WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРелігієзнавство → Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль - Реферат

Також, ймовірно, не останню роль відіграв факт перебування протягом кількох десятиліть Півдня Франції під владою арабських та берберських племен, які були "кадаритами", тобто дотримувалися вчення про напередвизначення (кадар). Опоненти, зокрема Зайд ібн Алі звинувачував кадарів у тому, що "гріхи свої підкидають Аллаху", Ібн Кутайба зауважує, що вони вчили, що Аллах творить добро, а диявол — зло, їх навіть називали "зороастрійцями в ісламі".

Крім того, як на нас, відбулося "народноетимологчіне випрямлення" в "катарів" — "чистих" (в Євангелії від Св. Іоанна: "Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті", 15:3) з первинного передроманського *kataro- "Bach, Wassergreben", що дало в інших мовах: рум. codreana "Schonheitsgottin", іллір. *codr- > рум. codru "foret", албан. kodre "Hugel, пагорб".

Власне до останніх належить "Рух Грааля", заснований Абд-ру-шіном (Оскаром Ернстом Бернгардтом). Він народився 18 квітня 1875 р. в Бишофсверді (Саксонія). Здобувосвіту в галузі комерції і рано почав письменницьку діяльність. В 1915 р. був інтернований в Англії, звільнений в 1919 році. В 1924 р. почав писати працю "Послання Грааля". В 1928 р. Абд-ру-шін поселився в Фомперберзі, в Тіролі (Австрія), де й написав свою книгу "В Світлі Істини". В 1938 р. був висланий з Австрії. Помер 6 грудня 1941 р. в Кіпсдорфі (Рудні гори). Його послідовники заснували організації у багатьох країнах: "Керівництво Грааля" (Фомперберг, Тіроль, Австрія), Фонд "Послання Грааля" (Штутгарт, ФРН), видавництво "Мир Грааля" (Москва, Росія) тощо.

Доктрину Грааля використовують і послідовники руху Алістера Кроулі ("Телемське абатство"), і ми наведемо для ілюстрації цікавий текст його прихильника Георгія Осіпова (мовою оригіналу):

КНИГА ХЕТ или ЗАМОК АБИЕГНИ

(LIBER CHETH vel VALLUM ABIEGNI

sub figura CLVI)

  1. Сие есть тайна Святого Грааля, который священный сосуд Нашей Леди, Багряной Жены, Бабалон, Матери Мерзостям Земным, Невесты Хаоса, той, что ездит на нашем Господине Звере.

  2. Ты соберёшь всю кровь твоей жизни в золотую чашу Её блуда.

  3. Смешаешь свою жизнь с жизнью Вселенной, не утаив ни единой капли.

  4. И тогда онемеет твой мозг, и смолкнет стук твоего сердца, и жизнь полностью выйдет из тебя, и ты будешь вышвырнут на помойку, где птицы воздуха станут клевать твою плоть, и твои кости будут белеть на солнце.

  5. Вот тогда сойдутся вместе Ветры и вознесут тебя, как будто горстку праха на полотне о четырёх углах, и они предадут тебя стражам бездны.

  6. И стражи бездны позволят Ангелам Ветров пройти, поскольку не будет в твоём прахе жизни.

  7. И Ангелы опустят твой прах в Городе Пирамид, и не станет у него больше имени.

  8. Теперь, раз уж ты сумел выполнить Ритуал Святого Грааля, ты должен избавить себя от того, что имеешь.

  9. У тебя есть богатство; так раздай его тем, кто, имея в нём нужду, к нему не стремится.

  10. Есть у тебя здоровье; умерщвляй себя в пылу самоотречения ради нашей Леди. Пусть твоё мясо свисает с костей, и твои глаза мреют неутолимой похотью к бесконечному, твоей страстью к Неведомой, к той проклятой, что по ту сторону Познания.

  11. Есть у тебя любовь; вырви свою мать из сердца, и наплюй в лицо своему отцу. Пусть твоя нога топчет живот твоей жены, и пусть младенец у её груди станет добычей собак и грифов.

  12. Ибо если не сотворишь ты этого своей волей, тогда мы это сделаем помимо твоей воли. Так, чтобы ты сподобился Причастия от Грааля в Часовне Мерзостей Земных.

  13. Но смотри! Если ты втихомолку придержишь у себя хоть одну твою мысль, тогда быть тебе брошену в бездну навсегда; и станешь ты одинок, станешь пожирателем навоза, обиженный в День Быть-с-Нами.

  14. Да! Воистину, сие есть Правда, сие есть Правда, сие есть Правда. Будут тебе пожалованы радость, здоровие и мудрость, и богатство, но лишь тогда, когда ты не будешь более ты.

  15. Будешь ты бесчинствовать на ярмарке с гуляками, и девы будут метать в тебя розами, и купцы, преклонив колени, поднесут тебе золото и пряности, молодые мальчики также будут лить для тебя чудесные вина, а певицы и танцоры станут тебе петь и плясать.

  16. И всё же тебя там не будет, ибо ты будешь позабыт, пыль, затерянная в пыли.

  17. Так же и в целом Эоне не окажется тебя, ибо приготовит из твоего праха белый пепел Гермес Невидимый.

  18. И это будет гнев Бога, что всё так произойдёт.

  19. И это будет милость Бога, что всё так произойдёт.

  20. По этой причине и было поручено тебе придти ко Мне в начале, ибо если тобою сделан хотя бы один шаг на этом Пути, ты неизбежно будешь должен достигнуть Его конца.

  21. Сей Путь по ту сторону Жизни и Смерти, Он также по ту сторону Любви, но ты об этом не знаешь, так как не знаешь Любовь.

  22. А конец этого Пути неведом даже Нашей Леди, ни Зверю, который под Ней, ни Деве, её дочери, ни Хаосу, её законному Повелителю, но Коронованное Дитя знает? Неизвестно, будет ли об этом известно.

  23. Поэтому будет Слава Хадиту и Нюит в Конце и в Начале, именно так - в Конце и в Начале.

Перевёл Писарь 666. Фратер Инкубон".

Також вдатно спрямованою у "протилежний бік" була група англійських "нових тамплієрів", що вірила у "світло зі Сходу" та "повернення Чаші Грааля на Схід", які у 1724 р. офіційно виступили як "Справжній благородний орден Гор-Моголів", заснований начебто якимось китайським імператором на декілька тисячоліть раніше до появи біблійного Адама.

Стосовно надр гір як хоронителів Чаші можна запропонувати версію, за якою ім'я дотичного до неї короля-хранителя як Рибалка (Kynge Pecchere, Pecheur) може бути фонетичним зближенням зі слов'янським "печера" (нім. die huhle; франц. la caverne; англ. the cave; пор. корінь *cav- з компонентом "кав-" у етнонімі андекави та "ки(ї)в"), а саме з Печерською Лаврою Успіння Богородиці в Києві та версією про кельто-ірландських печерників-місіонерів на Русі з Нінської єпархії на Балканах (див. також популярну у Західній Євразії топонімічну основу "ки(ї)в", системне зведення якої здійснено К. Тищенком). Зокрема їх могло надихати "Житіє св. абата-ірландця Колумбана Молодшого" (І, 27), якому у видінні ангел явив кулеподібний сяючий предмет ("таріль" ?) із зображенням замешканого світу перед тим, як святий бажав піти провіщувати святе Євангеліє альпійським слов'янам (венетам). Свого часу він користувався покровительством саме династії Меровінгів і заснував в 591 р. три печерні монастирі в Бургундії, але в 610 р. змушений був залишити Франкію і замешкати в Брегенці на Боденському озері, просвітлюючи алеманів. Поразка його покровителя короля Теудеберта ІІ в травні 612 р. спонукала його до спроби вирушити до слов'ян, але зрештою він обирає Ломбардію, де й помирає в монастирі міста Боббіо 23 листопада 615 р.

Італійське Боббіо разом з Монцо прославлене запровадженням особливої традиції на рубежі ХІ-ХІІ ст. – своєрідної масової моди на особливого типу палестинські евлогії (т.зв. "ампули Монци", які замінили язичницькі фляжки-"слізниці"), наповнені дорогоцінним миром, котрі у свої скити та храми привозили паломники з Єгипту та Палестини, святі місця яких стали доступними внаслідок Першого хрестового походу (1096 р.). В VI-ІX ст. ці посудини прикрашалися рельєфними сюжетними зображеннями або розписом, надалі ж просто прикрашалися слідами рифлення на горлі та стінках, а виготовляли їх з безколірного скла. Деякі дослідники саме їх вважають прообразами Чаші Святого Граалю.

Певний час абатом монастиря в Боббіо був аквітанський бенедиктинський чернець Герберт (940-1003), який закінчив не тільки християнські університети в Барселоні та Реймсі, але й мусульманський в Севільї, стає радником і наставником імператорів з роду Людольфінгів Оттонів І, ІІ і ІІІ, ідеологом відродження Священної Римської імперії та об'єднання Італії та Німеччини, професором і наступником славнозвісного теолога Адальберона, архієпископом Реймсу, Равенни і зрештою — папою римським під іменем Сильвестра ІІ, про якого ходила слава як про алхіміка та чорнокнижника, творця гомункулусів.

Також вважається, що візантійську традицію печер-скитів на Русь принесли носії салтово-маяцької культури християни-алани (яси, ози, осетини) та булгари, про що є археологічні свідчення (своєрідні північнокавказького типу могили та інвентар сирійського та єгипетського типу у них) в середині Х ст. Зокрема, їм належить багато печерних комплексів Подоння (серед цікавих – Маяцьке поселення з печерами Великих Див та Свято-Троїцький скит біля с. Холок Новооскольського р-ну Білгородщини, храм Калачіївської печери та шестистовпні підземні храми у Великих та Малих Дивах). Про присутність в Києві осетинських емігрантів-християн говорить константинопольський патріарх Фотій у своєму "Окружному посланні" 867 р. Як відомо, в той час в Києві княжила покровителька християн свята рівноапостольна Ольга (Олена). Переселенці-алани втекли на Чернігівщину, рятуючи віру, коли хазарські Ашини змусили Аланію в 932 р. зректися православ'я, і заснували в Чернігові Іллінський печерний монастир, де розташоване найдревніше християнське кладовище при печерному храмі (надземна Іллінська церква була збудована лише в 1072 р.). Саме навпроти печер, в притоці Десни (озеро Прикал) у Святій Рощі 30 серпня 992 р., на відстані в 3 км від поселення, а не біля стін древнього міста, відбувалося хрещення всіх чернігівців. Сюди ж в Іллінський печерний монастир з Чернігівського Єлецького Успенського монастиря Богородиці перебрався протостратор (засновник) всього руського чернецтва преп. Антоній Печерський, тут прийняв постриг Феоктист-Ілля, який пізніше став архімандритом Києво-Печерської лаври (на 1106 р.), а потім архієреєм в Чернігові (1106 – 1123 рр.). Саме в печерному кімітирії ("костниці") Антонієвих печер в Іллінській церкві в Чернігові виявлені фрагменти згаданої вище евлогії ("ампули"), що свідчить про паломництво у Святу землю одного з монахів Ільїнського печерного монастиря (можливо, самого ігумена Даниїла, автора відомого "Хожденія", де описуються головним чином 32 печерні святині Ієрусалиму та Святої землі, порівнюючи, наприклад, р. Іордан з р. Снов біля Чернігова). Принесена евлогія-"ампула" зі святим єлеєм дісталася у спадок ігумену Іову. Цікаво, що саме ігуменським вважається знайдений на площадці тераси перед входом у келію Іова (над якою і написано ім'я власника, потім перетворена в "костницю") срібний перстень з тризубом на щитку (тобто ознака т.зв. "княжого ігумена"). Аналогічний золотий перстень було знайдено в резиденції архімандрита або вікарного єпископа сусіднього Єлецького монастиря.

Loading...

 
 

Цікаве