту звільняються хворі, вагітні жінки, дуже старі люди. Важливим обов'язком мусульманина є сплата податку (зак'ят) на користь бідних.

4. Зак'ят доповнюється садаком — добровільною пожертвою, яка становить 1/40 частину річного доходу.

5. Важливим ритуалом є паломництво в Мекку для каяття в гріхах і прилучення до святих — хадж. Хадж полягає у відвідуванні Мекки, головного храму Кааби (араб. — куб), поклонінні гробниці Мухаммеда в Медині. Паломництво має проходити у 12-й місяць мусульманського календаря. Цей ритуал є необов'язковим, він залежить від матеріальних і фізичних можливостей людини, однак кожний мусульманин повинен прагнути його здійснити. Паломники здобувають почесне звання — "хаджі" і носять білу чалму із 12-ма складками.

Характерною особливістю мусульманської релігії є те, що вона активно втручається в усі аспекти життя людей. Іслам не просто релігія, це — спосіб життя. Важливою частиною релігійно-культової системи є шаріат (араб. шарія — належний шлях). Це — сукупність норм моралі, права, культурних приписів, які регулюють життя мусульманина. Шаріат базується на Корані та Суні — священному переказі мусульман. Суна — збірка хадисів, тобто висловлювань Мухаммеда та оповідей про його діяння. Шаріат сформувався протягом двох століть. На початку його формування всі дії мусульманина поділялися на два види: заборонені та схвалювані. Остаточно ці дії було поділено на п'ять категорій:

1) суворо обов'язкові;

2) бажані;

3) добровільні;

4) небажані;

5) суворо заборонені.

Принципи шаріату:

1. Братерство віруючих. Існує навіть звертання — "брат мій". Братерські взаємини передбачають взаємопідтримку, солідарність, взаємодопомогу.

2. Рівність. Усі мусульмани рівні, як зубці гребеня (мається на увазі рівність перед Аллахом). Проте на жінок цей принцип не поширюється.

3. Моральні принципи: не забувай про день Суду, будь богобоязливим, позбудься гордині, будь лагідним, підкоряйся владі та сильним світу цього, бо вони від Аллаха.

У сімейній моралі та поглядах ісламу на взаємовідносини чоловіка і жінки відбилися поняття патріархально-родового укладу. Жінка — підлегла істота, яку створено для обслуговування чоловіка та для його насолоди.

Але в Корані все ж таки визнаються певні людські та громадські права жінки: засуджується жорстоке ставлення чоловіка до дружини, установлюються майнові права жінки — на посаг, на спадщину. Коран дещо полегшив становище жінки, яке за патріархальним звичаєвим правом у арабів було вкрай тяжким.

Loading...

 
 

Цікаве