WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Світові релігії - Реферат

Світові релігії - Реферат

Реферат на тему:

Світові релігії

План

  1. Виникнення світових релігій.

  2. Буддизм.

  3. Християнство:

    1. Православ'я.

  1. Католицизм.

  2. Протестантизм.

  1. Іслам.

1. Важливою віхою в історії релігії стало виникнення світових релігій, що на відміну від релігій етнічних та регіональних набрали міжнаціонального характеру. Буддизм, християнство та іслам — це підсумок тривалого розвитку політичних, економічних та культурних контактів між різними країнами та народами. Ці релігії принесли уявлення про рівність єдиновірців перед Богом або Абсолютом, про можливість виходу за межі певних традиційних культур, пов'язаних з національно-державними ідеологіями. Космополітичний характер світових релігій дав їм змогу перетнути державні кордони. На першому етапі вони стали основою об'єднання поліетнічних за складом імперій — Римської, Візантійської, Арабського халіфату, Османської імперії та ін. Пізніше подекуди сформувалися навіть особливі теократичні держави: Ватикан, Тибет, Іран та ін.

2. Буддизм. Ця найдавніша зі світових релігій виникла в VI—V ст. до н. е. в долині ріки Ганг у північній частині півострова Індостан. Її засновником був Сідхартха Гаутама, Будда Шак'ямуні (Шак'я та Гаутама — родові імена, муні — мудрець).

За легендою, майбутній Будда сам вибрав своє останнє переродження в родині Шудходани — правителя одного з невеликих князівств Північної Індії. Дружина правителя Махамайя побачила вві сні, як білий слон увійшов у її правий бік, після цього вона завагітніла і також через бік народила сина. Хлопчика, який відразу зробив три кроки, назвали Сідхартха — "той, хто виконає призначення".

Знаки величі на тілі немовляти свідчили про те, що доля його буде незвичайною. Мудрець Асіта, побачивши хлопчика, засміявся і заплакав, а відтак пояснив, що сміється, бо на землю прийшов спаситель, а плаче тому, що не доживе до виконання ним місії. Сідхартха, за словами Асіти, міг стати або великим правителем, або врятувати світ від страждання.

На сьомий день після народження хлопчика його мати померла. Батько, який один мав виховувати сина, вирішив уберегти його не тільки від будь-яких труднощів життя, а й навіть від знання про існування будь-якого страждання — у такий спосіб Шудходана намагався залишити для сина можливість лише першого шляху.

До 29 років Сідхартха жив у палаці та вів безтурботне життя. Він мав дружину, маленького сина й тисячі наложниць. Але якось він потрапив до міста. Там відбулися чотири зустрічі, які змінили спершу світогляд, а потім і все життя Сідхартхи.

Попервах він побачив хвору людину, тіло якої було вкрите виразками. Це показало йому, що в житті існує страждання.

Далі він зустрів стару людину і зрозумів, що страждання не обминає нікого. Поховальна процесія була останньою краплиною, що показала: все життя — страждання. Четверта зустріч була з аскетом, заглибленим у медитацію, який шукав спасіння від страждань. Сідхартха вирішив, що також має стати аскетом. Царевич залишив палац, навіть не попрощавшись із родиною, боячись, що вона може вплинути на його намір. Сім років він навчався священних знань, медитації та аскетичної практики, перевершивши своїх учителів — брамінів. Він навчився задовольнятися одним зернятком рису на день, але з часом збагнув, що така практика може призвести до смерті, але не допоможе у відкритті істини, бо смерть — лише ланка в колесі перероджень (сансарі). Намагання будь-що досягти прозріння привело його під священне "дерево бодхі" — баньян, де завдяки тривалій медитації, перемігши спокушання демона Мари, він досяг бодхі (просвітлення), тобто став Буддою. Через певний час Будда (за ним закріпилася ця ознака просвітлення як власне ім'я) вирішив сповістити людям істини, які нещодавно відкрилися йому. Під час першої проповіді в "Парку оленів" у Бенаресі перед п'ятьма учнями він проголосив чотири Шляхетні істини:

1. Життя — це страждання.

2. Причиною страждання є бажання.

3. Аби звільнитися від страждань, слід позбутися бажань.

4. Є можливість звільнення від страждань — це серединний, або восьмиричний, шлях спасіння.

Сходинки цього шляху: 1) правильне розуміння (що ґрунтується на шляхетних істинах); 2) праведне прагнення (готовність до подвигу задля ствердження істини); 3) праведна мова; 4) праведна поведінка (утримання від злого); 5) праведний (миролюбний, чесний) спосіб життя; 6) праведне зусилля (самовиховання, стриманість); 7) праведна увага (активність свідомості); 8) праведна концентрація (правильні методи зосередження та медитації).

Серединним цей шлях називається тому, що уникає як прагнення до задоволення бажань, так і крайнощів аскези.

Будда проповідував своє вчення 40 років у князівствах долини Гангу, поки його душа не перейшла в нірвану (вічне блаженство). Будді тоді виповнилося 80 років.

Послідовники Будди утворили два напрямки — дві "колісниці" — хінаяну (тхераваду) та махаяну, з якої потім виокремилися ваджраяна, тибетський буддизм та ламаїзм. Тхеравада — вузький шлях спасіння, доступний лише ченцям. Цей напрямок набув поширення в Таїланді, Лаосі, Шрі-Ланці, частково в Індії. Махаяна — північний буддизм — "велика колісниця", шлях, що допускає спасіння мирян. Послідовники махаяни — буддисти Китаю, Тибету, Монголії, Кореї та Японії. Найбільш знані на Заході форми китайського та японського буддизму — це секти чань і дзен, центром їх учення є твердження про можливість досягнення миттєвого просвітлення (саторі).

У буддизмі немає централізуючих інститутів. Єдине, що об'єднує буддистів світу, — три Скарби: будда, дхарма та сангха.

Будда — це просвітлена істота, яка досягла всевідання і духовних вершин природним шляхом розвитку свідомості та серця під час довгого ланцюга перероджень — сансари. Головними властивостями Будди є просвітлення — бодхі та нірвана — збавлення від "павутиння бажань" (вана), згасання полум'я, яке підтримують пристрасть, ненависть, ілюзії. Бодхі та нірвана знаменують собою кінцеве звільнення (мокша).

Дхарма — закон взаємозв'язку явищ всесвіту, що відкривається просвітленим. Викладений у проповідях Будди Шак'ямуні закон дхарми до початку нашої ери передавався усно. Записаний близько 80 р. н. е. на пальмовому листі, яке зберігалося у трьох кошиках, він отримав назву Трипітака: Віная-пітака — кошик статуту, правил поведінки; Сутра-пітака — кошик бесід, проповідей; Абхідхарма-пітака — кошик філософських та етичних текстів.

Третій скарб — сангха — це товариство носіїв дхарми (закону), чиє вчення та особисті інтереси єдині.

Згідно з ученням Будди людина — це не "цар природи", що нав'язує їй свою волю, а одна з незчисленних живих істот, які постійно перероджуються відповідно до своєї карми (карма — це дії, що спричиняють наслідки, тобто закон причин і наслідків). Щоправда, людина — істота особлива, бо тільки вона має можливість звільнитися від карми і досягти просвітлення не в майбутніх переродженнях, а в цьому житті. І, навіть, як підкреслювали послідовники чань- та дзен-буддизму, — у будь-який момент, у "цю мить", бо природа Будди, що притаманна людині, завжди готова до самовиявлення.

Всесвіт — це складна багаторівнева структура різних світів та "земель". Людина потрапляє в ці світи на певних етапах свого існування. Наприклад, у "Бардо тодол", тибетській "Книзі померлих", що датується VIII—XIV ст., описано проходження померлою людиною різних фаз і станів свідомості — від зупинки дихання до нового втілення.

Таке розуміння світу й людини, як свідчить історія буддизму, може обійтися без відповіді на головні для інших релігій питання. Сам Будда на запитання про існування Абсолютного Духу не відповідав нічого. Це мовчання протягом історії тлумачилося по-різному. Будда розповідав притчу про пораненого стрілою, якому необхідно спершу витягнути стрілу, а вже потім розмірковувати, з чого її зроблено, хто її випустив і т. д. Можливо, "метафізичні" питання, з погляду Будди, відволікали людину від головної проблеми — звільнення від страждань, а це проблема більше практична, ніж теологічна.

На противагу іншим релігіям, у ранньому буддизмі нема постулату про безсмертя душі — метою адепта є позбутися індивідуальності й досягти нірвани, що є повним заспокоєнням дхарм (найдрібніших часточок матерії та свідомості), а це означає зникнення індивідуальної душі. Проте, якщо в ранньому буддизмі (хінаяні) нірвана означала небуття, то в пізніших його формах (махаяні та ваджраяні) — це певний варіант Абсолютного Буття інших релігій.

У махаяні розвивалася концепція бодхісатв — "тих, хто прагне просвітлення". Бодхісатви, дійшовши до нірвани, вирішили залишитись у сансарі для допомоги в здобутті просвітлення всім живим істотам. Відома обітниця бодхісатви Авалокітешвари — не приймати спасіння самому доти, доки остання часточка пилу не досягне стану Будди.

Бодхісатвою вважається і Майтрейя — будда, який має прийти в майбутньому.

Махаяна розробила кодекс із шести чеснот — параміт ("переправ") для мирян. Це — терпіння, мужність, здатність до споглядання, мудрість, щедрість, а також моральність, яка полягає в дотриманні п'яти заповідей — "панча шила": відмови від убивства живих істот, від крадіжок, від неправди, від уживання алкоголю, від зради в шлюбі.

Loading...

 
 

Цікаве