WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Світові релігії - Реферат

Світові релігії - Реферат

б) Католицизм.

Католицизм (від грец.  — "загальний, вселенський") — один із трьох основних напрямків християнства. Остаточно сформувався як віровчення та церковна організація після розділення церков 1054 р. Католицизм має низку особливостей у віровченні, культі та структурі релігійних організацій, що пов'язано з особливостями розвитку західноєвропейської культури. Католицька церква має єдиний світовий центр у державі Ватикан, що географічно знаходиться в Римі. Папа Римський, перший єпископ церкви, вінчає її ієрархію, обирається конклавом кардиналів на все життя і шанується як намісник Ісуса Христа на землі. З 1978 р. Ватиканом і католицькою церквою керує Іоанн-Павло ІІ (колишній польський прелат Кароль Войтила). З його ініціативи було відкрито чимало нових сторінок у діяльності католицької церкви, особливо це стосується її соціальної доктрини та екуменізму й діалогу з іншими конфесіями. Іоанн-Павло ІІ відомий у себе на батьківщині також як літератор — драматург і поет.

Джерелом віри католики вважають не тільки Святе Письмо (Біблію), а й Святий Переказ, до якого долучаються й судження пап. На відміну від православ'я в католицизмі визнаються догмати про сходження Святого Духа "і від Сина" (filioque), про непорочне зачаття Богородиці, про чистилище, про непогрішність Папи у справах віри та деякі інші.

Офіційною філософською доктриною католицької церкви визнано томізм — учення домініканського ченця Фоми Аквінського (близько 1225—1274), одного з головних представників схоластики, та неотомізм — сучасну його форму.

Католики, як і православні, визнають сім таїнств (із незначними розбіжностями). Особливостями католицького культу є використання музичних інструментів (орган) під час богослужіння, скорочена літургія (меса), можливість причащання лише хлібом та деякі інші.

Протягом століть богослужіння в католицьких храмах відправлялося латинською мовою і лише на ІІ Ватиканському соборі (1962—1965 рр.) було дозволено користуватися національними мовами.

Католицький культ відрізняється від православного намаганням зробити таїнства та обряди зрозумілішими та прийнятнішими для сучасної широкої аудиторії. Проти цього виступають прибічники традиціоналізму — старокатолики.

У католицизмі, як і в православ'ї, існує культ святих, ікон, мощей, реліквій, але на відміну від інших конфесій дозволені скульптурні зображення Христа і святих, а також специфічні культи — Серця Ісуса, Серця Марії. Особливо шанується Богородиця, створюються її санктуарії.

Подвижництво, аскетизм, молитовна практика, добрі вчинки, паломництва визнаються шляхами до праведності та святості.

У католицизмі існує целібат — дотримання обітниці безшлюбності — для всіх священиків; для дияконів целібат не обов'язковий.

Чернецтво в католицизмі репрезентоване багатьма орденами, кожен із яких, наслідуючи Христа в певному аспекті його особистості, діяльності або проповіді, намагається втілити в життя ідеали святості та праведності. Найбільш відомі чернечі ордени: бернардинці — наступники св. Бернарда Клервоського, кармеліти й кармелітки (ходять босоніж, як Христос), бенедиктинці, францисканці [(жебрущий орден послідовників св. Франціска Ассізького (бл. 1181—1226)], домініканці (орден проповідників), єзуїти [засновником цього ордену був Ігнатій Лойола (1491—1556)], пауліни, клариски та ін.

Найбільші центри паломництв католиків — Єрусалим, Рим, Лурд, Шартр, Фатіма (в 1917 р. тут, за певними свідченнями, сталося чудесне явлення Богородиці трьом португальським дітям), Турин, де знаходиться Туринська Плащаниця, Ченстохова — у цьому польському місті зберігається богородична ікона візантійського письма, знана як "Чорна мадонна".

Календар у католицизмі включає основні свята (їх три — Різдво, Пасха, Зішестя Святого Духа), а також Вознесіння, Успіння Богородиці, Богоявлення, Непорочне зачаття Богородиці, дні св. Апостолів Петра і Павла, Усіх Святих, Свято Євхаристії, Новий рік, дні пам'яті святих. Як і в православ'ї, у католицькому літургійному році є пости, найбільший з яких, Великий піст, триває сім тижнів перед святом Великодня. На кожному тижні віруючі постяться в п'ятницю.

Певні періоди історії католицизму залишили по собі сумну пам'ять: хрестові походи, переслідування "єретиків", суди інквізиції, аутодафе та ін. Проте, не слід забувати, що церква діяла за певних історичних умов, а нині сама намагається переглядати колишні рішення, як, наприклад, засудження Жанни д'Арк. Ще в 1456 р. її було визнано невинною, а в 1920 р. — канонізовано як заступницю Франції. На початку 2000 року Іоанн Павло ІІ визнав провини католицької церкви в несправедливих вироках інквізиції, у переслідуванні людей та в політиці угодовства, що її дотримувалася церква під час Другої світової війни.

Нещодавно Ватикан визнав несправедливими засудження інквізицією М. Коперника, Г. Галілея та деяких інших учених. У документах ІІ Ватиканського собору декларується необхідність позитивної оцінки наукового прогресу. Задля сприяння діалогові щодо теологічного та наукового пізнання світу Папська академія наук залучає до своєї роботи видатних учених різних країн і сповідань.

Католицька церква, особливо починаючи з енцикліки (послання) Папи Льва ХІІІ "Rerum novarum" (1891 р.), спираючись на соціальний зміст Євангелія, послідовно висловлює свою позицію відносно подій, що відбуваються в сучасному світі, і намагається проводити євангельські принципи в життя.

Проблеми соціальної справедливості, підтримка сім'ї, утвердження християнських цінностей у культурі, боротьба проти всіх видів насильства, утвердження діалогу як форми розв'язання духовних і світських конфліктів різних рівнів перебувають у центрі уваги енциклік римських первосвящеників.

Під егідою католицької церкви діють численні організації світських католиків (спілки католицької сім'ї, католицькі професійні товариства, молодіжні організації), які розробляють і здійснюють соціальні програми, ведуть благодійну діяльність, організують паломництва, євангелізацію молоді, екуменічні контакти. Окреме місце посідають політичні партії, чия ідеологія спирається на соціальну доктрину католицької церкви: християнські демократи, християнські соціалісти та деякі інші.

"Царство Боже не від світу цього, але, чекаючи, поки небесний Єрусалим зійде з небес, належить, щоб Церква, наречена Христова, приносила земні дари як молитву, одухотворювала матеріальне та втілювала духовне", — зазначено в книжці П. де Лоб'є "Социальная доктрина католической церкви" (1989 р.). У сучасному католицизмі велика увага приділяється другій заповіді Христа — "любові до ближнього", і, незважаючи на досить сильні есхатологічні тенденції, стверджується, що саме любов до ближнього стане фундаментом нової цивілізації. Павло VI в одній з аудієнцій (1976 р.) сказав: "Нова будова підноситься на горизонті нашої цивілізації життя і миру, будова цивілізації любові".

Розмірковуючи про місце католицизму в історії людства, слід згадати, що шедеври архітекторів (собор Паризької Богоматері, Кельнський собор), художників (Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті), невідомих творців григоріанських хоралів та знаних композиторів (Дж. Палестрини, К. Монтеверді, А. Вівальді, К. Пендерецького), поетів (Данте), письменників (Г.-К. Честертона, Г. Бічер-Стоу), діяльність подвижників милосердя (матері Терези), праці вчених, теологів та філософів (Блеза Паскаля, П'єра Тейяр де Шардена), а також багатьох інших — тих, хто в тій чи іншій мірі пов'язував свою творчість з ученням католицької церкви — у різні епохи збагатили європейську та світову культуру.

Католицизм поширився в країнах Південної та Центральної Європи: Італії, Іспанії, Франції, Ірландії, Португалії, Бельгії, Австрії, Хорватії, Словенії, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Литві, а також в країнах Латинської Америки. У США, Канаді, Австралії та в частині європейських країн — у Німеччині, Швейцарії, Нідерландах — католики становлять приблизно половину віруючої громади. Католицькі місії діють в Африці, Азії, Океанії.

В. Протестантизм. Протестантизм [від лат. protestants, (protestantis) — той, хто проголошує прилюдно] — назва християнської конфесії, яка генетично пов'язана з епохою Реформації. Термін виник у зв'язку з "Протестанцією 20 імперських чинів" від 19 квітня 1629 р., з якою гурт німецьких князів і міст виступив проти антилютеранської постанови імперського сейму в Шпайєрі.

Засновниками протестантизму вважаються католицький священик Мартін Лютер (1483—1546), Жан Кальвін (1509—1564), автор французького перекладу Біблії, та ідеолог швейцарської реформації Ульріх Цвінглі (1484—1531).

Виступ реформаторів було підготовлено, з одного боку, творами Йоганна Еккарта (Майстера Еккарта) (1260—1327), Якоба Бьоме (1575—1624) та інших містиків, чий досвід доводив можливість особистого безпосереднього спілкування з Богом, а з другого — посиленням антифеодального руху, зростанням промислового виробництва та класу буржуазії. Католицька церква, яка намагалася зберегти й зміцнити свій авторитет у справах віри, була, крім того, великим феодалом. Обстоюючи право віруючого на особисте, без посередників, спілкування з Богом, реформатори вбачали в монополізації релігійного життя церквою, у багатстві кліру та монастирів головну причину морального розкладу самої церкви.

Loading...

 
 

Цікаве