WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Отже, якщо Анжуйців-Плантагенетів, які підтримували Гвельфів, прославляв баварець Вольфрам фон Ешенбах, то Гогенштауфенів-Гібеллінгів — поет Піетро да Еболі (1160-1220). Знаменно, що саме останній написав поему про "омолоджувальні (мінеральні) води" Путеолану в Кампанії ("De Balneis Puteolanis") і у нього були продовжувачі (анонімний "Квіт лікувального мистецтва", Арнольд да Вілланова "Салернський кодекс здоров'я" тощо).

Тож не дивно, що саме напротивагу популярній в середовищі вільнодумства та скептицизму сіцілійських володарів ідеї "оновлення тіла" (як зауважував ще блаженний Августин у своїй "Сповіді" (ІХ, 12.32), свого часу він викупався, щоб позбутися відчаю, викликаного смертю матері, "бо чув, що лазням тому дано таку назву, що греки говорили "баланейон", маючи на увазі, що вона виганяє тривогу з душі") їхні суперники реанімують їдею "оновлення (очищення) душі" в образі чаші Йосифа Арімафейського, до того ж, цілком в дусі католицької традиції: "...ця чаша певною мірою заміщує Серце Христа як вмістилище його крові, вона, так мовити, займає його місце і стає його символічним еквівалентом.". Також стає зрозумілим, чому Ешенбах настоює на тому, що контакт з Граалем на певний час "омолоджує" тіло — цим він претендує вибити у опонентів їх "козир", настоюючи, що без очищення душі не може бути істинного очищення тіла.

Згідно з християнською доктриною, зауважує В. Карпець, на кожній Літургії Свята Кров відкриває всім і кожному принципову можливість обоження, тобто реального становлення Христом, за "сіменним логосом" сакральної генетики: "образ одушевлен Самого Царя Небесного" (преп. Максим Грек). Наприклад, св. Симеон Новий Богослов розповів про те, як після причастя Святих Тайн побачив свої руки як руки Спаса; пор. зі словами Орігена: "Відродження (палінгенезія) є якесь нове народження, коли творяться нове небо і нова земля посередництвом оновлення їх самих і передається Новий Заповіт і чаша його". Церковне свято "тіла Господнього" (Corpus Christi) в місяці червні було введено папою Урбаном IV буллою "Transituru" 8 вересня 1264 р. на честь того, що під час літургії в одній з церков міста Больсена на облатці для причастя виступила кров Христа. Надалі в іконографії та в самій формі гостій ці краплі крові символізуються червоними трояндами.

Ба, більше! Ми маємо всі підстави стверджувати, що протистояння між обома поетичними сожетами "очищення душі" та "очищення тіла" повторюється між Томасом Мелорі та Данте Аліг'єрі, з одного боку, та Франческо Петраркою і Джованні Бокаччо, з другого. Проте дивне те, що Бокаччо (1313-1375), народжений у Парижі, флорентієць за громадянством, але вихованець університету анжуйського Неаполя, одружений на Марії д'Аквіно (котру він зображав під іменем Ф'ямметти — "Вогника"), позашлюбній донці неаполітанського короля Роберта Анжуйського, глави гвельфів, покровителя вчених, поетів та митців, — автор рицарських романів з використання античних сюжетів, фактично став на бік Гібеллінгів — у своєму сонеті XV оспівав курорт Байя, який славився своїми термами та лікувальними мінеральними джерелами і де збирався весь аристократичний цвіт.

Звісно, апологетуючи "очищення тіла", Гогенштауфени-Гібеллінги аж ніяк не ставили за мету відродження античних, язичницьких принципів (щоправда, Юліус Евола саме в грядучому Гібеллінгові бачить месію європейського "язичницького імперіалізму"). Це був один із тих "дзвінків", які знаменували грядучу Реформацію з її раціоналізацією теології — введення у віру замість містики побожності як нового відчуття життєвих засад ("о-мусульманення", за визначенням католиків): "... не відновлюючи цим самим текст Святого писання, його форму, а створюючи новий тип суверенної свободи віри. Віра — не згадка Бога, а надія на Нього, не любов як злиття з Ним у містичному екстазі віри, а життєва надія. Потреба в Богові за М. Лютером — це довіра до Христа, тобто до акту віри: "Я ще не знаю хто це. Віруючи, я пізнаю, а значить творю Бога, адже "все можливе для віруючого" (Мк.9.23). Не бажаючи крамоли стосовно Бога, М. Лютер своїм змістом категорії "віра" поставив людину перед Богом, віч-на-віч з ним як суб'єктом абсолютної активності і започатковуючої дії ... Звідси ж початки секуляризації релігійної свідомості — місце ірраціональної системи віри мусила посісти раціональна система наук ...".

Для протилежного табору актуальне інше: або Бог, або диявол - третього не дано, і диявол (грец. антонім слову "символ") – "... гібрид, збірна пародія на всіх язичницьких богів. Біблійні заповіді: не вбий — проти Марса; не вкради — проти Меркурія; не чини перелюбу — проти Венери. Роги диявола, ратиці, хвіст, об'ємні груди і величезний фалос — Пан, Діоніс, Пріап, Деметра, Ізіда разом взяті, тілесна природа, явлена гротескно і пародійно. Припустимо, слід її перемогти заради спасіння теоретично-небесно-трансцендентальної душі. Якими засобами? .. Розділення душі і тіла, аскеза, зречення від плоті, якщо вас кличуть Франциск з Ассізу. А якщо інакше? Можливо, християнство — містична доктрина, що доступна дуже і дуже обраним? Суспільство з цим згодитися не може, як стіна не може погодитися з відсутністю цементу. Залишається утопія, облаштування земного життя за канонами Царства Небесного... християнську людину ... слід повернути у земний рай, тобто до центру, з'єднуючого небо і землю. Але перш за все слід загальмувати її падіння... Все це цілком в стилі християнської алхімії ... Що таке "камінь філософів" в даному контексті? Субстанція, здатна зупинити "гріхопадіння" ..., тобто знищити корозію, окислення, деградацію, гниття. Щось як "універсальна євхаристія" ... Сучасний герметик Ежен Кансельє йде ще далі: "Чудесна транссубстанціалізація святої Меси, за суттю — та ж алхімічна трансмутація. У кожному фрагменті "каменю філософів" перебуває spiritus mundi, в кожному шматочку гостії, розділеному священиком(,) — Ісус Христос" ... Коли християнство процвітало, таїнства причастя було достатньо для виправлення дефектів і нормального розвитку особистості. В епоху невір'я, брехливої віри і морального розпаду слід ... допомогти ефектові причастя алхімічним еліксиром (надалі цей принцип взятий протилежним табором і спрофанований в ідею трансформації поганого в добре, — О.Г.) ... "

Зрештою ідеологічна "артпідготовка" епосом про Грааль призвела до того, що в 1268 р. Сіцілія була захоплена Карлом Анжуйським, братом французького короля Людовіка ІХ (до 1282 р.), доки вона не перейшла до Арагону, а потім була віддана римському престолу в обмін на створене королівство Корсіки та Сардинії.

Певний час на боці Гогенштауфенів-Гібеллінгів перебувала Візантія. Брат Генріха VI Філіп Швабський був одружений на дочці візантійського імператора Мунуїла Ірині, овдовілій невістці Танкреда з Лекки, короля Неаполя, який, як побічний представник норманської династії Сицілії, теж претендував на це острівне королівство. Як васали, принесли присягу Гогенштауфенам князі Малої Вірменії та Кіпру.

Як зазначалося, саме в кінці XV ст. Томас Мелорі відроджує епос про Грааль у своїй "Смерті короля Артура". Алюзії у відродженому епосі, на нашу думку, більш ніж прозорі. В 1485 р. на престол Англії сходить під іменем Генріха VII граф Уельсу Генріх Річмонд Тюдор і одружується на Єлизаветі Йоркській. Незабаром англійський король отримує пропозицію обвінчати свого старшого сина Артура на принцесі Єкатерині Арагонській, дочці правителів об'єднаної Іспанії Фердинанда Арагонського та Ізабели Кастильської. Другий син англійського короля Генріх готувався стати римо-католицьким архієпископом, а сестри обох принців Маргарет та Марія (друга — після короткотривалого шлюбу з перестарілим французьким королем) були видані заміж відповідно за короля Шотландії Якова IV та герцога Саффолку, від чого народилася злощасна леді Джейн Грей. Іншими словами, вимальовувся капітальний європейський римо-католицький альянс, оспівати містичну єдність якого було справою честі і шляхом до майбутніх почестей. Залучити тезоіменитих предків, куртуазну традицію та римо-католицьке передання стало справою таланту Томаса Мелорі. Щоправда, в 1502 р. спадкоємець престолу Артур помирає, але наступний король Генріх VIII з дозволу самого Папи Римського одружується на вдові брата. Від шлюбу, проте, народжується лише Марія, а всі діти чоловічої статі народжуються мертвими. Вважаючи це божою карою за шлюб із жінкою брата, король Генріх розрищлває шлюб з Екатериною і одружується на Анні Болейн, матері майбутньої королеви Єлизавети І.

Loading...

 
 

Цікаве