WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

У традиційних послідовників вчення рава Натана з Гази про "месій-змій" Галахад ототожнюється саме з іудейським месією "Бен Юсефа" ("сина Йосифа"; другим месією є грядучий цар "Бен Давид"), якому дано завдання "піти від самого себе" (тобто від "гой кадош"), зробивши "святим все несвяте, необрізане і свиняче" (алегорично — змії на дні творіння, які копошаться і збирають іскри премордіального кавот, які поневолені решімом-"пневматичним простором", що залишилося під час ""цімцум"). А насправді — очолити все, що вороже "святому" (ідолатрію та нацизм). До певного часу Бен Юсеф і Бен Давид не розуміють один одного, але зрештою відбудеться їх взаємна інтеграція. Бен Юсеф з'явиться аналогічно до того, як з дому Йосифа з'явився перший цар Ізраїлю Ієровоам з коліна Єфрема, який був лише збирачем податків і певний час переховувався від гніву Соломона у Єгипті.

В. Смірнов ототожнює Галахада з образом з поезії Данте Veltro ("Гончак " (сузір'я), від veloce "швидкий"; Feltro "повсть, войлок"), місія якого – покарати "Гіганта і блудницю" (начебто, Рим за розгром тамплієрів, які носили плащі з повсті).

Ось як про це говорить Данте у "Пеклі" (І: 91-111):

..."Ти іншу путь обрати маєш нині", —

він рік мені, мої уздрівши сльози, —

"як вийти хочеш з гиблої пустині:

вовчиха, що через її погрози

кричиш ти, всіх тут, стрінувши, вбиває,

так що ніхто живий пройти не в змозі;

її натура дика й зла без краю

і робиться вона ще голодніша

потому, як поживу пожирає.

Багато парувалось передніше

із нею звірів, і ще більше буде,

та Хорт однак їй смерть завдасть пізніше.

Не з грунту, чи фальшифої полуди,

але з любові, мудрості й чесноти

між Фельтро й Фельтро запанує всюди.

Італію він визволить з тісноти,

звершивши врешті те, за що Камілла,

Тур, Ніз та Евріал померли доти.

Вовчиху всюди гнатиме він сміло,

аж поки в пекло зажене нечисту,

ізвідки заздрість перш її зродила".

(переклад М. Стріхи).

Цей "Божий посланець" з епітетом "Tra feltro e feltro" ("між повстю і повстю"; саме повстю була оббита скринька для голосування під час обрання імператора Священної Римської імперії), що з'являється "на небі Венери" — таємничий персонаж першої частини "Божественної комедії":

И Фельтро оросит еще слезой

Грех мерзостного пастыря столь черный,

Что в Мальту не вступали за такой.

Можливо, тут мається на увазі не острів Мальта, а старо-італ. malta – "бруд".

М. Стріха вважає, що під "Tra feltro e feltro" мається на увазі Верона, яка розташовувалася між містом Фельтро та замком Монтефельтро. Саме тут, у правителя Кан Гранде (Кангранде) делла Скала, лідера північноіталійських гіббелінів, знайшов притулок вигнаний "чорними гвельфами" представник "білих гвельфів" Данте Алігьєрі. В 10-х рр. ХIV ст. існувала жартівлива пісенька, автором якої був Сіфроні з Риму (або Губбіо), в якій розповідалося, як у палаці веронського володаря збиралися рицарі, трубадури, астрологи, богослови та музиканти найрізноманітніших націй, там тривали вічні бенкети та свята, був чудовий зоопарк тощо. Аналогічне повідомляв історик Феррето з Вінченци.

Ю. Евола дає власну інтерпретацію дантівського образу: начебто поет, який був членом таємної традиціоналістської організації "Fedeli d'Amore", мав на увазі "veltro" — cane levriere ("гончий пес") — за фонетичною аналогією між словом "cane" ("собака"), іменем італійського вождя гіббелінгів Кан Гранде делла Скала та словом "хан" — титулом вищого правителя монгольської орди, яка, окрім всього, інколи ототожнювалася в уявленні європейців із "царством пресвітера Іоанна" тощо, а її володар оцінювався як мудрий і щасливий монарх, друг християн, хоча і "язичник". "... Вербальна асиміляція, що зробила із хана Veltro, з'являється, зокрема. вже у німецькій версії Мендевілля: "Heisset der grosse hundt, den man gewonlich nennt Can... der Can ist der oberst und machtigst Keiser den die sunne uberscheinet" ("Велика Собака, котру зазвичай називають Хан, Кан... Хан — правитель, і могутній Імператор, що затьмарює сонце"). Бокаччо, заперечуючи інтерпретацію дантівського Veltro як Великого Хана, вже самим фактом такого заперечення підтверджує існування цієї інтерпретації. Крім того, у давньо-німецькій мові слово "huno" (близьке до "hund", "собака") означало господаря, володаря, і цей корінь часто зустрічається в іменах древніх сімейств німецьких аристократів, — наприклад, Хунігер (Huniger) тощо... Все це аж ніяк не абсурдно, як може видатися на перший погляд, і схоже ототожнення взагалі перестає бути чимось дивним, якщо згадати, що в ту епоху титул Великого Хана втілював у собі певну сакральну функцію, не пов'язану з жодною конкретною особистістю та з жодним суто історичним або географічним царством. У Данте мова йде саме про цю функцію, і в образі Хана вона набуває свого символічного, і одночасно, і політичного втілення, пов'язане з вірою в ідеал Імперії і з надією на її реставрацію. Все це досить близьке духові самих творців циклу про Святий Грааль".

А. Сапковський, навпаки, вважає, що ім'я Галахад було не так витвором анонімних ченців – авторів "Вульгати" на противагу катарам (до образу вождя яких Раймона-Роже Тренкавеля був навмисно трубадурами-катарами переінтерпретований Персеваль і для більшого "впізнання" введено образи матері Персеваля Герцелойди та батька Гамурета Доброчесного (Цнотливого), під якими слід було впізнати Аделаїду Тулузьку, оспівану арагонським королем-трубадуром Альфонсом Доброчесним/Цнотливим), а переінтерпетацією валлійського міфічного персонажу Гвалахаведа (Gwalchawed, Gwalhafad) – "Сокіл (Яструб) Літа", брата Гвалхмеї – "Сокола (Яструба) Травня", тобто валлійського прототипу Гавейна та їх брата Медраута (Ділана, прототипа сера Мордреда; всі три брати — діти рідної сестри Артура-Гвідіона Гвіар та її мужа Лота-Ллуда, він же Нуд-Ноденс-Нуаду Срібна Рука ірландських міфів).

Якщо Гавейн лише спонукає рицарів Круглого Столу шукати Грааль, то Галахад його власне знаходить, а Мордред задовольняється земним щастям — отримує кохання королеви. Додамо, що індоєвропейським народам відомі міфологічні песонажі соколів – добувачів магічного напою – соми (хаоми; на нашу думку — рослина родини сумахових, Sumac, Rhus, що ростуть на Україні в Кримських горах). Остання тотожна з персоніфікацією Влади — царицею (королевою, верховною жрицею). Валлійське "Житіє св. Гільдаса" (ХІІ ст.) розповідає про короля "Літнього краю" (Сомерсету) Мелуаса, який "йшов лісами серед гіллястих стін верхівок дерев". Він викрав дружину короля Артура Гвіневеру і переховував її на "Скляному острові" (Гластонбері). Св. Гільдас умовив викрадача добровільно повернути королеву. У "Рицарі возу" Кретьєна де Труа Мелеагант, володар земель без повернення, на "травневих" змаганнях викрадає королеву. Аналогічне розповідається про Мелеганта у "Смерті Артура" Томаса Мелорі.

Відомий рицар Гавейн у валлійській сазі про героя Перідура виступає під іменем Гуальхмей, а у Кретьєна де Труа – під іменем Говена. Його ім'я, відповідно, етимологізується: лат. Walwanus, бретон. Walwein < валл. Gauwain < Gauvain < Galvagin < [Gwry] Gwallta(d)vwyn "[Муж] Золотоволосий", і в сенсі компоненту Gwry в імені він, на нашу думку, тотожний персонажеві в германському епосі "Кудруна" — ірландському королю Гере ("Муж"), який є батьком Хагена, дідом Хільди та прадідом героїні епосу Кудруни (Гудрун).

Loading...

 
 

Цікаве