WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Світові релігії - Реферат

Світові релігії - Реферат

Ченці та миряни в буддизмі повинні користуватися на своєму шляху спасіння певними духовними вправами та практиками.

Медитація — найбільш поширена й деталізована духовна практика — полягає в зосередженні уваги на об'єкті, ідеї, образі аж до "розчинення" в них, або навпаки — у концентрації на зникненні образів, на припиненні всіх думок. Медитація може служити практичним цілям, наприклад, розвитку надприродних властивостей людини, подоланню майї (ілюзії) та досягненню повного пізнання — праджня, а також досягненню кінцевої мети — просвітлення (бодхі) та нірвани. У медитативних практиках часто застосовувалися магічні діаграми, "мапи Всесвіту" — мандали.

З інших практик можна назвати мантри, мондо та коани.

Мантри — короткі молитовні формули, цінність яких залежить не стільки від слів, що з них вони складаються, скільки від волі та стану віруючого. Згідно з традицією ритуальна дія одночасно стосується трьох аспектів живої істоти — тіла, мови та свідомості (тіло діє через жест, мова — через мантри, свідомість — через транс). Найбільш відома в буддизмі шестискладова мантра: Ом ма ні пад ме хум, присвячена Авалокітешварі.

Мондо — питання-відповіді, своєрідна практика в дзен-буддизмі, коли вчитель на запитання учня дає несподівану ексцентричну відповідь, що лежить в іншій площині, ніж питання. Такою відповіддю міг бути піднятий палець, крик, навіть удар. Це мало поглиблювати розуміння учнем природи власної свідомості, а іноді приводити до саторі. Ось приклад розмови дзенського ченця Хакуїна з початківцем:

"Воїн Нобусіге прийшов до Хакуїна і запитав його: Чи є насправді рай та пекло?

— Хто ти? — запитав Хакуїн.

— Самурай,— відповів той.

— Це ти — самурай?! Який же правитель міг узяти тебе на службу, в тебе ж обличчя жебрака!

Нобусіге так розсердився, що почав добувати меча з піхов. А Хакуїн продовжував:

— У тебе і меч є? Мабуть, він такий тупий, що ним не можна й голови відрубати.

Коли ж Нобусіге підняв меча, Хакуїн зауважив:

— Так відкриваються двері пекла.

Ці слова раптово відкрили самураєві, що перед ним справжній учитель. Сховавши меча, він уклонився ченцеві.

— А так відкриваються двері раю, — сказав Хакуїн".

У цьому мондо ми бачимо, що "сакральний простір" буддизму міститься в самій людині.

Коани — парадоксальні інтелектуальні завдання, що вимагали від учня виняткового ментального напруження, яке приводило до раптового прориву на інший рівень свідомості, коли ставав зрозумілим прихований сенс коана. Наприклад, треба було почути звук "плескання однією долонею".

Практики буддійських монастирів продовжувалися і в бойових мистецтвах: "Шаоліньська школа боротьби" (шаоліньсі цюань-фа) сформувалася під сильним впливом чань-буддизму і протягом кількох століть своєї історії зберігала тісні зв'язки з цим ученням.

У Японії дух дзен-буддизму пронизує різні види діяльності, насамперед мистецтво. Чайна церемонія, традиційна три- або п'ятирядкова поезія — хоку і танка, мистецтво композиції, наприклад, букетів (ікебана), ландшафтної архітектури (сади каміння), каліграфія, фехтування, музика (гра на стародавньому струнному інструменті кото), виготовлення паперових іграшок (оригамі) — усе це можна розглядати як різні форми духовної практики, започаткованої на Японських островах сектою дзен.

Місця народження, смерті, першої та останньої проповідей Будди відвідуються і шануються буддистами всього світу, як і храм Зуба Будди на острові Шрі-Ланка. Ще одне з місць паломництв буддизму — Лхаса, релігійний центр Тибету, колишня (до 1959 р.) резиденція далай-лами, де знаходяться палац Потала і ступи з прахом попередніх далай-лам. З-поміж визначних пам'яток буддійської культури варто назвати й Боробудур — храмовий комплекс VIII ст. н. е. на о. Ява (Індонезія) з кількома сотнями статуй будд і бодхісатв.

Найбільші свята буддійського календаря відзначаються в травні — вони присвячені народженню Будди, його просвітленню та зануренню в нірвану.

На Заході буддизм поширювався в основному завдяки зацікавленню ним інтелектуальної еліти. Філософи (А. Шопенгауер), письменники (Г. Гессе, Г. Майрінк, Дж. Керуак і Дж. Селінджер), художники (М. та С. Реріхи), композитори (А. Шенберг, Дж. Кейдж), кінорежисери (автор "Маленького Будди" Б. Бертолуччі) намагалися створити зрозумілий для європейця та американця образ східної релігії, не позбавляючи її ореолу таємничості.

Присвячені основам буддизму книжки росіянки О. Реріх, американця А. Уотса, японця Д. Судзукі, твори французької письменниці О. Девід-Ніль (Неель), яка мандрувала Тибетом, а також книжки англійського письменника Лобсанга Рампи добре відомі читачеві (останнього автора, щоправда, було звинувачено у фальсифікаціях). Вони пробудили зацікавлення надприродними здібностями тибетських лам та загадковими країнами (Шамбала) у досить широкої аудиторії. І тому не дивно, що в текстах Б. Гребенщикова трапляється буддійська термінологія, "техаський рейнджер" Чак Норріс пише книжки про дзен, сповідують буддизм зірка італійського футболу Роберто Баджо та знаний американський кіноактор Річард Гір, а один з найактивніших проповідників буддизму — лама Оле Нідал — з походження датчанин.

3. Християнство. Християнство виникло в I ст. н. е. в Палестині. Нині кількість віруючих різних християнських конфесій становить близько 2 мільярдів осіб на всіх континентах. Проте більшість із них живе в Європі та Америці.

Ісус Христос, який вважається засновником цієї релігії, шанується в християнстві як Син Божий, уособлення другої іпостасі єдиносущного і триіпостасного Бога, як Бог і людина одночасно.

Канонічним текстом усіх гілок християнства є Біблія, що складається зі Старого й Нового Завітів.

Загальними рисами християнства вважають:

1) універсальність проповіді, що не пов'язана з будь-якими політичними чи етнічними рамками; 2) звернення до особистості як до носія відповідальності перед Богом (Абсолютом); 3) ідея "спасіння людини".

Християнство ґрунтується на розрізненні земного та небесного світів, двох "градів"; віруючі мають розв'язати складне завдання: "бути у світі та не від світу цього". Це положення має два аспекти: прагнення досягти Царства Небесного — особистого спасіння, а також ідею спасіння самого світу. Вирішення цієї проблеми християнські теологи шукали, протиставляючи тимчасові земні форми влади й соціального ладу формам ідеальним. Одним із можливих способів її розв'язання був устрій церкви як організації або громади людей, що керуються в земному житті небесними, божественними законами.

Протягом історичного розвитку християнства виникало багато різних тлумачень основних положень його віровчення та організації (церкви). Найпоширенішими є три християнські конфесії (віросповідання) — православ'я, католицизм і протестантизм.

Незважаючи на певні розбіжності в догматиці, культі та соціальній практиці, їх віровчення спираються на дві євангельські заповіді Христа і є, власне, варіантами тлумачення цих заповідей:

"Люби Господа Бога свого усім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!"

"Люби свого ближнього, як самого себе". (Мр., 12: 30, 31).

А. Православ'я. Розділення християнства на православ'я та католицизм пов'язане з історичним поділом Римської імперії на Західну та Східну наприкінці IV ст. н. е. Виникли два релігійні центри — в Константинополі та Римі. Починаючи з VII ст. загострювалися суперечності з догматичних, обрядових та організаційних питань. У 1054 р. папа римський Лев ІХ і патріарх Керуларій оголосили анафему (прокляття) і відлучили один одного від церкви (цю взаємну анафему було проголошено забутою в 1965 р.).

Основу православного віровчення становлять Святе Письмо (Біблія) і Святий Переказ — постанови Вселенських і помісних соборів, творіння отців церкви. На 1-му і 2-му Вселенських соборах було прийнято "Символ віри" — стислий виклад сутності вчення церкви. Головними постулатами "Символу віри" були догмати про Бога Отця — творця неба і землі, про Ісуса Христа як Сина Божого, його втілення, жертовну смерть, воскресіння, вознесіння на небеса, друге пришестя, Страшний суд, про Святого Духа, який сходить від Отця, єдину святу соборну апостольську церкву, воскресіння мертвих та настання Царства Божого.

Центром православного культу є літургія — богослужіння, під час якого відбувається причащання віруючих хлібом і вином, які "перетворюються в тіло та кров Ісуса Христа". Православне розуміння Бога, що поєднує Істину, Добро і Красу, породжує втілення цих ідеалів у церковній обрядовості та в культовому мистецтві. Звідси походить особливо шанобливе ставлення до культу й традиції в православ'ї.

Літургія, як і більшість інших православних обрядів, відбувається в храмі (церкві або соборі), канонічна архітектура якого поєднує в собі традиції іудаїзму та символіку Євангелія. Християнській храм має три частини — вівтар, відділений у православ'ї іконостасом, середній храм і притвор (нартекс), що відповідають трьом частинам Єрусалимського храму: святая святих, святилище, двір. Кожен елемент храму має символічне значення. Так, вівтар символізує і печеру Різдва Христова, і дім Таємної вечері, і печеру поховання.

Loading...

 
 

Цікаве