WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Аналогічне передання засвідчене в анонімному "Opus imperfectum", де ритуал сходження волхвами здійснюється на гору Перемог. Деякі дослідники "Хроніки" вважають, що даний переказ є християнізацією переказу про народження зі світловими епіфаніями іранського пророка Заратустри, який родом з країни Шіз.

У "Книзі Марко Поло" розповідається, що ці волхви-царі на ім'я Бельтазар, Гаспар і Мельхіор прийшли з перського міста Сава (Саба), що на південний захід від Тегерану, де вони й поховані у трьох великих чудових гробницях, над кожною могилою квадратна будівля і тіла волхвів нетлінні, "з волоссям і бородами". Вони принесли в дар тринадцятиденному Ісусу золото, ліван (ладан) і смирну (миро), а в подарунок отримали від нього таємничу "закриту скриньку", в якій виявився камінь в знамення того, щоб віра їх була твердою. Волхви, не розуміючи його символіки, викинули його у колодязь, але одразу ж туди з неба зійшов вогонь. Від цього вогню вони взяли частину і принесли його в чудовий храм, де ним здійснють жертви і моляться йому.

Схожий переказ зустрічаємо у Ібн аль-Кальбі в "Книзі про ідолів": після смерті Адама сини Шета (Сифа) поховали праотця в печері гори Нод (Нод-"Кочів'я", земля, де жив Каїн після вигнання) і відвідували її та віддавали там почесті. Тоді із заздрощів нащадок Каїна Кабіль створив перших ідолів на честь п'яти померлих праведників — Вадда, Сува, Іагхута, Іагука і Насра (пор. з Кораном: 71:22), довкола яких живі брати здійснювали святкові процесії.

В езотеричній традиції, як констатує М. Серрано, існує уявлення про трьох волхвів-царів як носіїв алхімічних принципів nigredo, albedo, rubedo "чорний, білий і червоний". Сама Алхімія — Царське Мистецтво, Ars Regia, яким спочатку займалися єгипетський Фараон та його маги (М. Серрано, "Воскресіння Героя").

Як розповідає хроніст Вільям Мальмсбері (друга чверть. ХІІ ст.), в 63 р.н.е. учні апостола Філіпа під проводом фарисея Йосифа з Аримафеї, який був поховав Христа після хресної смерті у своїй власній гробниці (Матфея, 27: 57-60), прибувають на острів Британія і там, де тепер Гластонберійське абатство (англ. glastonbury "скляна фортеця" = валл. ynys vytrin "острів скла"), засновують перший храм на цій землі, посвячений Пресвятій Богородиці (товариш Йосифа євангелійний фарисей Никодим вважається засновником Фекамбського монастиря на французькому боці Ла-Маншу; за деякими версіями, саме у цьому аббатстві, яке ще називалося Аваллон, поховано легендарного короля Артура. В "Otia Imperialia" Джервезі із Тілбері Артур описується лежачим нал ліжку у чарівному палаці на пагорбі). Йосиф був хранителем чаші Таємної Вечері, здійсненої в домі Симеона Прокаженого, в яку зібрав кров розіп'ятого Ісуса. Він передав чашу своєму синові Галааду (в деяких версіях він теж називається Йосифом та визначається місцеблюстителем сидіння, на якому ніхто інший не міг сидіти), а той – своєму зятеві, королю-рибалці Брону. У "Вульгаті" в "Історії Сони" (Sone de Nausay) розповідається, як герой Сона і король Норвегії Алан відвідують чарівний острів Галосха (< Galis "первісна форма назви країни Уельс, тепер — Wales"), де монахи володіють двома чарівними реліквіями: нетлінними мощами Йосифа Арімафейського та Святим Граалем. Цей же чарівний острів згадується в ірландській сазі "Плавання Майл-Дуйна".

Іспанська версія, за А. Колле, свідчить, що Грааль був чашею, виготовленою з каменю і мав розмір великого помаранча і привезений був з Азії. Спочатку Грааль перебував у Римі, пізніше потрапив у Арагон: його подарував у ІІІ ст. святому Лаврентію де Уеска папа Сікст ІІ, потім він потрапив до вестготських королів–аріан і в 713 р. єпископ Уески Отберт помістив його в гроті святого Хуана де ла Пенья (на горі Пано біля Хаки неподалік від Монсегюру на південний захід і на захід від Долин Андорри), він залишався там як національна святиня до 1134 р. Перед загрозою нападу Альморавідів король Арагону Альфонс І Войовник наказав переправити реліквію на північ Піренеїв і повернувся у Сан-Хуан де ла Пенья, відбувши проміжне перебування в арагонському замку Монреаль де Со, тільки після розгрому катарів, у часи короля Арагону Мартина Людинолюбного. Цей король виготовив копію Граалю і подарував її папі Бенедикту ХІІ (в миру – Жаку Фурньє, колишньому інквізитору в Мірпуа і Памьє, вів процеси проти альбігойців). Також була виготовлена ще одна копія, яка перебуває в соборі у Валенсії. Справжній Грааль було заховано в печері Монтесінос на річковому острові Баратаріа, які згадуються у "Дон Кіхоті" Сервантеса. Цей твір – ніщо інше, як опис мандрів Граалю. Також у Сан-Хуан де ла Пенья є джерело ріки Ріо Арагон, що дала назву королівству. Власне тут сходили на престол арагонські королі, тут рицар Ініго Аріста заснував Орден святого Іоанна, чиїм гербом стали троянда і хрест. Як вже вище зазначалося, із царством Граалю "Спустошеною землею" Саррас ототожнюється саме визволена Альфонсом І від маврів – спустошувачів Іспанії Сарагоса. Тим самим власник Граалю реконкістою повернув славу королівства візіготів та алан-сарматів, які й були родоначальниками європейського рицарства. В цьому сенсі протистояння Яго (Сант-Яго, тобто Святий Яків — покровитель саме візіготів Іспанії) та мавра Отелло в драмі Шекспіра набуває езотеричного змісту.

Латинський запис гластонберійської легенди про Йосифа Арімафейського називався "De Gradalis" ("Поступове сходження"; хоча про чашу Грааль там не згадується), що дало деяким дослідникам підставу невірно вважати, що назва Грааль походить через латинську форму gradalis від грецького crater, cratalis "посудина", "чаша", "Чаша (знак зодіаку)". Проте також по-грецьки слово crather означає "сила", "влада", "царська влада".

Існує версія, за якою слово Grail записано рунами Gebo, Raido, Ansuz, Isa, Laguz і означає "Божественний дар, отриманий від богів-асів, що одухотворює матерію" ("Архів ордену Ансузгард").

Внучкою нащадка Йосифа Пелама (у Ешенбаха — Анфортас, латин. "біля випадку"), сина Лабора (кельт. labara "та, котра говорить"; і дочкою Пелеса – Багатого Рибалки, він же валлійський Пуйла, володар потойбічного Аннона чи Аннуна), страждаючого від не заживаючої рани на стегні, завданої Баліном (за Ешенбахом, як покара за гріховну любов до Оргелюзи; пор. з раною короля готів Германаріха, завданою братами королеви росомонів Сванхільди-"Лебеді Битв"), "Вульгата" називає чарівну Елейну, яка від Ланселота Озерного, сина короля Бана Озерного, народила звитяжного рицаря Галахада (< бібл. Гілеад; пор.: Numquid resina non est in Galaad — "Хіба вже нема бальзаму в Гілеаді?", Ієремії, 8:22).

В. Смірнов вважає, що Галахад (Галаад, євр. "Пагорб свідоцтва", "скелястий", поставлений праотцем Іаковом на місці явлення йому уві сні сходин на небеса) є символом ветхозавітного прихованого месії – царя Ізраїлю, нащадка Давида: "...Вважається, що Месія Ізраїлю народжений вже в часі зруйнування Храму (і тексти про Грааль "прив'язують" народження героя саме до цього моменту історії, до 70 р. від Р.Х.), але, нікому не відомий, перебуває прихованим. Заради гріхів свого народу він приречений на вичікування, котре може тривати дуже довго – доки Ізраїль не здійснить покаяння і не стане гідним спасіння... Іудейські джерела оповідають, що місцем прихованого Месії є Рим – як столиця найжорстокіших ворогів Ізраїлю: "... Ми знаємо, що тамплієри сприяли тамплієрам і контактували з суфіями, з шиїтами та ісмаїлітами. Виконавши місію волхвів і виявивши ... нащадка древнього сакрального роду, кров'ю пов'язаного з Христом, рицарі Ордену Храму могли виробити ... ідеологему Ангелічного "Царя Світу" в образі сіра Галаада. Ось ще у пророка Ієремії сказано: "... говорить Господь Дому Царя Іудейського: Галаад ти у Мене..." (Ієр. 22:6)", маючи на увазі зал палацу Соломона, в котрому було стільки колон, що він нагадував Галаадський ліс.

Loading...

 
 

Цікаве